Можливо, Ви ніколи не бачили їх на полицях музичних магазинів чи не тримали в руках. Так, це ми про диски класичної музики! Moderato започатковує огляд CD релізів, які були видані українськими виконавцями. Ми також розповідатимемо про диски записані за кордоном, які містять твори українських композиторів.
За час існування Інтернет-ресурсу Moderato, в нас назбиралася особливо дорога редакції колекція: це CD-диски класичної музики, які подарували нам виконавці. Тримати в руках такий диск – особлива приємність, адже у країні процвітає Інтернет-пірацтво, а записи класичної музики – це велика рідкість для музичних магазинів. Будемо пильно слідкувати та знайомитемо Вас з новими та найцікавішими релізами класичної музики українських виконавців, та радитемо, де їх можна придбати, щоб насолоджуватися найкращою якістю музики made in Ukraine.
Нашу колекцію започаткував диск – дуже особливий. Можливо, це один із перших сольних дисків музики для клавесину, записаних в Україні! Принаймні ні нам, ні виконавиці – Олені Жуковій, інші сольні клавесинні диски наразі не відомі. На дебютному сольному диску Олени Жукової “Harpsichord Mystery (Таїна клавесину)” вміщенні композиції для клавесину авторів різних країн та епох – охоплюючи музику доби Ренесансу аж до початків Класицизму. Строгі та витончені Токата Й.С. Баха та Алеманда Жана Філіпа Рамо, трішки меланхолійні Сонати Доменіко Скарлатті, жартівливі Тік-ток-шок, або Молоточки Франсуа Куперена, а також раніше невідомі нам твори Луї Куперена, Жака Дюфлі, Жана-Батіста-Антуана Форкере, Яна з Любліна та Івана Прача – різнорідні композиції якнайкраще представляють можливості давнього інструменту у відмінному виконані Олени Жукової.
Олена Жукова народилася у Києві. У 2004 році закінчила Національну музичну академію України ім. П.І.Чайковського, в 2007 – асистентуру-стажування НМАУ. У 2000 році звернулася до історично інформованого виконавства на старовинних інстументах: протягом навчання факультативно займалася на клавесині (кл. проф. С.Шабалтіної, О.Шадріної-Личак). Брала участь у численних майстеркласах викладачів з фортепіанної та клавесинної гри, камерного ансамблю.
Лауреат міжнародних конкурсів, кандидат мистецтвознавства, доцент кафедри камерного ансамблю Національної музичної академії України, засновник та викладач класу клавесину у Київському інституті музики ім. Р.М.Глієра, викладач камерного ансамблю у КССМШ ім.М.В.Лисенка. Виступала з концертами в Україні, Угорщині, Нідерландах, Норвегії, Франції, Великобританії та ін. Серед проектів, пов’язаних з бароковою музикою, брала участь у виступах ансамблів “Ars Amarilli”, “Secundum Artem” (започатковані нею), “Kiev-Baroque”, “Art-Offertorium”, “Collegium Kyiv”, “Two Violins” та ін. Брала участь у записах CD, виданих за межами України.
Ми поспілкувалися з виконавицею про процес запису сольного диску “Harpsichord Mystery”, про світову тенденцію історично інформованого виконавства та вибір між клавесинною та фортепіанною музикою.
Moderato: – Розкажіть про ідею та процес запису, ймовірно, одного із перших в Україні сольних клавесинних дисків.
Олена Жукова: – Запис було створено у місті Суми, де, зокрема, щороку проходить Бахівський фестиваль. І завдяки людині, яка проводить цей фестиваль (пану Оресту Ковалю – ред.), ми змогли зробити записи наприкінці 2014 року. Там є дуже гарний клавесин, який використовується під час концертів фестивалю. Я була на той час учасником Бахівського фестивалю і паралельно здійснювала запис альбому.
Moderato: – Чому такий тривалий час минув між записом та виходом Вашого дебютного альбому «Таїна клавесину»?
Олена Жукова: – Так, дебютний альбом хотілося випустити у світ на дуже високому рівні і тривалий час пішов на монтаж, дизайн, написання тексту для буклету. І оскільки диск видавався самотужки, а не під егідою якогось лейблу, тому це тривало стільки часу. Врешті, диск вийшов влітку 2017 року.
Moderato: – Тайни якого саме клавесину Ви розкриваєте у сольному альбомі? Які особливості цього інструменту?
Олена Жукова: – Інструмент, на якому ми робили цей запис – голландського майстра Фреда Беттенґаузена. Це майстровий інструмент, зроблений за зразками автентичних інструментів. Ця тенденція – робити інструменти вручну за історичним зразком, існує в галузі історично-інформованого виконавства, яка зі середини ХХ століття розповсюджується та набуває все більше прихильників у Європі. У першій половині ХХ століття був певний період, коли інструменти випускалися фабриками, зазнавали “модернізації”, яка насправді спотворювала справжній звук клавесину, для якого натхненно творили Й.С.Бах, Г.Ф.Гендель та їх сучасники. Ці “осучаснені” інструменти дуже відрізнялися від справжніх майстрових інструментів, які зберіглися у музеях. І тому є таке переконання, штамп мислення, типовий для академічного музикознавства, що клавесин – це інструмент з великою кількістю тембральних вад, з дуже обмеженими можливостями, і що фортепіано як його наступник – набагато кращий. Але майстрові інструменти (як той, на якому був здійснений запис альбому), продемонстрували, що це повноцінний, дуже багатий, тембрально дуже цікавий, з безліччю можливостей інструмент. Це спричинило поштовх до розвитку автентичного виконавства, дослідження автентичних трактатів, автентичних інструментів, і зараз це дуже потужна тенденція у світовому виконавстві. Це стосується не тільки музики бароко, але й Ренесансу, і класицизму, та навіть більш пізніх епох, оскільки навіть добре відоме всім фортепіано має безліч історчних різновидів. Наприклад, у вересні 2018 року буде вперше проводитися конкурс Шопена на історичних інструментах. В YouTube є записи концерту Брамса на фортепіано брамсівської доби.
Moderato: – Які твори Ви обрали для диску?
Олена Жукова: – Це дебютний диск, тож мені хотілося здійснити своєрідну музичну подорож, яка є не стільки тематичною програмою, скільки спробою показати інструмент і його можливості у царині історично-інформованого виконавства у всьому розмаїтті. Не знаю, наскільки це варто стверджувати так безапеляційно, але мені не відомо про існування сольних клавесинних дисків, зроблених в Україні останнім часом. Є записи ансамблеві, зроблені, зокрема, моїм викладачем Світланою Шабалтіною в чотири руки з Ольгою Шадріною-Личак, і з флейтистом Олегом Кудряшовим – це, можливо мої уривчасті відомості. Принаймні це один із небагатьох сольних клавесинних дисків, тому я обрала таку широку палітру творів. Оскільки я викладач, для мене важливий і певний просвітницький акцент моєї діяльності, для того, щоб люди, які займаються музикою в академічній галузі, все ж принаймні познайомилися з тенденцією історично-інформованого виконавства і подолали це переконання, цей штамп стосовно того, що клавесин – це інструмент, який Бах не любив і мріяв про фортепіано 🙂 Це помилкове кліше, адже Бах чудово знав можливості інструменту, для якого він писав, і використовував їх «на повну». І, безумовно, можна тяжіти до романтичної музики та до романтизованого виконання музики бароко, але не знати, у чому полягає специфіка історично-інформованого виконавства – для сучасного європейського музиканта значить просто “обкрадати” себе.
Moderato: – Якщо б Ви мали нагоду поїхати в тур Україною, щоб представити свій сольний диск, мали б возити клавесин зі собою? Як багато є хороших інструментів в Україні?
Олена Жукова: – Їх не так і багато. У Львові є декілька інструментів, які задіяні у концертах. У цьому місті дуже розвинена ідея старовинної музики, тут є клавесиністи, проводяться майстер класи. Попри ті ж проблеми, які існують з інструментами у Києві, музиканти все ж таки залучаються до цієї галузі. І це, насамперед, завдяки неймовірному ентузіазму! В мене, наприклад, студенти в Інституті музики імені Р. Глієра у Києві займаються на фабричному інструменті. Тим не менш, один із моїх учнів, Дмитро Кокошинський, вступив до найпрестижнішого музичного ВУЗу, який спеціалізується на вивченні давньої музики та історично-інформованому виконавстві (йдеться про Schola Cantorum Basiliensis – вищий музичний заклад у Базелі, Швейцарія – ред.).
Більшість гарних майстрових інструментів знаходяться в приватних колекціях. Як вже згадувалося, є гарний майстровий клавесин у Сумах, у Харкові є інструмент французького майстра. У Києві – в мене є власний клавесин, але він невеликий; в Національній музичній академії України імені П.І.Чайковського є клавесин італійського майстра, в Органному домі – ще один інструмент. Можливо є місця, де є інші, зокрема, фабричні клавесини, їх усі не згадаєш. Але в цілому їх небагато і це величезна складність, тому що кожен клавесиніст зазвичай мусить сам привозити свій інструмент для концертів.
Moderato: – Якщо фортепіанний репертуар більш-менш відомий відвідувачам концертів класичної музики, то у репертуарі барокової доби публіка орієнтується не настільки добре. Чи доводиться на концертах розповідати про композиторів та твори , які Ви виконуєте?
Останнім часом, особливо коли я граю соло, я тяжію до формату концерту-лекції. Це дуже добре сприймається, особливо якщо є технічна можливість, то я супроводжую ці концерти візуальним рядом, медіа. Мені дуже подобається не просто розповідати про композиторів якісь загальновідомі речі, які можна знайти в Інтернеті, а занурити слухачів у контекст, який я сама створюю, коли готую твір як виконавець. Тобто це не просто історичні відомості, факти, це завжди комплекс емоційних і фактичних моментів. Мені здається, до це допомагає слухачеві повноцінніше сприймати музику.
Moderato: – Ви часто виступаєте як піаністка, в тому числі у фортепіанному дуеті «Fiori musicali» із Ганною Хмарою. У відсотковому відношенні – скільки часу присвячуєте грі на клавесині, а скільки на фортепіано?
Олена Жукова: – Завжди попит породжує пропозицію. Я дуже люблю концертну діяльність. Не можу сказати у відсотках, що в мене є конкретні переваги, тому що все залежить від проектів, в яких я беру участь. Але я щаслива, що моя підготовка у галузі клавесинної музики дозволяє мені переключатися без проблем з одного на інше. В мене навіть був проект, коли виконувалися Шість сонат Й.С.Баха для скрипки і клавіру: із них – три були з клавесином і три з фортепіано. Втім, в межах одного концерту це важко навіть за наявності великого досвіду. Дуже важливо розуміти суттеві відмінності клавесину від фортепіано: на опанування клавесину треба витратити багато часу, оскільки попри візуальну подібність клавесину і фортепіано це інструменти, абсоолютно різні за будовою, а отже – і за виразовими можливостями. Тому клавесин вимагає, так би мовити, ексклюзивної, абсолютно відмінної від фортепіано техніки.
Moderato: – Що б Ви побажали студентам-піаністам, які хочуть спробувати опанувати гру на клавесині та відповідний репертуар давньої музики, але, можливо, бояться або не знають з чого почати?
Олена Жукова: – Мені здається, що братися і опановувати цю галузь обов’язково треба, для того щоб мати вибір. Тобто можна познайомитися навіть поверхнево з тенденцією історично-інформованого виконавства і зрозуміти, чи це подобається музиканту, бо це дуже суб’єктивна річ. Але не знати цього – це дуже збіднює людину, яка в наш час займається професійно музикою, тому що вона величезну кількість репертуару, величезну кількість знань просто відсікає. І музикант таким чином залишається осторонь провідних, дуже яскравих світових тенденцій. Тому, я вважаю, що знати це обов’язково потрібно і тоді можна обрати будь-яке співвідношення, поєднання барокової та академічної манери, і знайти свій шлях в цьому сенсі.
Фото надані Оленою Жуковою
Придбати диск Олени Жукової “Таїна клавесину” можна за посиланням: https://www.nadvechir.com.ua/index.php?productID=166997
Розмовляла Стефанія ОЛІЙНИК
Чудова і дуже цікава стаття!