Знати, не можна пропустити! Одеський міжнародний конкурс скрипалів

Впродовж 14-17 червня 2018 року в Одесі відбувся перший Міжнародний конкурс скрипалів. Він одразу поставив дуже високу планку: за кількістю учасників-іноземців, рівнем виконання, неповторним складом журі й великим призовим фондом. Розповідаємо 10 фактів про конкурс, за яким варто слідкувати в майбутньому. 

1. Скрипкова школа Одеси

Одеса вважається колискою скрипкової школи на теренах України через давні виконавські традиції, що існували в цьому місті понад століття. Ідеться про школу Петра Столярського – відомого педагога першої половини ХХ століття, який заснував в Одесі так-звану “фабрику талантів” – першу«школу-десятирічку» або ж середню спеціалізовану музичну школу. Якщо простіше, то це 3 навчальні заклади в 1-ому – загальноосвітня школа, початкова музична школа та музичне училище (коледж). По нинішній день такі школи існують в Одесі, Києві, Львові та Харкові (доля Донецької “десятирічки” нам не відома).

Сам Столярський виховав цілу плеяду всесвітньо відомих музикантів – Давида Ойстраха, Натана Мільштейна, Єлизавету Гілельс, Бориса Гольдштейна, Едуарда Грача та ін. Ці музичні традиції Одеси заслуговують бути у центрі культурної політики регіону, а Міжнародний конкурс скрипалів є справді тим потрібним засобом, який не лише приверне увагу іноземних музикантів до цієї тематики, але й стане продовжувачем на плідному ґрунті новітньої історії одеської скрипкової школи. Очевидно, організатори добре розуміли свою культурну місію, тому що рівень проведення конкурсу, його реклама у світі та кількість залучених іноземних виконавців як для українських реалій був дуже високими.

2. Рівень конкурсантів

«Був дуже високий, дійсно європейський рівень, не всі українські конкурси можуть цим похвалитися. Мені навіть важко навести аналоги, тому що приїхало дуже багато іноземців, які до цього конкурсу добре готувалися», – поділилася враженнями відома українська скрипалька, член журі конкурсу – Богдана Півненко.

Будемо відверті, організувати конкурс – це справжня лотерея. Можна витратити багато зусиль та коштів, але не можна передбачити, якого рівня конкурсанти приїдуть на музичні змагання. На Одеському міжнародному конкурсі скрипалів у всіх значеннях цього слова було «спекотно», адже до другого туру увійшли представники з 9-ти країн, кожен з яких прагнув вибороти першість.

Це наголошує і голова журі Андрій Бєлов: – «Рівень конкурсу дуже високий, я навіть не очікував, що буде настільки високий середній рівень учасників. Є кілька дуже цікавих, неймовірно талановитих виконавців».

3. На кого рівнятися

Варто розповісти про склад журі, який порадував наявністю лише молодого покоління музикантів. Хоча усі вони народилися чи походять з України, більшість працюють та розвиваються за кордоном, однак, повертаючись на батьківщину з концертами та майстер класами. Голова журі Андрій Бєлов – один із провідних українських музикантів молодого покоління. На його рахунку – перемоги на престижних міжнародних конкурсах в Німеччині, Італії та Франції та численні концерти – від США до Японії. Він викладає в Університеті музики і театру у Ґраці (Австрія) та Вищій школі музики імені Р. Шумана в Дюссельдорфі (Німеччина). Своїм родинним корінням з Одесою пов’язаний Станіслав Пронін, хоча його можна назвати «громадянином світу»: народився в Росії, навчався та жив в Ізраїлі, Німеччині, США, Канаді, концертує по всьому світу і знаходить час для створення власних творів. Як жартувала Богдана Півненко, що поруч з іншими членами журі, вона «представниця України на конкурсі», адже проживає, концертує та навчає переважно в Україні. Скрипальку українська преса називає «Паганіні в спідниці», вона є знаним педагогом, завідувачем кафедри скрипки Національної музичної академії України у Києві, заслуженою артисткою України. Арт-директор та ініціатор конкурсу – Андрій Мурза, родом з Одеси, продовжив навчання в Іспанії та Німеччині. На рахунку музиканта – перемоги на міжнародних конкурсах, різноманітні відзнаки та стипендії, зокрема, у його користування надана скрипка роботи Ніколо Аматі від німецького фонду. Поруч зі скрипкою Аматі, на суддівському столі лежала скрипка Антоніо Страдіварі, яка належить Олексію Семененку, який тріумфував на всесвітньо відомому конкурсі королеви Єлизавети у Бельгії та виступає по всьому світу.

До речі, працівниця музичної школи, яка мала пильнувати суддівські речі та інструменти під час перерви, так і не повірила, що під її пильним наглядом були скрипки Антоніо Страдіварі та Ніколо Аматі 🙂

4. Майстер класи

Звичайно, з такими професіоналами своєї справи хочеться і спілкуватися, і хоча б годину мати можливість позайматися. Тому чудовою ініціативою конкурсу стало проведення майстер класів Андрія Бєлова і Богдани Півненко, чим скористалися учні та студенти музичних закладів України. Переважно, це були юні музиканти з Одеси. Андрій Белов виявився дуже лагідним та відкритим у роботі з дітьми, які його абсолютно не боялися. «Для мене дуже важливо зберегти цю атмосферу для дітей під час майстер курсів. Однак, це звичайно зовсім інша праця, ніж та – серйозна зі студентами університету», – зауважив він.

Натомість, Богдана Півненко одразу налаштовувала учасників майстер класу на дуже насичену роботу, за заняття вона прагнула пропрацювати усі помилки та деталі. «Я займаюсь лише з тими, хто присвятив себе цій професії», – стверджує вона. «Звичайно, таким чином вимоги більші, і це потребує великої роботи, дисципліни, яку зараз в часи IPad’ів і віртуальної реальності важко вимагати від дітей».

5. Музиканти з 9-ти країн світу

Конкурс – це хороша нагода (не лише позмагатися, ні!) передовсім познайомитися зі своїми однолітками та однодумцями. І хоча у перший тур було надіслано 67 заявок з 18-ти країн світу (!), до Одеси на другий тур конкурсних прослуховувань приїхали представники 9-ти держав: України, Болгарії, Туреччини, Польщі, Бельгії, Німеччини, Італії, Росії, Японії. Ми запитали Олексія Семененка, чи відчувається різниця, коли слухаєш представників різних націй, різних культур? «Абсолютно!», – відповів він. «Ось, наприклад, дівчата з Туреччини були дуже відкриті, відчувався їх темперамент. Наші діти все ж більш стримані, і я також був таким. Тому що це наш менталітет, школа, і приїхавши з-за кордону, я бачу цю різницю».

6. Єдине Гран-прі

Варто розповісти про той фурор, який здійснила наймолодша учасниця конкурсу і переможниця Гран-прі у молодшій категорії. Представниці Туреччини Наз Ірем Тюркмен лише 11 років, і з її обличчя не сходить посмішка. Дивлячись на неї та слухаючи гру дівчинки, мимоволі пригадувалася історія про маленького Моцарта, який, з одного боку, фанатично займався справою, яка його захоплювала (були це не лише композиція, уроки гри на клавірі чи скрипці, а й вирішення математичних задач, якими він списував всі листки, меблі та стіни кімнати), з другого – сприймав заняття не як рутину, а захоплюючу гру.

Коли на Гала концерті призерів, Наз Ірем Тюркмен першою покликали на сцену, вона щиро засміялася, чим викликала подив публіки, а потім (не зменшуючи градус цього подиву) виконала «Циганські наспіви»Пабло де Сарасате. Притаманне їй бездоганне відчуття ритму, динаміки та експресії в музиці, тримало публіку в напруженні до останньої ноти.

7. Лауреати молодшої групи

За результатами конкурсу учасникам молодшої групи було присуджено: Гран-прі (Наз Ірем Тюркмен, 11 років, Туреччина), І премію (Пауліна ван дер Рест, 13 років, Бельгія), ІІ премію отримали 2 конкурсанти (Лора Маркова, 14 років, Болгарія та Олександра Хмара, 13 років, Україна) та III премію (Варвара Васильєва, 14 років, Україна).

Яскравий виступ Пауліни ван дер Рест, тендітної дівчинки з Бельгії, запам’ятався  її особливо барвистим виконанням відомої віртуозної композиції – «Кармен фантазії» Ф.Ваксмана, який зірвав шквал оплесків у публіки.

Лауреати з України Варвара Васильєва та Олександра Хмара навчаються в Київській середній спеціальній музичній школі імені М.В.Лисенка (тій самій “десятирічці”). Варвара входить до складу Молодіжного симфонічного оркестру України, конкурс до якого був дуже великим, і цього року у складі оркестру виступатиме на Міжнародному фестивалі класичної музики LvivMozArt у Львові, а також на провідних сценах Берліна та Ґраца під керівництвом диригента Оксани Линів.

Натомість Олександра Хмара на конкурсі отримала ще один спеціальний приз – запис двох творів для скрипки соло, тому на виконавицю чекає перший досвід студійного запису. Як підготуватися до роботи у студії, ми запитали голову журі Андрія Бєлова, який має записано понад 20 альбомів для лейблів Naxos, CPO, Avi-Music, Hänssler Classics, Hänssler-Profil, Guttingi, SoloMusica, Genuin, Hyperion і Rakete Media. «Найважливіше, щоб твір був дуже добре підготовлений. Найкраще 2-3 рази програти від початку до кінця, а потім обрати моменти, які потрібно скоригувати», – поділився досвідом Андрій Бєлов. «І дуже часто, незалежно від того, що всі вже змучені і здається, що вже все готово, дуже допомагає пройти ще один раз від початку до кінця твір, запис якого дуже часто стає одним із найкращих».

8. Лауреати старшої групи

У старшій віковій групі присуджені призові місця: І премія (Маю Томотакі, 22 роки, Японія), ІІ премія (Дмитро Удовиченко, 19 років, Україна), і дві III премії (Дога Алтінок, 17 років, Туреччина та Валері Швайгхофер, 19 років, Німеччина).

Гру Маю Томотакі вирізняла технічна досконалість та відчуття стилю у творах композиторів різних епох (частини зі Сонати №1 Й.С.Баха, Концерт Й.Брамса та Соната №5 для скрипки соло Е.Ізаї). Це зауважив Олексій Семененко: – «Вона зіграла настільки три стилі по-різному й точно, і, звичайно, вивчено!». 

«Мій особистий фаворит цього конкурсу – це безумовно Дмитро Удовиченко», – прокоментувала результати член журі Богдана Півненко.«І це той скрипаль, на концерти якого ми будемо ходити ще не раз і будемо отримувати величезне задоволення». Лауреат ІІ-ої премії Дмитро Удовиченко із Харкова, продовжує здобувати освіту в Університеті мистецтв Фолькванґ у Ессені (Німеччина). Йому притаманна витонченість звуку та відмінне фразування, коли здається, що кожен твір – це розказана історія. Зокрема, для конкурсної програми він обрав твір композитора-романтика Генріха Ернста «Остання троянда літа». За формою цей твір – ряд віртуозних, ліричних, танцювальних варіацій з різноманітними технічними труднощами, хоч і на нескладну, навіть банальну мелодію. Однак, Дмитро настільки яскраво «розповів» цю історію з великою кількістю контрастних епізодів, що навіть після заключного Гала концерту публіка наспівувала мелодію твору його виконанні.

 

9. Спеціальні призи

Лауреатів Одеського міжнародного конкурсу скрипалів вже зовсім скоро можна буде почути на сценах різних міст України. Зокрема, концерти за участі лауреатів конкурсу відбудуться в Одеській державній філармонії та Львівській національній опері впродовж сезону 2018/2019, плануються також виступи у Києві.

Приємними були низка інших спеціальних призів та подарунків. Головою журі конкурсу Андрієм Бєловим був заснований спеціальний приз «За виняткову художню особистість» з грошовою нагородою, які отримали: Наз Ірем Тюркмен, Дмитро Удовиченко та учасник конкурсу, що не ввійшов до числа лауреатів – Альберто Стіффоні (23 роки, Італія).

Справжнім сюрпризом став подарунок від асоціації «Legato»: єдиній скрипальці, яка представляла Одеську область 15-річній Мирославі Букаті було презентовано скрипку! Радості дівчини не було меж, адже вона живе і навчається у м.Ізмаїл, і мріє з хорошим інструментом вступити до вищого музичного навчального закладу, а також відвідати європейські майстер класи.

Також спеціальні призи конкурсантам були надані потужними європейськими партнерами конкурсу – виробником струн та аксесуарів «Pirastro» та відомим видавництвом нот та музичної літератури «Bärenreiter». Підтримку в участі у міжнародному майстер класі чи конкурсі пообіцяв український фонд Vere Music Fund.

 

10. Дата проведення наступного конкурсу

Коли купувати квиток до Одеси – ні! не на море, а щоб послухати конкурсантів або ж взяти участь у наступному Міжнародному конкурсі скрипалів – поки не відомо. Однак натхненні члени журі побажали конкурсу яскравого майбутнього. «Я був приємно здивований, що молодь такого високого рівня приїхала до нас із різних країн. Я сподіваюся при підтримці міської влади та нас – музикантів, конкурс буде продовжуватися, в Одесу будуть приїжджати, і ця подія буде повторюватися хоча б раз в кілька років», – висловив сподівання Станіслав Пронін.

В продовженні конкурсу впевнений і Андрій Бєлов: – «Бажаю, щоб це став дійсно український інтернаціональний конкурс, який з часом ввійде в Міжнародну федерацію конкурсів. Якщо він ще кілька разів відбудеться на такому рівні як зараз, його реноме у світі ще збільшиться».

Хвилююче питання ми поставили арт-директору конкурсу Андрію Мурзі:

Коли Ви плануєте знову подарувати Одесі свято скрипкового мистецтва від молодих музикантів з усього світу?

Андрій Мурза: – «В першу чергу, я хотів би висловити слова величезної подяки всім тим людям, хто допомагав і підтримував нас в організації минулого конкурсу. В першу чергу це звичайно ж наша міська влада на чолі з одеським міським головою Геннадієм Леонідовичем Трухановим і директором Департаменту культури і туризму Тетяною Юріївною Марковою. Хочу також подякувати за співпрацю директору ДМШ №1 м.Одеси Марині Володимирівні Русяєвій, меценатам конкурсу: Ганні Варваренко, Вернеру Шмітту, Хайнеру Йоханнінгу, Сабі Кікнавелідзе, нашим європейським і українським партнерам: Legato, Pirastro, Bärenreiter, VERE MUSIC FUND, OliMusic, Львівській національній опері, Медіа–Інформ, Moderato, а також всій організаційній команді конкурсу. Що ж стосується планів на майбутнє, то як показав досвід проведення цього конкурсу, для підготовки такого заходу потрібен як мінімум рік. Якщо ми подивимося на найбільші конкурси, то навіть вони проходять з перервою 2-4 роки. Тому якщо ми хочемо рости, зберігаючи високий рівень учасників і організації, то конкурсу необхідний час для відновлення сил. Однак навіть зараз, після закінчення конкурсу, робота не припиняється. Ми ведемо переговори з різними концертними організаціями, які зацікавлені в проведенні концертів наших лауреатів. Тому процес йде, і ми не зупиняємося на досягнутому».

Стефанія ОЛІЙНИК

червень 2018 р., Одеса-Львів