«Сувенір зі Львова» повернувся до Львова?

«Сувенір зі Львова. A la partita» – саме таку назву отримав новий  твір відомого українського композитора Віктора Камінського, прем’єра якого відбулася 7 грудня 2018 року у філармонії Ченстохова (Польща). Тоді композицію  виконали музиканти з Інституту Музики Університету ім. Я. Длугоша – ансамбль у складі: Р. Гавроньського, Я. Бравати (фортепіано), М. Сервачинського, Ф. Філіпського (ударні) та симфонічного оркестру філармонії під орудою відомого польського диригента Е. Свободи, об’єднаний спільним задумом втілення оригінального музичного циклу.  

Цьогоріч польські піаністи Р. Гавроньський і Я. Бравата стали гостями Львова, виконавши цю композицію у рамах закриття ювілейного міжнародного фестивалю сучасної музики «Контрасти 25» у Львівській національній філармонії під орудою молодого львівського диригента Тараса Вергуна.

Як зізнався мені Віктор Камінський: «Віддавна мріяв написати твір, навіяний враженнями від нашого міста». Глибинним підґрунтям такого задуму стало народження музичної композиції, просякнутої почуттям любові до нашого міста та його мешканців – адже автору вдалося віднайти для цього цікаву образно-музичну форму своєрідного циклу, що складається з 4-х частин (1.Perpetuum mobile, 2. Арія, 3. Хорал, 4.Фінал), вибудуваних за принципом контрасту.

Оригінальний і свіжий, сповнений  позитивних вражень від Львова та його передмість, з незвичною звуковою палітрою, звукозображальними ефектами, елементами алеаторики і додекафонії, які органічно поєднувалися з чарівними мелодіями і навіть інтонаціями найвідомішої батярської пісні «Tylko we Lwowie» (оригінальна назва «Lwów jest jeden na świecie») як своєрідного музичного символу міста, художній «образ» твору  викликав у львівських слухачів яскраві звуко-зорові асоціації.

Музична дія відбувалася на одному диханні: кожна тема мала свою лінію, іноді вони перетиналися, зливаючись у єдиний акорд, часом розходилися, отримуючи власний ритмічний малюнок. Композиція нагадала рух старовинними львівськими вуличками, велич і красу храмів, навіяла дух галицьких традицій і легенд, принесла запах кав’ярень і галицької здоби, чоколяду і львівського пива. Ми ніби «побачили» наших мешканців – представників різних етнічних груп, котрі мирно співіснують у Львові, поспішають і квапляться, емоційно спілкуються між собою, «бо де є людям так файно, як ту, тільки у Львові» (зі згадуваної пісні). «Пройшлися» музеями, заглянули у театральні афіші та «відвідали» Картинну галерею. У «Арії» – будь-хто теж міг впізнати себе –  адже кожна людина, залишаючись наодинці зі собою, отримує можливість помріяти, споглядаючи через вікно за легеньким вітерцем, що погойдує гілки дерев, як іде наш традиційний львівський дощик, а крізь сіре небо намагається проглянути сонячний промінчик…

Музиканти зуміли відчути і передати настрій кожної частини, подарувавши святковий настрій «Сувеніру зі Львова» мешканцям міста та отримавши бурхливі оплески по виконанню…

Композитор Віктор Камінський

Не можу не сказати кілька слів і про самого композитора, який, як завжди, скромно вклонявся, викликаний на сцену. Впродовж вже майже 40-річного творчого шляху Віктор Камінський зумів реалізуватися в найрізноманітніших площинах, на перший погляд, начебто несумісних між собою, знайшовши всюди власне «обличчя» і цікаво, небанально, втіливши свою індивідуальність. Сила його мистецтва  – у глибині коріння, міці почуттів, новизні мови та виразових засобів, які не мають нічого спільного з надуманою важкодоступністю. Такому художнику не потрібні ребуси в музиці. Його новаторство не є самометою, це природний, невдаваний самовислів. Звертаючись як до симфонічної, хорової, театральної музики, так і до камерної вокальної й інструментальної, велику увагу приділяючи духовним жанрам,  а колись і шлягерам, у кожному з обраних напрямів композитор сягнув значних вершин.

Його музика  надзвичайно послідовна у своєму русі, в своїх емоціях. Ніколи не відхиляючись, вона повсякчас знаходить мету,  а ця мета – ми з вами, наша потреба у моральних цінностях. Адже сьогодні люди  бажають жити у світі, де незворотний моральний закон. Отож не дивно, що глибокою приязню віддячують митцеві, чия творчість спонукає зрозуміти: високе, чисте є і залишається незаперечним. І прагнучи до світла, отримуючи вищу духовність, композитор оглядає свій творчий шлях і  думає про те, що йому ще треба зробити, упевнений у тому, що робить те, задля чого народжений…

 «Зустріч» з нашим містом та його мешканцями щасливо відбулася. Щиро раділи й польські музиканти, які зізналися мені, що мають свій сентимент до Львова з його красою величних храмів, романтикою вузеньких львівських вуличок, галицьких традицій, душевністю мешканців міста… А ми отримали у подарунок цікавий музичний сувенір, чудовий настрій, і щиро раділи, що поруч з нами живе і творить такий талановитий композитор…

Тетяна МОЛЧАНОВА,

 професор, доктор мистецтвознавства,

 зав. кафедри концертмейстерства

 ЛНМА ім. М.Лисенка

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *