Сигізвальд Кьойкен та Collegium musicum

Одним із провідних музичних тенденцій Західної Європи сьогодення є історично інформоване виконавство (коректна назва спроб автентичного виконавства творів давніших епох). Його паростки лише пробиваються на музичному ґрунті України. Однак вже цієї неділі маємо можливість побачити на сцені Сигізвальда Кьойкена – бельгійського диригента, який розвиває та практикує цей напрям!

Концерт оркестру Collegium musicum із диригентом Сигізвальдом Кьойкеном відбудеться цієї неділі (30 квітня) у Залі органної та камерної музики о 19.00 (м. Львів, вул. С. Бандери, 8).

Ви можете подумати, чому із стількох концертів ви повинні відвідати саме цей? Без епітетів та дифірамбів, а лише із фактами аргументую:

Сигізвальд Кьойкен – викладач Королівської консерваторії у Гаазі та Королівської консерваторії у Брюсселі, визнаний диригент та альтист – інтерпретатор давньої музики. Був частиною ансамблю Alarius, засновник La Petite Bande. Володар багатьох якісних записів: у період 2005-2012 років він записав всі кантати Баха серією із 17 CD-дисків. Це важлива сума аргументів, щоб мати підтвердження компетентності диригента!

Фото – Romano Vettori.

Твори виконуватиме оркестр Collegium musicum, який має добру репутацію професійного виконавського ресурсу. Щоб відкинути залишки сумнівів, оркестр розпочав свої чотиригодинні репетиції у вівторок, працюючи кожен день. Маєте бажання переконатися у цьому – відвідайте відкриті репетиції, розклад яких Collegium musicum вже опублікувала у соціальних мережах!

Останнім аргументом буде програма концерту. Празька симфонія Моцарта, Симфонія №8 Бетовена та Серенада №2 Брамса – твори, які ніколи не змусять вас нудьгувати.

Якщо ви музикант, який ознайомлений із репертуаром – для вас пояснень чому? – не потрібно. Якщо ж, все таки, ви – читач, що вже заінтригований концертом, але все ще не впевнений, що твори знаходяться у межах ваших смакових канонів, тоді – декілька слів про композиції:

Моцарт Симфонія №38 або Празька симфонія

Першою думкою є звичайно те, що симфонія напевне написана у Празі, і в маєте рацію. Однак це єдине, що пов’язує її із чеським містом. Даних про те, чому і коли про цю симфонію небагато, однак є гіпотези про те, що симфонія були написана Моцартом у Празі під час постановки його знаменитої опери «Весілля Фігаро» упродовж 1786-87 років. Моцарт – композитор, характер якого можна порівняти із серцем дитинки та розумом дорослої людини.

 У своїх творах Моцарт завжди грається: чи то інструменти, чи то характери персонажів у операх, чи то форми творів. Хоч він і знав канони, за якими потрібно було тоді писати музику, однак не вони його підкоряли, а він їх! Празька симфонія не є винятком. У той час симфонії писалися чотири частинними (швидко-повільно-менует-швидко). Однак Моцарт вирішив слідувати за традицією італійської увертюри і написав цю симфонію три частинною (швидко-повільно-швидко). Звичайно, щоб збалансувати форму твору, він написав довгий вступ у першій частині, можливо один із найбільших із всіх своїх симфоній. Важливою деталлю є те, що всі частини написані у формі сонатного алегро, а це означає, що ви повинні у кожній із частин знайти дві яскраві теми і не загубити їх до кінця кожної з них – повірте, це дуже цікаво!

У той час у Празі популярними були мідні духові. Можна сказати, що від їх наявності деколи залежав успіх твору. Моцарт певне вирішив «підсолодити» твори того періоду для празького суспільства, і у симфонії теж. Мідні забарвлюють симфонію у яскраво золотистий, потужний колір, а сама симфонія паралелізує із музикою «Чарівної флейти» та «Дон Жуана».

Бетовен Симфонія №8

Бетовен написав її у 1812 році зразу після Симфонії №7. Він називав її «моя маленька симфонія in F» (бо у нього була велика Симфонія №6 in F теж). Симфонія має чотири частини (тепер вже швидко-повільно-менует-швидко). Вона, як і багато його творів нікому не присвячена та не має програмної назви. Незважаючи на погіршення слуху та сімейні проблеми у Бетовена симфонія вийшла дуже потужною, гучною, а багато музикантів знаходять у музиці симфонії багато жартів.

Ні для кого не секрет, що симфонії Бетовена – це скелет класичного симфонізму як такого, а також база для майбутніх композиторів. Його дев’ять симфоній – це величезний скарб для вивчення.

Прем’єра симфонії не була добре сприйнята. Багато критиків говорили, що вона гірша за попередні. Коли учень Бетовена запитав його, чому всі так думають – Бетовен відповів: «Бо восьма симфонія краща!». Незважаючи на свій стан слуху, Бетовен все таки диригував прем’єром, але, як повідомлялося, оркестранти ігнорували його жести і слухалися концертмейстера оркестру.

Брамс Серенада №2

Брамс – музикант і композитор, який мав дуже багато енергії у собі, але не зміг поділитися з нею, і це дуже відчувається у його музиці.

Дві серенади – це перші спроби молодого композитора написати щось симфонічне. Він дуже хотів стати таким самим майстром у симфонічній музиці як і Бетовен у своїх симфоніях, але перед тим як писати якусь, Брамс вирішив розпочати із чогось легшого.

Серенада №2 була написана у 1859 році. Твір був присвячений тій, почуття до якої визначили майже весь його життєвий шлях. Клара Шуман – жінка Роберта Шумана, отримала дуже багато присвят від Брамса, однак він не отримав жодної. Жанр «серенада» крізь всю свою історію розвитку не втратив «ядра своїх атомів» – почуття кохання.

Твір складається із п’яти частин і триває бл. 30 хвилин. У творі відсутні скрипки, труби, тромбони та ударні, однак важливий композиційний акцент стоїть на альтах.

Сигізвальд Кьойкен говорить, що симфонію Бетовена та Моцарта набагато легше зрозуміти. Вони у побудові є прозорими, не заплутаними. Однак Брамс – це клубок думок, які потрібно довше розплутувати. Проте музика від цього стає лише цікавішою.

Отож, побачимося на концерті Сигізвальда Кьойкена із Сollegium musicum, який вже скоро (у неділю) відбудеться в Львівському Органному залі!

Головне фото – Jean-Baptiste Millot.

Петро ЖЕРУХА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *