«Скельця Бароко» або Голос та світло контртенорів на LvivMozArt

Читаючи назву концерту, думки несуть десь між архітектурними склепіннями колон. Частково вони на правильному шляху: музика, як і архітектура бароко  – складний та розкішний механізм заломлення: світла?… звуків? …часу? Можливо, всього водночас. Слухачі концерту «Скельця бароко» в рамках фестивалю LvivMozArt мали можливість у цьому переконатися. 

Концерт склав  в один образ музичний європейський вітраж із шматочків тодішньої композиторської краси: Вівальді, Гендель, Порпора, Бах, Перселл, Каччіні, Монтеверді, а також Моцарт – кожен їхній твір розливав яскраве світло подібно до струменя променя із найвищої точки барокового храму.

Світловими каталізаторами стали три контртенори: Констянтин Деррі, Віктор Андрійченко та Станіслав Цема – всі вони розпочинали свій шлях в Україні, маючи сьогодні за плечами  багато масштабних проектів.

Палким вогнищем із жаринками шоу обпікав слухачів Костянтин Деррі. Потужний і легкий – його голос був лише частиною створених ним образів.  Асканіо із опери  В.А.Моцарта «Асканіо в Альбі», а також Руджеро і Орландо із опери Вівальді «Орландо несамовитий» були детально пророблені та переосмислені Костянтином. Глядачі високо оцінили консенсус оперного та концертного в постаті Деррі.

Костянтин Деррі

Станіслав Цема – на противагу Костянтину – точкова потужна всезростаюча світлова міць. Йому не потрібно було образу, бо виконувані ним арії були самодостатні у емоційному  захоплені глядачів. Чистий, акуратний голос дуже ввічливо, проте хвилююче, осів пластами глибокої арії Ксеркса І Перського із опери Генделя «Ксеркс», ніжної та палкої арії імператора Анастасія із опери Вівальді «Юстин», а також всім відомої арії Альмірени із опери «Рінальдо» Генделя. Проте акцент на сентименталізм робити рано, у зв’язку із здатністю вибраних Станіславом арій показати лише одну із його вокальних сторін.

Найніжнішим та найгнучкішим зефіром став Віктор Андрійченко. Будучи професійним скрипалем, Віктор в арії «Erbarme dich, mein Gott» («Помилуй, Боже мій») проникливо виконав не тільки партію альта, а також партію соло скрипки. Віктор чудово почував себе у різнотипних ансамблях: дует із фаготисткою Аліною Сапунковою у арії «Venti turbini» із опери Генделя «Рінальдо» прозвучав цілісно та зіграно, а дует Віктора із Костянтином Деррі у заключній арії першого відділу концерту «Sound the trumpet» з музичної оди Перселла «Прийдіть, сини мистецтва» набула рис справжнього діалогу, а також із усмішками та дружньою атмосферою. Віктор Андрійченко відкрив другий відділ також і соло арією із опери «Поліфем» Порпори.

Віктор Андрійченко

Світло прем’єри огорнуло концертний зал

Спеціально для фестивалю львівська композиторка Богдана Фроляк написала твір «Ave Maria», який створено для трьох контртенорів, струнного квартету, струнного оркестру та двох скляних гармонік.

«Пропозиція була для мене дещо несподіваною з огляду на склад виконавців, оскільки ніколи раніше не мала досвіду написання музики для контртенорів та ґласгармоніки, хоча мала можливість чути цей інструмент “на живо” у Львові під час концерту-презентації LvivMozArtу, а також знаючи, що це був один з улюблених інструментів Моцарта», – говорить Богдана Фроляк.

У композиції використано латинський текст молитви до Діви Марії. Твір дійсно має тенденції необароково розвитку матеріалу. Пласти музичних тканин постійно перешиваються між собою, зрушуючи фактуру та басові стовпи, рухаючись у неочікуваних напрямах. Твір корелюється правилами розширеного тонального плану із секундовими співвідношеннями та непідготовленими переходами у мінорні структури, комбінуючи солістів, оркестр, а також забарвлюючи все двома скляними гармоніками (на цих делікатних інструментах грали музиканти з Німеччини – Саша та Себастьян Рекерт).

«Задум твору полягає у тому, аби поєднати дух хорової музики Ренесансу (безперервність,текучість, консонантність у партіях сольних контртенорів) і Бароко (певні характерні інтонації та каданси в партії оркестру, а також тембр контртенора), а також стильової лінії квартету, дубльованого двома ґласгармоніками, які творить певну атмосферуСвітла крізь гілки дерев”, до кінця твору, зрештою, “випускаючи те Світло на волю”, і поєднуючись з ним в одній гармонії, – розповіла Moderato композиторка.

Твір дає поствідчуття молитви. Відчуття зіштовхування різних реальностей, у яких однакові дії ведуть у різні напрямки та дають відгук у свідомості через музичні засоби, створені Фроляк.

«Знаючи, однак, що концерт відбудеться у Храмі (Домініканський Собор), де буде виконана здебільшого духовна  музика, очевидно, я хотіла створити твір, який би органічно прозвучав в контексті програми концерту. І тембр контратенора, ґласгармоніки та барокового оркестру дуже природньо в’яжеться для мене саме з музикою духовною», – поділилася Богдана Фроляк.

Камерна кантата «З зелених думок одного лиса» – твір, написаний Золтаном Алмаші у 2005 році. Тоді ще твір мав подобу іншого синтезу  інструментів. На фестивалі він проявився крізь грані контртенора та скрипаля Віктора Андрійченка і камерного оркестру.

Кантата написана на слова Богдана-Ігоря Антонича. У першій частині використана поезія «Октостих», друга – ліричне скрипкове інтермецо, у третій частині використані деякі ескізи, чорновикові записи Богдан-Ігоря Антонича, на основі яких повинна була народитися нова збірка «З зелених думок одного лиса», проте поет помер у молодому віці, не встигнувши втілити задум… Незважаючи на поетичну недосказаність Антонича, Золтан Алмаші поставив впевнене музичне завершення у розпочатому поетичному рядку.

«Ця версія є найбільш універсальною, і в ній втілена найшаленіша ідея автора, а саме – в середній частині   соліст  має зіграти сольну партію на скрипці. Завдяки тому, що Віктор Андрійченко ще й блискучий скрипаль, ця ідея втілилась в життя!» – висловився Золтан Алмаші.

Pieśń Orfeusza (Пісня Орфея) – це останній із трьох творів, які прозвучали на концерті і були створені у ХХІ столітті. Твір написаний львівським композитором Богданом Сегіним для струнного квартету і тенора у 2006 році спеціально для театральної постановки Mitologia Greków – Interpretacje (Міфологія греків – інтерпретація) із театром Maskа м. Ряшів у Польщі.

Історія Орфея і Еврідіки є доволі відомою. Проте у музичних колах вона частіше залишається із позитивним глюківським закінченням, коли оригінал говорить про трагічність.

«Саме цю пісню Орфей співає у світі мертвих в глибинах Аїду, куди він спустився, щоб визволити свою кохану Евридіку», – говорить Богдан Сегін.

Слова композиції взято із польського перекладу твору Софокла «Антігона», художній переклав якої з грецької здійснив Nikos Chadzinikolau.

Софокл «Антігона»

Стасим ІІІ

[хор]

Еросе, хто з твоїх  вирветься обіймів!

Еросе, хто жертв накриє [хвильми почуттів],

На дів гладеньких личках, роздмухуєш ти чарів.

Крокуєш морем ти, і між домівок пастухів,

Ні бог супроти натиску твого не встоїть,

Ні жоден смертний.  Ким володієш ти, шаленістю палають.

(переклад на українську П. Жеруха)

Орфей у пісні звертається до Ероса (Амура), благаючи допомоги. Так, Глюк дозволив Амуру повернути до життя бідолашну Еврідіку, створивши  такий собі діснеївський happy end. Проте твір Сегіна насичений іншою філософією та легендами. Музика постійно ніби запитує сумніваючись у константах.

«Проект покликаний запропонувати власну, сучасну інтерпретацію міфологічних уявлень про світ і людину у греків. Мета шоу не точно відтворити реальність давньої Греції, чи моменти її міфологічної історії. Міфологія – це підґрунтя і привід, щоб показати на сцені, що є глибоко людським, позачасовим. Міфи переплітаються один з одним і все це єдине ціле –  мерехтливі відтінки людських прагнень і бажань. Це видовище більше про людину, ніж богів та героїв. На сцені ми спостерігаємо людей в екстремальних ситуаціях, стикаючись зі смертю, стражданнями, сильними почуттями…», – чудово описує твір «Mitologia greków – interpretacje» Teatrmaska на їх офіційному сайті.

Диригент – Оксана Линів

Родзинка концерту

Родзинкою концерту став Саша Рекерт та створений ним ансамбль Sinfonia di vetro. Музикант на сьогодні залишається єдиним майстром та винахідником скляних музичних інструментів, який намагається розширити перспективи музики для скла.

Саша Рекерт та його ансамбль подарували храму Адажіо До мажор для скляної гармоніки В.А.Моцарта, яке відкрило незвичайний суботній вечір. Нетерплячий гул різко поглинула магічна тиша, бо була зачарована новими як для храму, так і для його гостей, звуками.

Скляні гармоніки подарували слухачам ще один соло твір Моцарта – Адажіо і Рондо для скляної гармоніки, флейти, гобою, альта і віолончелі. Твір потребував витримки як музикантів так і слухачів, бо і в часі, і в інтелектуальному наповнені став непростою для споглядання і прослуховування красою.

Оркестранти і диригенти

Оркестр барокової капели ЛМНА ім. М. В. Лисенка із керівником Анною Іванюшенко продовжує дивувати своїми можливостями. Зібрані, уважні та тактовні – оркестранти буквально рухалися за диригентськими жестами Оксани Линів чи Маргарити Гриневецької-Холматової.

Окремо потрібно відзначити високий рівень солістів-інструменталістів: флейтиста – Тараса Гудзеляка, який добре показав себе як у дуеті із Констянтином Деррі, так і у Адажіо і Рондо Моцарта, фаготистку Аліну Сапункову, яка прекрасно виконала партію у дуеті із Віктором Андрійченком, гобоїстку Оксану Корлятович, альтівку Ярину Горбачевську та віолончелістку Оксану Литвиненко, які чудово впоралися із моцартівським Адажіо і Рондо.

Чи не прекрасно, що рівень концерту дозволяє говорити про інтерпретації, переосмислення, образи, стилі та відчуття? Гостям дійства довелося відчути, що концертний рівень та сприйняття близький до європейського: професійна робота над творами, робота із аудиторією, внутрішній музичний діалог, музичний етикет. Ave!

Фото – Олександр Шамов та Сергій Горобець (надані організаторами фестивалю LvivMozArt)

Петро ЖЕРУХА

Один коментар до “«Скельця Бароко» або Голос та світло контртенорів на LvivMozArt

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *