У Львові чимало «музичних» вулиць. Крокуючи ними більшість перехожих не завше знають: ким були ці люди. Часто ми є занадто скромними у своїй допитливості і зупиняємося на етапі ідентифікації: співак, диригент, композитор, виконавець-інструменталіст певної доби. Давайте поексперементуємо: що Вам відомо про особистість Анатоля Вахнянина? Думаю, саме час дізнатися більше про непросту і надзвичайно багату долю Музиканта, зоря якого заясніла 175 років тому. Про творчість Анатоля Вахнянина і не тільки, я розмовляла з музикознавцем, викладачем ЛДМУ ім.. С.Людкевича Роксоляною Гавалюк.
Розмову вела Тетяна Рибаківна.
– Постать Анатоля Вахнянина не є зовсім невідомою, однак і не настільки вивченою, як він на це заслуговує. Які найважливіші здобутки цього діяча Ви б назвали?
– Коротко це зробити вкрай важко, адже діяльність Анатоля Вахнянина винятково багатогранна: це – літератор, публіцист, педагог, редактор, композитор, диригент, дослідник фольклору та творчості Тараса Шевченка, автор підручників з історії та географії. Його ім’я знаходимо при ознайомленні з діяльністю об’єднання українських студентів «Віденська Січ», товариств «Просвіта», «Руська Бесіда», НТШ, «Руського педагогічного товариства», співочого товариства «Торбан», «Боян» (пізніше – «Союзу співацьких музичних товариств», згодом – Музичне Товариство ім. М.Лисенка), Вищого Музичного інституту, політичного товариства «Народна рада».
– Анатоль Вахнянин народився в польськомовній родині і при ближчому знайомстві з його біографією захотілося провести паралелі з Миколою Лисенком, який виховувався в аристократичному дусі і до усвідомлення себе українцем прийшов в дорослому віці під впливом оточення. Які фактори чи особистості у долі Вахнянина допомогли йому зрозуміти свою національну ідентичність?
– Сам Анатоль Вахнянин у своїй автобіографії згадував про те, що в навчальних закладах, в яких одержав освіту (навіть у Руській Духовній Семінарії), панували німецька чи польська мови. Для того, щоб усвідомити себе українцем, йому судилося стати співучасником надзвичайно цікавих подій, що були паростками національного самоусвідомлення українства. Композитор підкреслював надзвичайно важливу функцію в його долі Українського Театру при Народному Домі, організацію «Віденської Січі» під час студій у Відні. А все подальше життя діяча було спрямоване на вивчення власного фольклору, власної літератури, їхню популяризацію та видання, реферування наукових праць, пов’язаних з українським питанням тощо.
– Анатоль Вахнянин в якійсь мірі поєднав Велику Україну і Галичину, які тоді були частинами різних держав: він не тільки заклав міцний фундамент дружби галичан з Миколою Лисенком, а й відкрив для них творчість Тараса Шевченка.
– Він був одним з перших галичан, який особисто познайомився з М. Лисенком. Це відбулося в 1867 р. Відтоді Вахнянин проявляв постійний інтерес до діяльності Лисенка; виступав із виконанням таких солоспівів Лисенка на слова Шевченка, як «І багата я», «Минають дні», «Гетьмани», «Тарасова ніч», «Ой чого ти почорніло» в низці Шевченківських вечорів. У 1903 р. з ініціативи та при безпосередній участі А.Вахнянина відбувалося грандіозне святкування 35-річчя творчої діяльності М.Лисенка у Львові, а згодом – присвоєння імені Лисенка Музичному товариству у Львові. Саме Вахнянин звернувся до Лисенка із проханням покласти на музику «Заповіт» Шевченка, який став поштовхом до створення унікального за своїм масштабом та творчим вирішенням циклу композицій Лисенка на тексти одного поета – «Музика до Кобзаря». Докладніше про історію дружби Лисенка та Вахнянина можна дізнатися за посиланням https://www.youtube.com/watch?v=ilWO4j5lX8g.
– Не варто забувати, що Вахнянин також талановитий композитор, творчість якого поки що залишається в тіні молодших галицьких композиторів – Людкевича, Барвінського, Колесси і цей перелік можна продовжувати достатньо довго. В яких жанрах йому належить пальма першості?
– Провідним жанром творчості вважають хорові композиції, і це справді так, оскільки, у творчому доробку музиканта їх чимало. У нього є ціла низка хорів, орієнтованих на аматорські колективи, з якими йому доводилося співпрацювати. Хори Вахнянина належать до популярного в Галичині жанру лідертафель – чотириголосної хорової пісні з простою, доступною фактурою. Саме такі, за спогадами композитора, він співав на співочих годинах під час навчання в гімназії. Твори в цій стилістиці є дуже вдячними для будь-якого колективу і не можуть не викликати резонансу в слухачів. Дуже важливу частину творчого доробку складають сольні вокальні твори. Це закономірно, адже сам композитор був достатньо яскравим виконавцем-солістом. Є також низка творів написаних як музичні вставки до сценічних вистав, подібно до творів М.Вербицького. Наприклад, музичні вставки до драми Федора Заревича «Бондарівна». Досвід у написанні сольних вокальних та хорових творів став у нагоді при створенні низки музично-драматичних вистав, а також до твору, що вважають першою українською оперою – «Купало».
– Цікава доля спадщини А.Вахнянина, а зокрема першої західноукраїнської опери «Купало», жанр котрої доцільніше окреслити як «співогра». Як склалася її сценічна доля на сучасному етапі і як було за життя автора?
– За життя автора, в 1872 р. була поставлена перша дія. Дивовижно, але прем’єра опери «Купало» відбулася в 20-ті роки минулого сторіччя у Харкові. Пізніше твір був забутий, вважався неготовим до постановки. Зрештою, в 1990 р. під редакцією Мирослава Скорика «Купало» поставили на сцені Оперної студії при Львівській консерваторії (тепер ЛНМА ім. М.Лисенка). На цьому виконання цього твору замовкло. Дивно, тому що українська співогра є жанром достатньо універсальним і таким, що міг би бути мистецьки конвертованим на сценах багатьох країн Європи. Так чи інакше, «Купало» все ще чекає своїх підмостків та сподівається знайти прихильників серед слухачів.
Прослухайте повну версію розмови:
Цікава стаття для Вас – Радіо “Кишенька” – авторський проект Тетяни Рибаківни:
під керівництвом Воробкевич Т.П. було зроблене фактично попурі на оперу А.Вахнянина “Купало” в 4 руки для фортепіано. Здається цю обробку мали навіть видати! знаю точно бо сама виконувала.