Лідія САХАРОВА: «Домрі я віддаю часточку свого серця та свого життя»

Серед значної кількості професійних музикантів, які завоювали європейські та світові сцени, не так багато виконавців на народних інструментах. Лідія Сахарова – унікальна виконавиця на домрі, лауреат численних конкурсів, чудово поєднує виконавську та викладацьку діяльність. Вона розповіла про те, як домра стала її покликанням, а також як гітарно-домровий дует завоював вибагливе журі на німецькому фестивалі.

– Лідіє Олександрівно, Ви у минулому році Ви проходили стажування в  Німеччині. Розкажіть про свої враження від перебування в Галле – Віттенберзькому університеті ім. Мартіна Лютера та здобутий досвід.

– Мені дуже пощастило співпрацювати з професором Анджеєм Мокрим – керівником кафедри інструментально-гітарної педагогіки Інституту музики при Галле – Віттенберзькому університеті ім. Мартіна Лютера (м. Галле). Я відвідувала індивідуальні заняття професора та концерти його класу. У своїй роботі Анджей Мокрий приділяє особливу увагу якості звуковидобування– принцип важеля кожного пальця (це стосується правої руки), його студенти володіють надзвичайною якістю видобування звуку, що максимально наближений до студійного запису. Вже і мої студенти працюють по методу Анджея Мокрого. Я дуже вдячна йому за здобутий професійний досвід.

– Лідіє Олександрівно, нещодавно Ви з Євгеном Штепою повернулися з VII міжнародного гітарного фестивалю, що відбувся у м. Нордхорн (Німеччина). Які основні вимоги до конкурсної програми?

– Мені вже доводилося брати участь у міжнародних конкурсах в Україні, цього разу нам з Євгеном Олександровичем пощастило отримати визнання музикантів європейського рівня. Одна з умов конкурсу – це обов’язковий твір написаний для оригінального складу ансамблю. Ми зупинилися на сюїті українського композитора Євгена Мілки «Чотири коломийки», так як вважаємо її найяскравішою у нашому репертуарі, написаною для домри та гітари. Також у програмі прозвучали твори нашого перекладення: Жан Рамо «Циклопи» та Астор П’яцолла «Танго-сюїта» – ІІ частина. Таким чином на конкурсі-фестивалі ми виконали яскраву програму, яка зацікавила слухачів та членів журі.

– На VII міжнародному гітарному фестивалі у Німеччині Ви разом зі Євгеном Штепою зайняли І місце у категорії “ансамблі з гітарою”. На скільки складний був шлях до перемоги?

– На цьому конкурсі європейському слухачу був вперше представлений слов’янський інструмент домра. Труднощі полягали у тому, щоб  вразити комісію своїм виконанням і подарувати справжню музику у нетрадиційному складі. На нас була покладена велика відповідальність показати комісії наш ансамбль на рівні з іншими камерними складами визнаними на світовому рівні: гітара та скрипка, або гітара та флейта, гітарні дуети, квартети та тріо. Чотирнадцять членів журі оцінили нас, як взірцевий дует, і відзначили лауреатами І премії. Я з впевненістю можу сказати, що перемогу у Німеччині можна оцінювати, як визнання домри на світовому рівні.

– Чому музика стала Вашим покликанням?

Я народилась в музичній родині, з дитинства навчалася грі на фортепіано. Моєю першою вчителькою була старша сестра Світлана, завдяки її ініціативі та маминій підтримці я почала свій музичний шлях. З того часу музичні вечори та виступи на публіку  стали нашою сімейною традицією.

– Ви володієте багатьма музичними інструментами, такими як фортепіано, домра та гітара. Розкажіть про Ваших музичних наставників та чому  Ви обрали саме домру?

Моя перша вчителька в музичній школі Суміна Валентина Василівна зачарувала своїм домровим виконавством та ставленням до інструменту, саме вона допомогла мені покласти початок в професійний світ музики.

Зустріч та знайомство з  професором, заслуженим артистом України Валерієм Микитовичем Івком – стали для мене подарунком долі. Завдяки його школі (домрова донецька школа) домра вийшла на новий інструментально-академічний рівень. Валерій Микитович самовіддано та з любов’ю поставився до своєї справи, керуючись його прикладом, його невтомним бажанням творити я пов’язала своє життя з домровим виконавством.

Навчаючись у консерваторії я паралельно працювала в  музичній школі там викладала домру та керувала дитячим оркестром народних інструментів. В той час мене вразили гітаристи класу Скирди Олега Миколайовича, саме тоді у мене з’явився інтерес до гітари і я опанувала її під керівництвом Олега Миколайовича. В майбутньому це вплинуло на мою професійну викладацьку діяльність.

А домра – моя доля: не я обрала музичний  інструмент, а домра обрала мене,я віддаю їй часточку свого серця та свого життя.

– Чи важко поєднувати викладання у Вищому навчальному закладі з виконавською діяльністю?

Я багато років присвятила викладанню та виконавській діяльності, тому для мене це взаємопов’язано. Своїм прикладом я налаштовую студентів не боятися сцени, бо саме на сцені народжується музикант, студент формується як виконавець.

Сахарова Лідія Олександрівна закінчила Уманське музичне училище по класу домри, Донецьку музичну академію ім. С. С. Прокоф’єва та асистентуру-стажування у класі професора, заслуженого артиста України Валерія Микитовича Івка. Після закінчення навчання здобула кваліфікацію «Концертний виконавець (домра), викладач вищого навчального закладу мистецтв, диригент». Зараз Лідія Олександрівна викладач кафедри інструментально-виконавської майстерності Інституту мистецтв Київського університету імені Бориса Грінченка; солістка та керівник студентського струнно-шипкового ансамблю «Anima»; володарка гран-прі Всеукраїнського конкурсу ім. Георгія Шендерьова (м. Сімферополь, 1990 р.); лауреат I премії Міжнародного конкурсу ім. Гната Хоткевича (м. Харків 1998 р.); лауреат I премії III Міжнародного інструментального конкурсу ім. Євгена Станковича (м. Київ 2015 р.); лауреат I премії VII міжнародного гітарного фестивалю «Getarrenfestival Nordhorn – 2017» (м. Нордхорн, Німеччина) у дуеті з Євгеном Олександровичем Штепою в категорії «Ансамблі з гітарою»; фіналістка V міжнародного конкурсу камерних ансамблів (м. Ашафенбург, Німеччина 2018 р.).

У своїй педагогічній діяльності Лідія Олександрівна практикує концертні виступи учнів свого класу, один з таких виступів відбувся 4 травня 2018 року. У програмі концерту брали участь лауреат І премії Третього міжнародного конкурсу Євгена Станковича та володар Гран-прі конкурсу-фестивалю «Сходинки до майстерності» (м. Кропивницький) струнно-щипковий ансамбль «ANIMA», також сольно та у складі дуетів учасники ансамблю, лауреати всеукраїнських та міжнародних інструментально-виконавських конкурсів – Віра Ришкова, Орест Бушак, Віктор Сікорський та Микола Жадан. Традиції виконавської школи Л.О. Сахарової реалізуються вже наступним поколінням музикантів, учень Віри Ришкови – Іван Мінін разом зі своєю вчителькою на концерті виконав «Токату» Пітера Хортона. Концерт вразив професійним виконанням творів композиторів різних епох, виконавці чуттєво передали настрій кожної композиції. Ефектним завершальним акордом прозвучав «Іспанський танець» у виконанні ансамблю «ANIMA», зал захоплено підтримав музикантів бурхливими оваціями. 

Розмовляла Ганна СІБРІНА,

гурток музичної критики та журналістики

Київського університету імені Бориса Грінченка «Grinchenko MuzInform»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *