Контролюємо гіперактивність. Етап ІІІ: закріплюємо результат

Жвавість та енергійність – яскрава ознака здорового розвитку дитини. Однак, занадто активна поведінка може призвести до фізичного та емоційного спустошення, яке нерідко переходить у безпідставні злість, капризність та роздратування. Аби навчитися вчасно «зупиняти» енергетичний шквал вашої дитини, спробуйте запропонувати їй спеціальні музичні забавки.

Відразу «вкидати» дитину у вир музичних вправ і завдань  не варто. Це буде відкинуто нею як щось незрозуміле, неприродне і навіть загрозливе. Для початку дайте зрозуміти дитині, що музика – це така ж учасниця дитячих забав, як і самі діти (що для цього потрібно зробити, читайте Етап І: Прислухаємося до музики). Пізніше перетворіть музику у ведучого дитячих ігор, який встановлює свої правила та обмеження (деякі подібні музичні ігри можна знайти в Етап ІІ: Музичні ігри). А коли дитина зрозуміє весь «алгоритм» гри з музикою, дозвольте їй досхочу насолодитися цими забавами. Для цього пропоную декілька варіантів.

Перший з них дозволяє зрозуміти всю багатогранність музичної виразності і розкрити одну і ту ж музику з кардинально різних сторін. Розкажіть дитині про якийсь уявний персонаж – нехай це буде гарненька і пухнаста білочка по імені Ляся. Білочка ця дуже активна, полюбляє стрибати з гілочки на гілочку, з пенька на пеньок, з камінчика на камінчик. Однак, іноді білочка Ляся мусить перепочивати. Це, звісно, трішки її засмучує, адже вона така весела і грайлива, що хочеться всім і завжди це показувати. Проте, білочка розуміє, що для того, аби завжди почуватися добре, потрібно хоча б інколи зупинятися і прислухатися до себе.

Тепер запропонуйте дитині послухати два записи одного і того ж твору Яна Сібеліуса (етюду № 2 тв. 76 з циклу «13 п’єс для фортепіано»):

Нехай ваша дитина вгадає і покаже, коли білочка є активною, а коли вона перепочиває. Для останнього завдання не обов’язково повністю зупинятися, навіть під повільну музику це зробити не просто. Тож нехай ваша дитина «перепочиває», погойдуючись зі сторони в сторону, або перевівши активний біг у плавний, «тягучий» крок.

Останнє завдання – це самостійне оцінювання дитиною активності музики. Цей етап є найскладнішим і вирішальним для вміння дитини слухати і чути музику, а також піддаватися на встановлені нею правила. Для виконання цього завдання також можна використати образну асоціацію, назвавши подану нижче музичну гру, до прикладу,  «Пригоди жабеняти Ква».  Запропонуйте дитині під час звучання музики уявити і показати казку про уявного друга.

Тож, історія починається з того, що жило собі на світі жабенятко, яке ….  і ось тут починає звучати  музика етюду № 5 тв. 25  Ф. Шопена:

Ймовірно, пригоди жабеняти Ква обмежаться тим, як жабка стрибала вздовж берега, перестрибувала очерет (перший розділ твору), а потім стрибнула на водяну лілію чи човен і попливла злегка та спокійно на інший берег озера (середній розділ твору). Коли ж вона добралася до берега, то продовжила свою мандрівку, весело і високо підстрибуючи. Не забудьте також «дозволити» своїй дитині показати під музику основні дії уявного персонажу. І чим вище та активніше дитина показуватиме стрибки жабеняти, тим плавніше і спокійніше повинно воно пливти по озеру. Спробуйте погратися в цю музичну гру разом з дитиною, чим не лише допоможе їй контролювати свою активність, але й самі отримаєте справжнє задоволення.

Пам’ятайте, ви не можете змінити свою дитину, особливо, коли мова йде про певну фізичну необхідність витрачати зайву енергію. Однак, отримані рекомендації ви можете використати для цілеспрямування цієї енергії у музичні активні ігри і навчите себе та дитину в певній мірі керувати, а можливо й коригувати свою  гіперактивність. Тож нехай ваш «живчик» розділяє з радістю і користю свою жвавість разом з музикою.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *