Сергій Борткевич: Сповідь серця (Романс для віолончелі з оркестром)

Віолончель, з її м’яким оксамитовим тембром, іноді густим і насиченим, а іноді – прозорим та летким, немов полярне сяйво, нагадує звучання людського голосу. Не дивно, що композитори часто довіряють цьому інструментові свої найінтимніші, найпотаємніші почуття. Дійсно, варто заплющити очі – і вже незрозуміло чи то музика звучить, чи сповідь серця близької людини.

Є такі сторінки і в музиці Сергія Борткевича (1877-1952), композитора-емігранта, харків’янина, що вимушено став громадянином Австрії.

Здавалося, доля була прихильною до молодого обдарованого музиканта. Він народився у заможній сім’ї, мав можливість навчатися в консерваторіях Санкт-Петербурга та Лейпцига, потім переїхав до Берліна, де блискуче проявив себе як піаніст і композитор. Першим жорстоким ударом для митця стала Світова війна 1914-1918 років. Сергія Борткевича з дружиною Єлизаветою депортували з Німеччини. Через Швецію та Фінляндію вони дісталися до Санкт-Петербурга, а згодом і до рідного Харкова. Ситуація, в якій опинився композитор була вкрай складною. На зміну Першій світовій прийшла війна громадянська. Родинний маєток пограбували більшовики, митця навіть заарештували, але згодом, все ж таки, відпустили. Найгіршого вдалося уникнути. Надходження від продажу нот припинилися, адже всі ранні твори Борткевича були опубліковані німецькими видавництвами. Нові композиції писалися «у стіл». Рятувала тільки педагогічна діяльність та, подекуди, концерти, за які часто платили навіть не грішми, а продуктами харчування.

За першої ліпшої нагоди подружжя Борткевичів виїхало до відносно спокійного Криму. В Ялті вони винайняли квартиру, митець орендує фортепіано і продовжує писати музику. Однак перепочинок виявився нетривалим. Ситуація на фронті змінилася. Композитор не мав ані змоги, ані бажання повертатися до «червоного» Харкова, тож єдиним шляхом стала втеча морем. Мабуть, це була найдовша ніч у житті Борткевича – у листопаді 1920 року, на портовому причалі, в очікуванні можливості потрапити на борт якогось із кораблів, що прямували до Туреччини. І тільки зранку наступного дня їм це вдалося. У кишені було 20 доларів, із собою тільки найнеобхідніші речі. І, звісно ж, рукописи власних творів.

Борткевич і Гюґо ван Дален у 1938 році (фотоархів Ваутера Калкмана, Нідерланди)

У Стамбулі композитор зі здивуванням виявив, що ноти, опубліковані ще до війни в Німеччині, продаються в місцевих музичних крамницях. В одній з них він просто сів за рояль і влаштував імпровізований концерт. Грецький скрипаль, який в той час знаходився поруч, був дуже здивований талантом митця й порадив тому звернутися до придворного піаніста султана, пана Ілеґея. Це стало першим кроком до визнання – композитор викладає теорію музики для учнів Ілеґея, налагоджує контакти в дипломатичних колах. Згодом охочих навчатися стало стільки, що Борткевич разом з іншим піаністом, одеситом Баршанським, заснував власну приватну консерваторію! Однак мистецьке життя столиці Османської імперії було відносно бідним. Композитор усім серцем прагнув повернутися до Європи. У листі від 20 травня 1922 року до свого друга, голландського піаніста Гюґо ван Далена Борткевич скаржиться: «Цього року я написав лише три п’єси для віолончелі. Дуже втомлений і перевантажений викладацькою діяльністю!». Не дивно, що невдовзі після того митець полишив Стамбул і переїхав до Австрії.

Східний колорит ніяк не відобразився у музиці згаданих трьох віолончельних п’єс. Романс, Гавот і Вальс – типові зразки європейської романтичної мініатюри для сольного інструменту в супроводі фортепіано. Шматочок тієї Європейської культури, за якою композитор так сумував. Варто зазначити, що у цих п’єсах Борткевич звертається до віолончелі не вперше і не в останнє. Іще в роки Першої світової війни, у Харкові митець створив Концерт для віолончелі з оркестром. Пізніше, уже в Австрії, він пише Сонату для віолончелі й фортепіано, а в період нетривалого переїзду до Берліна (1929-1934 роки) Сюїту для віолончелі соло. У столиці Німеччини композитор повертається до своїх трьох ранніх «стамбульських» п’єс. Завдяки майстерній оркестровці фортепіанного супроводу твори розквітають новими барвами і викликають жвавий інтерес – невдовзі після створення їх виконують на концертах та навіть транслюють по радіо Берліна. На жаль, надрукувати цикл для віолончелі з оркестром не вдалося. Він так і залишився рукописом. Ноти зберігалися в архіві Товариства Борткевича (Bortkiewicz Gemeinde), спілки, заснованої в 1947 році шанувальниками музики митця. У перший понеділок кожного місяця (крім літа) Товариство влаштовувало концерти, де виконувалися вокальні, інструментальні, камерні й навіть оркестрові твори композитора.

