Андрій МУРЗА: “Прагну робити корисне для того краю, що дав мені путівку в життя…”

Moderato: Андрію, розкажіть як розпочалося Ваше становлення як музиканта?

Андрій Мурза: На мою думку становлення музиканта, якщо він в майбутньому ним стає, розпочинається з перших дотиків до інструменту. Це є тривалий та важкий шлях, який супроводжується тяжкою працею та великим терпінням.
Мій шлях розпочався у моєму рідному місті Одеса, де я з шести років навчався в славнозвісній спеціалізованій музичній школі імені Петра Столярського в класі доцента Ганни Лаптєвої, а згодом в Музичній академії ім. А.Нежданової в класі професора Михайла Турчинського. Саме в Одесі в мене було закладено той фундамент і знання, які дозволили мені мати те, що я маю зараз. Тому я завжди буду дуже вдячний моїм вчителям за їх сумлінну працю та віру в мене.

Андрій Мурза: Зазвичай люди виїжджають у пошуках кращої долі. Так було завжди і так воно буде й надалі. За радянських часів багато музикантів намагалися потрапити до Москви та Петербургу, а зараз вони намагаються потрапити до Європи. Не для кого не секрет, що зараз умови для професійного росту музиканта набагато кращі саме в Європі. Тому цей фактор зіграв для мене ключову роль в питанні від’їзду з України. І після закінчення навчання в Одесі я вступив до Вищої школи музики імені Королеви Софії у Мадриді, а згодом до Вищої школи музики міста Мангайму, де досі навчаюсь у сольній аспірантурі. Продовжуючи лейтмотивом перше питання мушу додати, що мені неймовірно пощастило зустріти у своєму житті людину, яка стала для мене моїм “другим батьком” – це видатний професор сучасності, лауреат та член журі найпрестижніших конкурсів, професор Марко Ріцці. Для мене він став еталоном того, яким повинен бути музикант, в широкому розумінні цього слова. І тому всі мої успіхи та здобутки, які трапилися за період життя в Європі, пов’язані на сам перед з ним.

Якщо говорити про конкретні здобутки, то мені важко відзначити якийсь один, бо за ними всіма стоять багато годин праці. Але першими великими подіями для мене стали перемога на Міжнародному конкурсі скрипалів імені Жуліо Кардона в Португалії та, практично водночас – здобуття диплома кращого студента кафедри з рук королеви Іспанії. Серед останніх визначних подій у моєму творчому житті є перемога у конкурсі німецького фонду Sinfonima, який надав у моє розпорядження скрипку видатного італійського майстра Ніколо Аматі, та, звісно – заснування Одеського регіонального конкурсу скрипалів.

Андрій Мурза: Коли я тільки виїхав до Європи мене часто відвідували думки про те, щоб колись зробити щось корисне для того краю, що дав мені путівку в життя. Тому коли ця нагода сталася, я почав думати як само це втілити в життя. І прийшла ідея створити Одеський регіональний конкурс скрипалів для учнів усіх музичних шкіл Одеси та Одеської області, який буде проводитись два рази на рік. Згодом цю ідею ми обговорили з начальником департаменту культури міста Одеси Тетяною Марковою, яка відразу дала згоду на проведення та всіляку підтримку проекту. Особливістю цього конкурсу став формат та склад журі. Ми вирішили зробити конкурс, де журі оцінює та обирає переможців шляхом перегляду відеозаписів конкурсантів, які вони повинні зробити спеціально для конкурсу. Таким чином ми можемо залучити до складу міжнародного журі видатних музикантів з різних куточків Європи. І такими музикантами стали Марко Ріцці (Італія), Сергій Тесля (Іспанія) та Азіз Шохакімов (Узбекістан-Німеччина). Щодо нагород, то призовий фонд конкурсу становить 1400 євро. Переможець конкурсу отримає 600 євро, друга, та третя премія – 500 та 300 євро відповідно. Крім цього наш конкурс дала згоду підтримати всесвітньо відома німецька фірма Pirastro, яка надасть кожному переможцю комплект струн Evah Pirazzi Gold та каніфоль.
Звичайно це тільки початок і вже є плани розвитку, але я дуже консервативний в цьому плані і люблю говорити про проекти, коли вони вже реалізувалися. Я лише сподіваюся, що цей конкурс допоможе багатьом талантам звернути на себе увагу відомих музикантів та дасть їм квиток у доросле творче життя.

Андрій Мурза: Проблем багато, але на мою думку є одна головна, вирішення якої може стати суттєвим кроком вперед до покращення ситуації. В Україні повинна бути створена національна програма підтримки класичної музики (починаючи від дитячих шкіл і закінчуючи визнаними майстрами), куди б входили представники влади, бізнесу (спонсори) та безпосередньо класичні музиканти. Повинна бути вироблена концепція, за якою всі зі сторін були б у виграші. Можна взяти за основу вдалі досвіди такого поєднання на прикладах країн Європи чи Америки.
Але все ж, не можна сказати, що в нас все дуже погано, бо є багато різноманітних проектів для молоді і серед них дуже масштабні, як наприклад створення Оксаною Линів в рамках фестивалю Lviv MozArt українського молодіжного оркестру, проекти Кирила Карабиця та Олексія Ботвінова. В нас є значні резерви та шалений потенціал, потрібно лише всім згуртуватись заради однієї ідеї!