Оксана Кулик та Адріан Новак – молоді виконавці, які вже вдруге відкривають для львівської публіки світ арфової музики. Щоправда, цього разу в камерному амплуа. Проект «Музика на арфі», модератором якого стала львівська арфістка Оксана Кулик, представив слухачу незвичне тріо – арфу, фортепіано та флейту. Учасниками його виступили польські виконавці Адріан Новак (арфа), Мартина Хмєль (фортепіано) та Адріана Ментель (флейта).
За плечима в Оксани та Адріана європейський досвід, численні конкурси, фестивалі, концерти, а також дружба, яка переросла в тісну польсько-українську співпрацю. Про спільні проекти, музику, плани та перспективи арфового мистецтва в Україні, ми поспілкувалися з виконавцями напередодні концерту.
– Оксано, Адріане, зовсім нещодавно ви представили у Львові концерт сольної арфової музики, що відбувся в Дзеркальній залі Львівської опери. І за кілька місяців подія нового формату – камерна музика у супроводі арфи на сцені Львівського органного залу. З чого розпочалась ваша співпраця?
Адріан Новак: – Наше знайомство почалося з міста Ґрац, де ми навчалися в Університеті мистецтв у відомої арфістки Берлінської філармонії, професора Маргіт Зюс-Шеленберґер. Гра на одному інструменті, близьке коріння були тими важливими факторами, завдяки яким ми одразу знайшли спільну мову. Після завершення навчання в Ґраці, наша дружба доповнилася співпрацею, яка дала свої перші плоди. Почалося все із задуму, що можна було б зустрітися і щось зіграти разом, а вже наступним кроком став пошук можливостей проведення концерту в Польщі та Україні. Концерт сольної арфової музики, що відбувся в травні цього року, був ініціативою Оксани, яку ми одразу почали розвивати. Роботи над подією проходила з приємністю, а результат приніс задоволення, тому захотілося ще (сміється. – ред).
– Концерти соло арфи не є таким частим явищем у музичному житті Львова. В першому спільному проекті вам вдалося представити класичний арфовий репертуар та якісно продемонструвати широкі можливості цього інструменту. Адріане, якими враженнями можеш поділитись від твого першого виступу на львівській сцені?
Адріан Новак: – Передовсім, я був приємно вражений тим, що концерт прийшла послухати чимала кількість людей. Теплий прийом публіки, відкритість слухачів до музики, їхнє зацікавлення – є для виконавця дуже важливими чинниками. Не може не тішити те, що я міг спостерігати та відчувати це саме тут, у Львові.
– Погодьтеся, хлопець-арфіст є рідкістю серед виконавців на цьому інструменті. Адріане, як почався твій шлях музиканта і чому саме арфа?
Адріан Новак: – Моє захоплення музикою почалося досить пізно. У віці 14 років я почав займатися грою на скрипці, але під час відвідин одного концерту побачив і почув арфу і вирішив, що маю опанувати саме цей інструмент. Пам’ятаю, що після закінчення концерту підійшов до виконавиці і запитав її чи можна доторкнутися до арфи, спробувати щось зіграти. Далі були приватні уроки гри на інструменті і пізніше, за цим ж напрямком вирішив вступати до Краківської музичної академії, де і навчаюсь зараз.
Окрім того, завдяки програмі студентського обміну «Erasmus» отримав можливість навчатися в Університеті мистецтв у місті Ґрац і незабаром на семестр їхатиму на навчання до Берліна. Загалом, займаючись на арфі лише 6 років, думаю, що навчання якраз те, що спонукає працювати далі і не зупинятись.
– У новому проекті «Музика на арфі» прозвучать дуети та тріо у виконанні флейти, арфи та фортепіано. Досить проста, але оригінальна назва, про що вона свідчить?
Адріан Новак: – Можна вважати, що «Музика на арфі» є своєрідним продовженням попередньої події, адже заключним номером сольного концерту була «Інтродукція та Алегро» М.Равеля для арфи та камерного оркестру. І цього разу фігурує камерний склад, основою якого є арфа, тому назву проекту варто розуміти дещо по-філософськи (сміється. – ред.): арфа як канва, на якій виплітається музика.
Оксана Кулик: – Щодо назви спочатку не було спеціального задуму, її вважаю дещо дивною. Як на мене, було б краще «Арфа в камерній музиці», але цього разу виступаю тільки організатором події, а не її автором (посміхається – ред.)
– Отож, концепція концерту повністю належать Адріану. Як обирали репертуар для події? Адже присутні різні стилі, епохи, країни, починаючи з твору німецького класика К.В.Глюка, закінчуючи неофольклорною музикою В.Лютославського.
Адріан Новак: – При укладанні програми ми намагалися вибудувати певну драматургію концерту щоби зацікавити слухача. З огляду на те, що прізвища майже всіх композиторів є маловідомими широкому загалу, вирішили відштовхуватись від доби написання творів, їхнього змісту, а також демонстрації можливостей арфи. Так, меланхолійне «Інтермеццо» для флейти та арфи нідерландського композитора Гендрика Андріссена, як на мене, послугувало доцільним для відкриття концерту. Твір вводить в атмосферу спокою та показує темброве багатство інструменту.
Також старалися продемонструвати поступовий стилістичний перехід музики, поділивши її на два відділи та захопивши широку географію (сміється ред.). В першому відділі прозвучали твори К.В.Глюка, Г.Доніцетті, А.Мольнара, Ж.Ібера та В.Лютославського. В другому – здійснили українську прем’єру нещодавно віднайденого Концерту для флейти та арфи польського композитора І половини ХХ століття Стефана Порадовського. Зазначу, що моє виконання цього твору в Польщі було його другою презентацією, а Концерт є дійсно вартісним для сценічного життя.
– Як прокоментуєте неофольклорний твір для арфи В.Лютославського, адже хоч і музика насичена народними мотивами, музична мова композиції є сучасною. На вашу думку, чи може мати сучасна музика у виконанні арфи успіх у слухача?
Адріан Новак: – Оскільки «Три фрагменти для арфи та флейти» Лютославського відносяться до першого періоду творчості композитора, в них відчувається лише «присмак» сучасної музичної мови. Хоча, коли вперше виконував цей твір, слухачі дивилися з певним здивуванням – «Що це?». Але вважаю, що поступово такі твори стають звичними, якщо частіше пропонувати їх в концертних програмах.
Щодо виконання сучасної музики, то арфа – це інструмент з широкими виразовими та технічними можливостями, тому інтерпретування таких творів можуть лише підкреслити її універсальність.
– Чим дивуватимете надалі? Чи плануєте продовжувати співпрацю?
Оксана Кулик: – Дотримуюся тієї думки, що перед собою потрібно ставити великі цілі, тому в планах на майбутнє заснування у Львові Фестивалю арфового мистецтва. Наразі проведення події такого масштабу є складним питанням, особливо з фінансового боку. Тому ми вирішили зробити своєрідний цикл з сольних та камерних концертів, які б відкрили слухачу наш інструмент, показали, що такі проекти повинні мати місце в культурному житті міста, адже не є таким частим явищем. Також сподіваємося, що наші концерти послугують певною демонстрацією для меценатів, міської ради, які б допомогли вивести їх на вищий рівень.
Спільна з Адріаном робота продовжиться наступного року, оскільки він їде на навчання до Німеччини. Плануємо розширювати репертуар, включаючи перекладення для арфи творів українських композиторів. Нажаль, Львів не забезпечений інструментами потрібної якості. Завдяки власній ініціативі виконавців стало можливим привезення до Львова арфи американського виробництва, що взагалі можна вважати подією для міста. Сподіваємося, що львівська публіка оцінить якість звучання (посміхається – ред). Поки запрошуватиму на свій сольний концерт, який відбудеться в листопаді цього року.
– Чи вважаєте українську сцену хорошою платформою для молодих українських та іноземних музикантів, подібних концертів?
Оксана Кулик: – Так, звісно, адже говорячи про арфове мистецтво в Україні, його можна вважати величезним «незораним полем» і свій європейський досвід та знання застосовуватиму для його розвитку. Зокрема, залучення до участі в концертах все більшої кількості іноземних виконавців вважаю сприятливим для того, щоби Львів дедалі більше ставав міжнародною сценою.
– Проводячи роботу над кожним проектом, що очікуєте від нього? Безсумнівно, схвальних відгуків, нових пропозицій, але і має бути ще щось.
Адріан Новак: – Для мене гра на арфі – це життя через музику, яке захоплює не лише тебе особисто, а, насамперед, твоїх слухачів. І як на мене, схвальні відгуки чи овації не є настільки важливими як те, чи виконавець відчуває під час гри прикуті погляди слухачів, затамоване дихання, зосередженість. Такі речі вважаю показником дійсно хорошого виконання і кожного разу, виходячи на сцену, очікую відчути саме це.
Оксана Кулик: – Мої очікування більш прагматичні (сміється – ред.). Щоразу, плануючи концерт чи виходячи на сцену, сподіваюсь, що слухачі відкриють для себе арфу як сучасний унікальний інструмент, слухання якого приносить не менше задоволення, ніж звичних музичних інструментів.
Ми всі прагнемо до європейського рівня життя, але вважаю, що і таке ж має бути усвідомлення цінності культури, музичної зокрема. Що ж, будемо ламати стереотипи і розширювати горизонти.
Розмовляла Валентина МАРУНЯК