Сповіщення про заснування Товариства Борткевича у 1947 році (фотоархів Ваутера Калкмана, Нідерланди)

Поступово, особливо після смерті Борткевича, інтерес до його творчості спадав. Музику митця грали все рідше і, зрештою, фактично забули. Товариство припинило своє існування у 1973 році. Куди поділася величезна колекція нот достеменно не встановлено. А шкода, бо в каталозі Товариства було чимало творів, які вважаються втраченими дотепер. Це і опера «Акробати», і ліричне інтермецо для скрипки з оркестром «Весна і пробудження Фавна», віолончельна соната і фортепіанне тріо, цикли вокальних та фортепіанних мініатюр тощо. Продовжуються пошуки оригінальних рукописів двох симфоній Борткевича, хоча, на щастя, фотокопії цих манускриптів знайдено у США, тож публіка має змогу ознайомитися з прекрасною музикою. Однак решта творів все ще чекає на відкриття.

Цей втрачений скарб Товариства Борткевича довго бентежив дослідника з Англії Малкольма Баллана – не музиканта, але палкого любителя музики і власника великої колекції нот східноєвропейських композиторів. Саме він відшукав більшу частину творів митця, ноти яких були розпорошені архівами різних країн світу. Деякі з них за його ініціативою були перевидані. А кропітка праця пошуковця часто винагороджується крихіткою фарту. Наприклад, Баллан абсолютно випадково натрапив у букіністичному магазині на каталог колекції Флейшера у Вільній бібліотеці Філадельфії й навіть не одразу помітив, що в додатку є згадка про фотокопії симфоній Борткевича, пошуки яких тривали десятиліттями. Невдовзі симфонії вже звучали в концертних залах України, а також були записані на компакт-диск оркестром Шотландського радіо ВВС.

У подальших пошуках Баллан звернув увагу, що серед засновників Товариства Борткевича був Бернгард Герцманскі – власник одного з найбільших австрійських музичних видавництв, Musikverlag Ludwig Doblinger[1]. Більше того, зібрання Товариства іноді відбувалися у приміщенні видавництва. Не дивно, що в його архівах у 2004 році, дійсно, виявили окремі рукописи: три п’єси для струнного квартету та фрагменти різних фортепіанних творів. А ще (і це стало для борткевичезнавців справжнім знущанням) – самі лише титульні сторінки кількох партитур та клавірів, які так довго шукали дослідники музики митця. Решта матеріалу зникла без сліду. Згубилися і ноти п’єс для віолончелі з оркестром. В архіві зберігаються тільки три сторінки – уривок партитури Вальсу. І жодних зачіпок для подальшого розслідування.

Фрагмент партії першої скрипки ‘Романсу’ С.Борткевича (Бібліотека Мюнхенської Вищої школи музики та театру)

Минали роки безплідних пошуків. Аж раптом на допомогу знову прийшла випадковість. Полюючи на зовсім інші матеріали в мережі інтернет, Баллан випадково натрапив на онлайн каталог Мюнхенської Вищої школи музики й театру. Без особливої надії, скоріше за звичкою, він ввів у пошукове поле запит «Bortkiewicz» і… не повірив своїм очам. Там були ноти Романсу для віолончелі з оркестром – першої з трьох п’єс, які так довго «ховалися» від борткевичезнавців. Куди поділися дві інших, встановити не вдалося. У ході перемовин із бібліотекою Мюнхенської Вищої школи виявилося, що рукопис потрапив туди з архівів Мюнхенської консерваторії імені Р. Штрауса після об’єднання цих навчальних закладів у 2008 році. Як манускрипт опинився в консерваторії зараз встановити майже неможливо. А шкода, адже це могло б допомогти в подальших пошуках. Більше того, з’ясувалося, що в Мюнхені зберігається навіть не партитура, а комплект оркестрових голосів (ще й без партії віолончелі соло). Втім навіть цього було достатньо. Варіант твору з фортепіанним супроводом був опублікований іще в 1924 році, тож партію, якої бракувало, можна було «запозичити» звідти. А звести голоси в єдину партитуру – справа часу, бажання й елементарних професійних навичок. Невеликим квестом стало виправлення помилок і неточностей, поява яких майже неминуча в нотних рукописах. Але й цей етап вже в минулому. Унікальну можливість почути Романс для віолончелі з оркестром після більш ніж півстолітнього забуття київська публіка зможе 8 травня 2019 року в Колонному залі Національної філармонії. Українську прем’єру твору виконуватиме прекрасний віолончеліст та композитор Золтан Алмаші в супроводі Національного ансамблю солістів «Київська камерата».

Вам буде цікаво: В Україні вперше прозвучить віднайдений «Романс» для віолончелі С. Борткевича 

Незважаючи на нелегку ситуацію, в якій опинився Сергій Борткевич у часи написання циклу, Романс зберігає світлий, мрійливий загальний настрій, який взагалі притаманний музиці митця. Лише схвильований середній розділ привносить тривогу в безтурботну до того оповідь. Туга за втраченою Батьківщиною, біль і страждання прориваються назовні. Напруга зростає і сягає свого піку в кульмінаційному епізоді – монолозі-речитативі віолончелі соло, справжній сповіді, після якої звучать заспокійливі репліки оркестру, що повертають соліста і слухачів до початкового просвітленого стану. Останні прозорі звуки пасторального фа мажору розчиняються в повітрі…

Музика надихає! І віриться, що з часом будуть знайдені дві інші п’єси для віолончелі з оркестром. Що музика Сергія Борткевича лунатиме на Батьківщині митця в усьому жанровому розмаїтті звукової палітри і знайде свого вдячного слухача.

[1]Музичне видавництво Людвіґа Доблінґера (засноване у Відні в 1817 році).

Темур ЯКУБОВ,

співорганізатор Міжнародного музичного проекту «Борткевич в Україні»,

аспірант НМАУ імені П.Чайковського

 

Головне фото – Борткевич у 1937 році (фотоархів Ваутера Калкмана, Нідерланди)

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *