«Мені важко поновити в пам’яті все те, що відбувалось тієї ночі! Пам’ятаю тільки те, що інколи, коли стихали шум вітру і гуркіт хвиль, здалеку доносились біглі акорди, уривки мелодії. Що за таємниче судно? Куди воно тримає свій шлях? Що за люди знаходяться в ньому?»
Жюль Верн «20000 льє під водою»
Електронна музика. Вперше з’явившись в академічному середовищі, сьогодні це слово не викликає зайвих питань, малюючи в уяві слухача, так званої, «популярної музики», образи нічних клубів. Про подальші ж пошуки в академічній сфері (що нині відокремлює себе від інших електронік терміном «електроакустична») знає тільки «коло обраних». З них – частина бачить в цих пошуках тотальну психоделію, частина – розглядає їх як високе мистецтво. Проте, переінакшуючи слова класика, притримуючись золотої середини, можна стверджувати, що нині ця диковинна істота своїми опціями значно відходить від всіх відомих досі музикознавцям музичних практик.
Ні тобі «живих» інструментів, ні харизматичного геніального виконавця з кілометровими пальцями чи всеохопним вокальним діапазоном. Навіть рушників на задньому плані не видно. Зі всього, що є – тільки три ноутбуки, що стоять на столі в центрі сцени і три людини, які за цими ноутбуками наче сховались. Знайомтесь – це герої сьогоднішнього вечора, польське тріо laptop-ensemble (що насправді є не назвою, а новим різновидом колективного музикування). В його складі – композитори та професори Вроцлавської музичної академії: Марчин Рупочинскі, Марчин Бортновскі та Станіслав Круповіч.
Мабуть, назва концерту – «Imaginarу landscape» – є водночас алюзією до невидимого, «ювілейного» персонажу – Джона Кейджа (цьогоріч йому б виповнилось 105 років). Саме він використав її для найменування п’яти своїх творів, де також застосував електронні засоби. Проте для Кейджа це був «пейзаж майбутнього», де технології ставали «дзеркалом, через яке (тогочасний) слухач, як Аліса, переходив в абсолютно інший світ». Для сьогоднішніх нас же цей світ вже став тією концентрованою реальністю, в якій ми проживаємо свій кожен день.
На цьому концерті глядач не почує «класичної програми». Натомість – йому запропонують зануритись в кожен з відтворюваних звуків. Безперечно, це не просто рандомні звучання, і не імпровізація, а заготовані наперед чотири електроакустичні твори зі своїми оригінальними ідейними концепціями.
В обох творах Марчина Рупочинського («Hesychia-reflection», «d`Coding John») використано медитативно-молитовні алюзії. Поряд з електронною звучністю, грецькою мовою тут лунають тексти з Євангелія. Станіслав Круповіч, навпаки, звертається до реалій сучасності. В його творі «Thus spake Bosch» тривалі cинтезовані маси чергуються то зі звучанням клавесина, то з міді-звуками, то з секвенцією-розспівкою. Таким чином, пояснюючи що «нічого не може передувати чомусь, і немає нічого, що може співіснувати з чимось іншим», композитор намагається стерти різницю між різними епохами та практиками. Для твору Марчина Бортновського «Чотири квартети для тріо комп’ютерів» основною ідейною складовою став час, «те, що триває в пам’яті, сприйнятті, очікуванні». Цей час тут наче постає у вигляді звуку потяга, що проходить через різні динамічні події.
В чому ж полягає специфіка такого концерту? Чому ми не можемо просто послухати ці твори в записі? Чому для того, щоб зрозуміти цю музику, необхідно почути її наживо? І чи доречно взагалі вживати слово «наживо» до такого типу музикування?
Головною особливістю тут постає можливість занурення в звуковий потік твору. Даний ефект досягається не тільки тим, що по всьому залу розташовуються динаміки, з яких йде звук, а й тим, що різні звуки лунають кожного разу з інших каналів. Таким чином, досягається ефект живого «рухливого середовища» в центрі якого постає слухач. При цьому, саме джерело звуку – ноутбук не ототожнюється з головним персонажем дійства. Та й взагалі, такого єдиного персонажу тут немає. Кожен, хто знаходиться в оточенні цього звуку, є головним, і кожному надається можливість додумати свою історію.
То все ж таки, психоделія чи мистецтво? Для того, щоб відповісти собі на дане питання, вам доведеться безпосередньо потрапити на таке електроакустичне судно. Як і до всього нового, до цієї музики треба адаптуватись. Вона незвична, може не сприйматись і відштовхувати. Можливо, навіть, спочатку вам захочеться втекти і більше не повертатись до цього. Проте, в якийсь момент, ви можете захопитись і не помітити, як стали частиною цього науково-фантастичного видіння.
« – Але капітан, визначна швидкість вашого корабля погано співузгоджується з можливостями електричної енергії. До цього часу сила електрики уявлялась досить обмеженою і можливості її дуже малі.
– Пане професоре, – відповідав капітан Немо, – способи використання електричної енергії на кораблі значно відрізняються від загальноприйнятих. Дозволю собі на цьому закінчити!».
Фото – з офіційної сторінки Київ Музик Фест 2017 на Facebook
Головне фото – надане архівом Cunningham Dance Foundation для інтернет-журналу http://www.slate.com. Виступ Джона Кейджа (справа) та Девіда Тюдора в 1971 році.
Анастасія ШУПИК