«Шедеври української музики 70-90-их рр.» – це один із проєктів музичного мистецтва, які цього року реалізуються за підтримки Українського культурного фонду. Кінцевим результатом є видання арт-буку із двома дисками музики 13-ох українських композиторів 70-90-их рр. ХХ століття.
Тут варто перерахувати усіх авторів: Валентин Сильвестров, Євген Станкович, Олег Кива, Яків Губанов, Вікторія Польова, Леонід Грабовський, Олександр Щетинський, Віталій Годзяцький, Олександр Грінберг, Вірко Балей, Володимир Рунчак, Іван Карабиць, Валентин Бібік. Імена відомі та мало знані, часто виконувані і зовсім забуті в Україні – саме їх камерна музика, 13 творів для різних складів увійдуть до згаданого видання.
Коментуючи вибір творів у радіоефірі UA: Культура, на необхідності такого видання для української культури наголошував композитор Олександр Щетинський. А також додав про «естетичну відповідальність за вибір прізвищ», яка лежить на ідейній натхненниці та упорядниці збірки композиторці Вікторії Польовій.
І справді, за вибором прізвищ, творів, навіть атмосфери видання, стоїть певна точка зору, яка не претендує на хрестоматійність. Адже багато обраних авторів знані, насамперед, за масштабними полотнами у жанрах оперної, симфонічної чи, до прикладу, хорової музики.
Вибір творів справді глибоко індивідуальний, як і той ідейний пошук, який пронизує творчість авторів зазначеного періоду. Після згаданого «бунтарства», дисидентства 60-их; поступової відлиги, що приносить можливість глибшого ознайомлення з авангардною музикою Заходу; послаблення нав’язуваних жанрових, змістово та ідеологічно правильних норм і форм соцреалізму; зрештою, після періоду «нової фольклорної хвилі»; приходить новий етап, де попри минулий «багаж», прокладаються нові стежки і нові шляхи в стильових пошуках кожного автора. І орієнтири у всіх різні.
Від постаті Дмитра Шостаковича, який уособлював трагедію митця свого часу, балансуючи між ідеологічно правильним і, за висловом композитора, «идейно порочным». Струнний квартет Олега Киви (1947-2007), представлений на диску, присвячений саме пам’яті Шостаковича…
Застосування авангардних алеаторичних приймів та здобутків нововіденської школи – атональної музики та серійної техніки композиції у творах Леоніда Грабовського (*1935), Яківа Губанова (*1954), Олександра Щетинського (*1960), Олександра Грінберга (*1961)…
Мінімалізму, камерності та інтимності вислову, зокрема, крізь призму релігійних чи філософських пошуків. Сюди можемо віднести Струнний квартет Валентина Сильвестрова (*1937), «Kyrie Eleison» для фортепіанного квартету Володимира Рунчака (*1960), «Два псалми Давида» для сопрано, кларнета, скрипки та фортепіано Валентина Бібіка (1940-2003), «Сімург-квінтет» Вікторії Польової (*1962)…
До застосування традиційної музичної мови із новітніми авангардними прийомами як в Прелюдіях для фортепіано Івана Карабиця (1945-2002), Сонаті для віолончелі та фортепіано Євгена Станковича (*1942).
Ми неприпустимо довго відтягували розповідь про виконавців цієї музики. Залишимо лише одне питання без відповіді: обраний репертуар формувався під конкретних виконавців чи, все ж таки, спочатку була музика?
Якщо говорити про пропагування камерно-інструментальної музики та виконавства в Україні, з вуст одразу злітають прізвища, що формують ансамбль Nota Bene Chamber Group. Це музиканти молодої генерації, блискучі виконавці, які зарекомендували себе не лише на українській сцені, але й на престижних світових майданчиках – піаніст Роман Лопатинський, скрипалі Андрій Павлов, Максим Грінченко, альтист Іван Грицишин, віолончеліст Артем Полуденний, кларнетист Юрій Немировський. Для запису була запрошена сопрано Інна Галатенко, яка виконала сольну партію у творі Валентина Бібіка «Два псалми Давида».
У здобутках цих виконавців – міжнародні конкурси, виступи на концертах від США до Японії, нагороди та відзнаки, і найголовніше – любов публіки, тих знавців класичної музики, які не пропускають концертів за участі згаданих виконавців. Однак, варто сказати, не завжди така публіка у залі є чисельною, адже той камерно-інструментальний репертуар, які пропагують музиканти на своїх концертах та про який розповідають в інтерв’ю – твори Л. ван Бетховена, Ф. Шуберта, Р. Шумана, Й. Брамса, Д. Шостаковича, А. Шнітке, Б. Лятошинського та ін. – на жаль, не завжди знаходить сприйняття у широкого загалу.
Це питання не раз нас заставляло задуматися: а чому? Невже ментально ми сприйнятливіші до вокально-хорової творчості? Невже традиція камерного музикування, що століттями плекалася в придворних та міщанських колах, не отримає свого інтелектуально плідного ґрунту в Україні?
В будь-якому разі, музиканти Nota Bene Chamber Group своєю концертною діяльністю останні п’ять років існування ансамблю закривають чергові «білі плями» в українській музичній культурі. Репертуар їх виступів переважно класико-романтичної доби. Як зізналися виконавці, подібний досвід виконання і запису української музики кінця ХХ століття – для них якісний експеримент.
Піаніст Роман Лопатинський, який задіяний у більшості творів записаних на диску, розповів, що втілення цієї програми був непростим викликом для музикантів, однак вона безумовно ввійде до репертуару їх концертів. Адже ансамбль прагне виконувати якісну, різнопланову музику різних жанрів та стилів. На його думку – цікавим буде поєднання української та західноєвропейської музики в одному концерті. Однак виконати усі 13 творів записаних для проєкту «Шедеври української музики 70-90-их рр.» впродовж одного концерту – фізично не є можливим.
Важливий штрих проєкту «Шедеври української музики 70-90-их рр.» додають ті, хто втілюють його в життя чи то живуть його втіленням: керівниця проєкту, менеджерка Nota Bene Chamber Group та засновниця ГО «Друзі музики» – Олена Передерій, проєктна менеджерка проєкту – Дарія Сипигіна (S.T. ART Foundation) та продюсерка, засновниця S.T. ART Foundation Тетяна Швед.
Чи буде концерт-презентація «Шедеврів української музики 70-90-их рр.» відбуватися «на живо» – залежить від обставин та всепоглинаючого карантину. Однак, цей непростий час музиканти та ідейні натхненники проєкту змогли чудово використати, щоб залишити у спадок музику в якісному виконанні та доступною в Інтернеті (за умовами гранту) для кожного. Чергові «білі плями» української музики будуть подолані.
Головне фото – Настя Телікова
Стефанія ОЛІЙНИК