Напевно, Вам доводилося чути “Stabat mater” – надзвичайного трагічний та емоційний твір, який можна знайти у спадщині майже кожного західноєвропейського композитора. З чим пов’язана трагедійність змісту твору та чому майже всі композитори віддали йому шану?
Stabat mater dolorosa (з латинської – “стояла мати скорботна”) – канонічний духовний напів католицького обряду про страждання Діви Марії під час розп’яття Ісуса Христа. Скорботність та вселенський біль Матері Божої, її благання про дарування Синові життя у раю після смерті, надихали композиторів на увіковічнення цього образу в музиці у різні епохи – від Середньовіччя до сучасності. Серед авторів “Stabat mater” – Жоскен Депре, Джованні П’єрлуїджі да Палестрина, Джованні Перголезі, Йозеф Гайдн, Франц Шуберт, Ференц Ліст, Джузеппе Верді, Джоаккіно Россіні, Антонін Дворжак, Франсіс Пуленк, Кшиштоф Пендерецький, Арво Пярт та інші.
Найзнаменитіша “Stabat mater” належить перу італійського композитора першої половини ХVІІІ ст. Джованні Баттіста Перголезі, якому доля відміряла лише 26 років життя. Це останній твір композитора, над яким він працював до кінця своїх днів.
Варто звернути увагу, що за структурою “Stabat mater” складається з чергування контрастних номерів (їх близько 12-13) – сольних, ансамблевих, оркестрових, де композитор слідує за текстом першоджерела. А для виконання запрошуються кілька солістів, іноді – хор та оркестр.
Для прикладу “Stabat mater” представника класицизму – Йозефа Гайдна:
Помітили подібність вступів у цих двох композиторів з різних епох? Такі щемливі низхідні секундові інтонації? Це характерний символ у музиці, які в минулому усі одразу ж розуміли – а означає він сльози…
З представників Романтизму, які писали “Stabat mater”, а це такі імениті митці як Шуберт, Ліст, Верді, Россіні. Але пропонуємо послухати версію чеського композитора Антоніна Дворжака! Можливо тому, що втілення трагізму слов’янським композитором буде нам найбільш цікавим (чомусь ця музика нагадала симфонічні та оперні полотна Чайковського):
Можна вважати, що ХХ століття є менш релігійним чи традиційним… Але і в музиці минулого століття є приклади цього твору, як наприклад “Stabat mater” для хору a capella польського композитора Кшиштофа Пендерецького, від співзвуч якого мороз іде поза шкірою. Спочатку здається, що це музика Середньовіччя, записана у готичному храмі, де високі склепіння довго не відпускають відзвуки та ехо співаків і навіть шепіт прихожан. Але ж ні! Пендерецький буквально так розписує музичну партитуру для хору – відтворюючи акустику храму, нашарування вступів, ехо і далеких відгомонів. Це справді геніальний винахід!
Головне зображення – скульптура “П’єта (Оплакування Христа)” Мікеланджело.
Стефанія ОЛІЙНИК