Одеса вдень та вночі або 2 доби сучасного арту

Як бачать світ творчі люди? Щоб зрозуміти це і відчути власними вухами, очима, вібраціями тіла треба побувати в особливих місцях. Такою точкою концентрації сучасного мистецтва в Україні ось уже 25-й рік є фестиваль «2 дні та 2 ночі нової музики» в Одесі. 20-22 квітня його учасниками стали близько 200 артистів з 30-и країн – музиканти різних напрямків, стилів та вікових генерацій. Саме тут, де зустрічаються найбільш прогресивні митці з усього світу, і ти стаєш частиною хвилі ультрасучасного.

З першої фестивальної миті Ви відчуєте, що потрапили в якусь вишукану гру, де з кожним новим твором ви добровільно-примусово набуваєте іншої ролі. Гра проникла у всі шпарини цього дійства – на сцені, в залі, між композиторами і виконавцями, виконавцями і слухачами; гра кольорів, тембрів, технік, смислів, підтекстів, підзвуків. Ця гра вимагає вашої активної уваги й все нових яскравих експериментів для її втримання від виконавців. В пошуку незвичних тембрів інструментами є не тільки вже звичні скрипка, фортепіано, ксилофон, а й пила, леска, пластикові стакани, тарілки на кухонних губках, і саме тіло людини – наприклад, ноги у тапочках і без, відстукування й рухи в повітрі частинами тіла з різною динамікою і ритмом. Тут все пов‘язано і переплетено: звук, жест, танець, подих, закулісні розмови і коментування героєм самого себе – все стає частиною партитури твору.

На фото – виконавці міні-опери «Ліфт» Людмили Самодаєвої: Андрій Маніліч (бас-баритон), Людмила Самодаєва (фортепіано), Олексій Мурза (баян) (Фото Володимира Андрєєва, опубліковане в інтернет-газеті dumskaya.net )

До легкого шоку готують уже самі назви композицій, серед яких «This can be-e-er! («Ця бляшанка пи-и-ива!» О. Таганов), «Троє голих» та «Четверо голих» (М. Момі), «Ліфт» (Л. Самодаєва), «Ножна гра» (Р. Абе), «Відбитки пальців на струнах, клавішах і клапанах» (В. Рунчак).

Або ж «Музичний зоопарк» –  назва циклу 12 Міні-Моно-Опер 12-ти різних композиторів Європи, серед яких «Шпроти» (Б. Гартль), «Горила і метелик» (А. Чібалашвілі), «Медуза» (К. Майденберг-Тодорова) і подібні. Не обходиться й  без серйозних філософських назв, які не обов‘язково співпадуть з очікуваннями – «Умовивідна уявність №1» (А. Самсамініа), «Наприкінці початку» (Я. Шлябанська), «Теорія сліз: бруд» (Б. Позе), «Популярні контексти» (М. Шломовиц). Всі вони разом ніби відблиски одного великого океану, ім‘я якого Постмодерністський Світ.

Слід сказати, що всі учасники, безумовно, яскраві музиканти дивували не тільки музикою, а й театральністю виконання. Завдяки цьому те, що чуєш набуває продовження у тому, що бачиш – рухах, поглядах, диханні артистів. Певно, найбільш яскравим серед таких був австрійський вокаліст Руперт Бергман з блискучими сольними партіями у «Сьогодні ввечері Боріс Годунов» (К. Цепколенко) та «Покликання Мойсея» (Ц. Дімітрової). Виразність міміки, жесту, слова соліста додавала ефекту до вправного володіння тембром та інтонацією його густого баритону. Варто сказати, що гумористична міні-моно-опера К. Цепколенко (Одеса) «Сьогодні ввечері Боріс Годунов» та мелодрама «Орестея» О. Козаренка (Львів) – твори знакових для сучасної академічної музики в Україні персон, викликали справжній захват публіки. Ці та інші композиції українських композиторів підтвердили, що наші митці аж ніяк не відстають від тенденцій європейського арту, а може й задають їх самі.

На фото – Руперт Бергман під час виконання циклу «Музичний зоопарк»

Музичній простір фестивалю гармонічно злився і з візуальним мистецтвом. Над головною сценою проектувалась онлайн-трансляція перфоменсу художника, що паралельно концерту творив в одній з частин головної сцени. Це був запрошений український мураліст, художник, ілюстратор Міша Тютюник (MDOT), особливо популярний в штатах (Бруклін, Нью-Йорк), де живе і працює сьогодні (на головному фото).

Особливої уваги варте і саме місце проведення фесту, що дало можливість втіленню найепатажнішим мультимедійним перфоменсам – одна з унікальних споруд Одеси, побудована ще в 1899 році в стилі італійської готики. В минулому Зала Малої біржі, а сьогодні – Одеська філармонія викликає захоплення не тільки вишуканими панно петербурзького художника М. Каразіна, стелею з ливанського кедра в розписах та позолоті, а й чудовою акустикою як для звучання класичних інструментів, так і для електронної музики. Не дивно, що саме тут відбувається й цілий ряд інших фестивалів: «Ріхтерфест», «Дунайська весна», «Одеська гітарна осінь», міжнародні конкурсі піаністів та скрипалів, концерти поп-артистів тощо.

На фото – Майкл Марфі, що виконує композицію «This can be-e-er!» композитора Олега Таганова (Фото Володимира Андрєєва, опубліковане в інтернет-газеті dumskaya.net )

Окрім насиченої концертної програми фестивалю, всі бажаючі також мали можливість відвідати презентації нового компакт-диску Олександра Козаренка, представлення проекту «Долучайтесь до нашої спільноти» (І. Яцик), а також майстер-класу американського скрипаля Дана Ауербаха. За такий насичений спектр подій за 2 доби дякуємо, найперше, незмінним керівникам проекту – К. Цепколенко, О. Перепелиці, Б. Вульфу.

Близько 150 виконаних музичних творів, 30 світових премєр, море вражень і Чорне море поруч – все це фестиваль «2 дні і 2 ночі нової музики» в Одесі. Це світ, який точно треба відчути наживо. Адже саме тут неочікувано відкриваєш красу не тільки «незрозумілого» сучасного, а й невидимі раніше сторони себе. Це приємний вихід із зони комфорту, який рекомендую кожному!

Іванна ОЛІЙНИК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *