Нова редакція фортепіанного концерту Василя Барвінського

До дня народження українького композитора Василя Барвінського у Львові приурочені два концерти з музикою автора. 20 лютого, в самий день уродин композитора відбудеться концерт «Перемога любові» у Дзеркальній залі Львівської національної опери, а 22 лютого – «Присвята Барвінському» у залі Львівської національної філармонії. Під час останнього прозвучить нова оркестрова редакція творів митця. 

До програми авторських вечорів долучились кращі виконавці: співачка Наталія Дитюк, піаністи Йожеф Єрмінь, Оксана Рапіта та Мирослав Драган, а також віолончелісти Ярослав Мигаль та Оксана Литвиненко, у виконанні яких прозвучать камерні композиції. Серед них – фортепіанні Прелюдії, від яких почався відлік творчої діяльності Василя Барвінського; вокальні твори на слова Богдана Лепкого, Тараса Шевченка, Івана Франка, Лесі Українки, що постали у співпраці зі славетними співаками його часу – Олександрою Любич-Парахоняк, Галиною П’ясецькою, Марією Сокіл; рідко виконувані віртуозні віолончельні композиції, створені для спільного концертування з близьким другом – віолончелістом, концертмейстером Віденської національної опери Богданом Бережницьким.

Та особливою подією стане виконання Концерту для фортепіано з оркестром у новій оркестровій редакції знаної львівської композиторки Богдани Фроляк, а також її переклад Сюїти для віолончелі і фортепіано В.Барвінського у версії для віолончелі й симфонічного оркестру. Симфонічні композиції прозвучать під орудою диригента Тараса Криси.

Композиторка Богдана Фроляк поділилася враженнями від творчого опрацювання партитур Василя Барвінського:

“Потреба оркестрової редакції Фортепіанного концерту Василя Барвінського виникла вже давно, і виникла вона з кількох причин.
Усім відома трагічна доля Василя Барвінського та Його творів, більшість з яких була спалена у 1948 році енкаведистами, в тому числі і Фортепіанного концерту, зокрема фортепіанної партії, зведеної партитури фортепіано та симфонічного оркестру, поодиноких оркестрових голосів.
Подарований піаністці В.Кисилевській клавір Концерту їде з нею до Австрії і губиться, здається, назавжди. Та після великих старань і довгих років пошуку, клавір віднаходить піаніст Роман Савицький мол. в архіві о.С.Сапруна в Арґентині. Сталося це в 1993 році, саме в 30-ту річницю Василя Барвінського.
Після передачі копії клавіру до Львова, а також частини оркестрових голосів, партитура Концерту була реконструйована зусиллями Яреми Якуб’яка, і в такому вигляді Концерт прозвучав вже багато разів.
Саме в рік Барвінського (130 років від Дня Народження) до мене звернувся директор Львівської національної філармонії імені С. Людкевича Володимир Сивохіп з проханням переглянути партитуру і, можливо, “облегшити” трохи партію оркестру, оскільки є проблема перевантаженості оркестру, проблема, про яку згадують при кожному виконанні цього твору.
Переглянувши партитуру Концерту, дійшла висновку, що просте зняття кількох інструментів не вирішить ситуації, і поставила собі завдання дещо глибше — зробити таке оркестрування, яке б максимально відкрило усю красу і стрункість цієї музики.
Найбільш болючі моменти, які мене хвилювали — це завелике навантаження на струнну групу, що, по-перше, призводить до незручності гри для оркестрантів, по-друге, спричиняє певну одноманітность оркестрового звучання. Оскільки музика Концерту є дуже мелодійною і колористичною (не відкидаючи її драматизму), хотілося усі ці барви, які закладені у музиці, показати саме засобами оркестру, який має для цього усі можливості.
Друга проблема — загальна “важкість” оркестру, яка призводить до надмірного драматизму, а також є причиною до “глушіння” сольної партії фортепіано. Ці два моменти спонукали мене до того, аби зробити цілком нову оркестрову версію Концерту, при тому, що засадничо старалася зберегти і не порушити самої суті цієї музики так, як її чув Василь Барвінський.
Моїм бажанням тут було теж зробити це оркестрування так, аби воно було непомітне для слухача, але, щоб, однак, дало відчуття краси цієї музики настільки, наскільки Вона на це заслуговує.
І, нарешті, в процесі праці над Концертом виявилося багато помилок, впершу чергу гармонічних, які виникли, очевидно в результаті переписування чи зведення оркестрових голосів в партитуру, котрі, врешті були виправлені мною. І вже заради цього, думаю, варто було відредагувати цю партитуру.

Віолончельна Сюїта Василя Барвінського була написана для віолончелі та фортепіано. Відомо, що композитор не мав фізичної змоги творити багато для симфонічного оркестру через суспільну зайнятість, адже Він прийняв директорство Вищого Музичного Інституту у Львові, а це забирало Йому майже увесь час. «Я вже не раз вказував на незвичайно важкі обставини, з якими в нас борються наші мистці (…), що своє властиве призначення й покликання, – в боротьбі за прожиток – мусять відсунути на «сірий кінець». Замість праці над собою, чи для себе, мусять вони в першу чергу працювати для других, над другими», – писав Василь Барвінський у рецензії на фортепіановий вечір Романа Савицького у Львові.

Та, попри це, композитор створив високі зразки у галузі камерної музики, зокрема фортепіанної. Недарма Його називали українським імпресіоністом, через Його колористичну гармонічну мову і дуже тонке поєднання її з українським мелосом. Також немало творів Барвінський створив для віолончелі і фортепіано. Серед них справжньою перлиною є Сюїта, яка написана у 4 частинах. І, оскільки, попри фортепіанну фактуру в фортепіанній партії, усе ж дуже добре чути оркестрову барвистість цієї музики, у мене виникло бажання оркеструвати цей твір. Сподіваюсь, цей твір буду мати гарну нагоду звучати ще й у такій оркестрровій версії”.

Богдана Фроляк

Запрошуємо слухачів відвідати авторські вечори з музикою Василя Барвінського та відкрити композиції митця у новому прочитанні!

Стефанія ОЛІЙНИК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *