У неділю 20 жовтня біля Львівського оперного театру ім. С. Крушельницької зібралося чимало дітей різного віку. Усі вони прийшли сюди для того, щоб побачити «Норвезьку казку» у виконанні сестер Ярини та Марти Бурлак.
«Норвезька казка» – це сольна програма 10-річної піаністки Ярини Бурлак (викладач – Ольга Назаренко), що включає в себе 18 «Ліричних п’єс» Едварда Ґріґа. Слухачі концерту не лише насолоджувалися прекрасною музикою, але й із захопленням спостерігали за пригодами дівчинки Сюзі, головної героїні казки, яку створила сестра Ярини – Марта.
Сюзі – це звичайна, сучасна дівчинка, яка дуже любить музику та грає на фортепіано. Однак одного дня вона побачила, що усі ноти кудись зникли, а на нотних станах залишилися лише тактові риски та паузи. Бажаючи повернути свої ноти, смілива Сюзі вирушає у подорож. Чарівний вітер підхоплює її та переносить у прекрасну гірську країну. Лише потім вона довідається назву цього краю – Норвегія. Кожен етап подорожі головної героїні звичайно супроводжується музикою. Усі образи, так поетично описані у тексті казки, оживають перед очима слухачів. Ми можемо відчути і пориви чарівного вітру, який переніс Сюзі до Норвегії («Вальс»), і побачити образ суворого сторожа («Пісня сторожа»). Під час своїх мандрівок Сюзі зустрінеться з багатьма фантастичними істотами, зокрема з ельфами («Танець ельфів») та сільфами («Сільфи»). Ці дві п’єси у виконанні Ярини прозвучали дуже легко та граціозно, створивши в уяві слухачів яскраві портрети казкових персонажів.
Крім того, Сюзі також побувала на народному святі, де вона танцювала з жителями цього далекого, холодного, але дуже цікавого краю. Ярина Бурлак, виконуючи п’єси «Норвезький дух», «Халлінг» та «Спрінгданс», чудово передавала атмосферу свята, а також усі особливості та акценти, притаманні цим танцям та народним мелодіям.
Під час подорожі Сюзі знайомиться з багатьма цікавими героями та дізнається, що їх також обікрали: у сільських музикантів вкрали ритм, а у Балакучої Пташки – мажор, і тому тепер вона виконує лише мінорні мелодії («Пташка»). Співчутлива дівчинка обіцяє допомогти їм.
Напевне, найцікавішим персонажем цієї казки є пан Едвард, який живе на пагорбі тролів і знає усе про Норвегію. П’єси «Елегія» та «Вальс», які він за сюжетом виконує, сидячи за фортепіано в своїй хатинці, були сповнені суму та меланхолії. Зі слів Марти, яка дуже детально описала цього чоловіка, ми впізнаємо норвезького композитора Едварда Ґріґа.
Врешті-решт, Сюзі вдається знайти печеру, де живе капосний троль Кобольд. За словами балакучої пташки він і викрав ноти Сюзі. Саме з уст Кобольда звучить мораль цієї казки. Він говорить про те, що музику потрібно виконувати «з душею», і тільки тоді вона буде звучати прекрасно.
Музика під час цього концерту насправді була виконана з душею. Перш за все, захоплювала ретельність та старанність юної піаністки, для якої важливе відтворення кожного образу, фрази і навіть кожного звуку. Ярині Бурлак вдалося дуже точно відчути усі музичні особливості народних мелодій та танців, а також правильно їх відтворити.
Марта – авторка казки та оповідачка – також захопила публіку емоційною та яскравою розповіддю. Кожен із персонажів у втіленні учасників концерту – словесному чи музичному – це яскравий, цікавий та індивідуальний образ. І тому в кінці було дуже шкода розлучатися з цими героями. Остання п’єса концерту – «Спогади» – прозвучала світло, але, водночас, із ноткою меланхолії.
Нікого з аудиторії ця історія не лишила байдужим, особливо найменших глядачів. Після концерту всі зібралися біля роялю, щоб подивитися ноти, потримати в руках мушлю, яку за сюжетом казки головній героїні подарував сам пан Едвард, та, звичайно, поспілкуватися з Яриною та Мартою.
Мені також вдалося задати декілька запитань талановитим сестрам та батькові дівчат – панові Роману:
Ви, напевно, багато подорожуєте та відвідуєте багато концертів, слухаєте багато музики. Які б ще твори тобі хотілося б виконати?
Я.Б.: –Я дуже хочу заграти твори Шопена, я їх дуже багато слухала і вони мені дуже подобаються.
Яка з «Ліричних п’єс» Ґріґа вам сподобалася найбільше?
Я.Б.: – Мені найбільше подобається п’єса «Сільфи».
М.Б.: – Мені, якщо чесно, вони всі подобаються.
Марто, чи правда, що ти прагнеш не лише писати казки, але й їх ілюструвати? Чи виникала ідея ілюструвати цю казку?
М.Б.: –Ні, це не так. Я навчаюся в художній школі, але окремо пишу, і окремо малюю. Планів ілюструвати «Норвезьку казку» поки що немає.
Ярино, яка з п’єс у цій програмі виявилася найважчою?
Я.Б.: – Найважче було вчити останню п’єсу – «Спогади».
Чи є плани на створення нових музичних казок?
Р.Б.: – Ми орієнтуємося не на казки, а на концертні програми. Вже через місяць Ярина виконуватиме концерт №5 Й.С.Баха з камерним оркестром, далі в планах Дебюссі, Шопен… Життя покаже.
Хотіли б виступити з цією програмою у інших містах України?
Р.Б.: – Ми представили «Норвезьку казку» в Івано-Франківську, Коломиї, тепер – у Львові. А вже наступну концертну програму сподіваємося показати ширше.
На мою думку, «Норвезька казка» – це не лише дуже цікавий проект, але ще й надзвичайно корисний. Наразі часто влаштовуються різноманітні концерти класичної музики для дітей, і це дуже правильний підхід, адже привити любов до музики та виховати музичний смак – тривалий процес, який треба розпочинати з дитинства. Ярина та Марта стали чудовим прикладом для своїх ровесників. Можливо, це надихне дітей, котрі відвідали концерт на створення своїх власних казок або на заняття музикою.
Цей концерт не залишив нікого байдужим. Хотілося б побажати успіху талановитим Ярині та Марті Бурлак. Сподіваємося скоро знову побачитися у Львові і відвідати нові цікаві програми у їх виконанні!
Фото надані Р.Бурлаком
Марія ВОРОНКЕВИЧ