У Київському будинку актора відбувся концерт «Cancion espanola» в рамках проекту «Inspiration classic». Впродовж програми концерту слухачі мали можливість зануритися у світ іспанської музики знаних творів Ж. Бізе, М. Равеля, Ф. Обрадорса, Е. де Фалья, П. де Луна, В. Гомеса, А. Лари та інших відомих композиторів, які зверталися до іспанського мелосу. Окрасою концерту були сольні вокальні виступи співачок Катерини Болкуневич та Ольги Братик.
Обидві виконавиці гідно представляють Київську вокальну школу, оскільки є випускницями Національної музичної академії України ім. П. Чайковського. У виконанні драматичного (К. Болкуневич) і ліричного сопрано (О. Братик) завдяки своїй тембровій насиченості яскраво проявилися риси іспанського колориту.
Надзвичайно цікавим було спостерігати, як кожна зі співачок намагалася продемонструвати багатовимірні грані іспанської образності в прочитанні різних авторів, та, врешті-решт, показати виразні якості свого вокального стилю та вправну майстерність голосу.
Так склалося, що візитівкою кожного концерту іспанської музики частіше є експресивна «Хабанера» з опери Жоржа Бізе «Кармен». Саме цю сцену виконала Катерина Болкуневич в ансамблі з піаністкою Каріною Мікаелян. Як відомо, сам композитор зазначав в партитурі опери бажаний тембр голосу своєї головної героїні у версії меццо-сопрано чи контральто. Не дивлячись на це, кожен професійний вокаліст інтерпретує цей іспанський пісню-танок по-своєму. Свого часу Фрідріх Ніцше яскраво й влучно поділився своїми враженнями від Кармен у вислові: «Вона наближається, вишукана, мрійлива, кокетлива… В її ідилічності є щось африканське… її пристрасть коротка, несподівана, гарячкова…».
На жаль, у виконанні Катерини хабанера Кармен не отримала належних якостей, оскільки спів героїні був позбавлений цієї екзотичності та невимушеності. На противагу традиції, у виконанні драматичного сопрано втілюється лише одна риса емоційно неоднозначної героїні – надлишкова пристрасність, гранична імпульсивність. Надто громіздка вокальна партія з «важким» нижнім регістром набула рис показної тілесності та інструментального інтонування. Дуже помітним було акцентування вокалісткою саме декламаційного напрямку. У зв’язку з цим, впродовж виконання поступово втрачалася рівновага між солістом і концертмейстером, вокальна партія виокремилась з ансамблевого ритмічного цілого.
Відсутність у партії виконавиці динамічних контрастів надала авторському тексту якостей непорушності та відсутності подальшої музичної дії. За домінуючою декламацією вокальної партії була прихована основна, титулована віками, яскраво хроматизована мелодична лінія теми Кармен та витіснена за межі ритмічно важлива, жанрово-показова супроводжуюча складова хабанери. Відкриті голосні кожного слова надали зайвого пафосу та гіперболізованого скандування тексту.
Більш вдалою була інтерпретація в цьому ж виконанні «Вокалізу-етюду» М. Равеля, музичний склад якого також витриманий у стилі хабанери. Тут, за вимогами жанру важливим є баланс суто вокально-інтонаційного та інструментально-ритмічного прийомів інтонування. Співачці вдалося віднайти необхідну рівновагу цих прийомів та проявити сильні сторони драматичного сопрано. Можливо, це відбулося завдяки відсутності вербального ряду і надало зосередженості на суто вокальній лінії. Можливості співацького голосу дозволили проявити не лише віртуозні навички, а й надати увагу лірично-виразовому типу висловлення. Обережним, колоритно-м’яким інтонуванням були виконані всі мелодичні флексури композиції. Саме у вокалізі, який первинно є технічно високим художнім феноменом, де вокал володіє ведучою та самостійною функцією, співвідношення між соло та супроводжуючим матеріалом було досить органічним.
Абсолютно іншими музично-образними характеристиками були сповнені виступи Ольги Братик. Показовими були інтерпретації творів іспанського композитора Фернандо Обрадорса, в творчій спадщині якого переважають різні обробки іспанського музичного фольклору. Відомо, що музика Іспанії, в якій змішались культури басків, кельтів, арагонців з впливом арабських та циганських наспівів, неоднорідна за своєю суттю і представляє в більшості окреслено визначені риси: напругу, темперамент і енергію. В мініатюрній «Іспанській пісні» у виконанні Ольги в ансамблі з піаністкою Ніною Крот ці традиційні властивості витіснились завдяки легкості, свободі та вишуканості вокальної подачі. В межах невеличкої пісні вокалістка спромоглася показати різні шляхи втілення початкового імпульсу у подальшому розгортанні музичного матеріалу, яскраво відтворити змінність динамічних показників в межах коротких мелодичних зворотів. Початок кожної фрази був різним – то м’яким і приглушеним, то рішучим і виразним з поступовим «роздуванням» завершальних мотивів. Не дивлячись на те, що була можливість продемонструвати теситурно зручну кульмінацію на найвищій звуковій верхівці, яка знаходиться в кінці пісні, Ольга у своєму амплуа відтворила декілька рафінованих мікрокульмінацій в середині фраз.
У обробці іспанської народної пісні «El Molondron» («Недотёпа») Ф. Обрадорса, що була представлена у російському перекладі Євгена Сидорова, виконавиця завдяки своїй акторській майстерності вміло створила гумористично-ефектний образ. Адже у пісні йдеться про пустотливі кепкування героїні над мірошником-невдахою. Виконавська манера співачки дозволила показати жартівливу кокетливість героїні. Темброві фарби співачки змінювалися залежно від вербального ряду: від ясно-теплого і прозорого до оксамитово-насиченого. Чітка артикуляція виконання дозволила передати слухачам весь зміст цієї витонченої пісеньки і змалювати жартівливу новелу про взаємне простодушне кохання. З безпосередньою мірою було передано не лише образно-емоційний, а й інтонаційно виразний контраст. Для переконливості втілення жіночого іспанського темпераменту співачка енергійно поєднувала декламаційну манеру виконання з аріозним складом висловлення, для чого сміливо переходила з одного регістру в інший. Всі ці якості виконання надавали образу потрібного іронічного відтінку та, водночас, щирої безпосередності відчуттів.
Колоритність, ефектність та неоднозначність інтерпретацій Катерини Болкуневич та Ольги Братик надали можливість слухачеві по-різному сприйняти і відчути музичний дух Іспанії з багатозначністю її портретів, характерів та настроїв. Співачки гідно продемонстрували наявність власного індивідуального стилю, втілили характеристичність іспанського фольклору та вміння яскравого образного перевтілення.
Анастасія Богуславська