Незалежно від того, яка у тебе зброя: каліберна чи музична, – вибір завжди за тобою: використати її чи ні. Апатія лише доплюсовує переваги противнику, а гіперрішучість – неспівпадіння сил. Міша Нодельман – музикант, боротьба якого є не з легких, бо стратегічно ведеться проти власної країни. Незважаючи на громадянський протест (концертна діяльність охоплює багато країн, окрім Росії), висловлювання та діяльність Нодельмана просякнута величезною енергією та позитивізмом.
Наймолодшим скрипалям
Нодельман у Львові вперше. Він, як і всі першовідкривачі, здійснив камерну екскурсію містом, отримавши чудові загальні враження від його центральної частини. Музикант відвідував також львівську спеціалізовану школу імені С. Крушельницької, де провів незапланований безкоштовний одноденний майстер-курс для учнів-скрипалів. Нодельман став приємною несподіванкою як для наймолодших музикантів, так і для їх вчителів, декілька годин даючи цінні виконавські поради дітям. «Зазвичай, майстер-курс йде декілька днів, коли перший – це лише знайомство і розкочування, він найважчий. Саме цей тривав лише один день, але діти добре впоралися із зауваженнями», – говорив Михайло.
Вже наступного дня на концерті частиною слухачів були ті ж молоді вихованці, уважно слухаючи соліста.
Маленькі відкриття
Програма концерту не була схожа на більшість, яка може з’являтися час від часу на концертних афішах. Однак сам концерт можна назвати чисто бароковим : Бах, Стаміц, Теллеман.
Міша Нодельман виконав концерт для скрипки із оркестром Баха (a moll) та Стаміца (B dur). Якщо бахівский концерт є доволі відомим та часто виконуваним на українському концертному просторі, то концерт Стаміца за моєї пам’яті прозвучав у філармонії вперше. Як говорив Нодельман, всі знають Стаміца за його концерт для альта із оркестром, який є обов’язковим на всіх альтових конкурсах, однак потрібно відкрити його для себе знову, потрібно побешкетувати.
Зв’язок виконавця із твором – надзвичайно важлива річ. Так, саме зв’язок, бо механічне досконале відтворення звуковисотної формули здатен виконати будь-який тостер. І часто протягом концерту слухачі відчувають, що твір зіграний, однак не відчутий. Поглянувши, послухавши Нодельмана зразу стало зрозуміло, що цей музикант розмовляє із твором, із оркестром, його дихання, жестикуляція та виконуваний твір стають одним цілим. Саме тоді виконавець та слухач проводять інтелектуальну роботу, а також отримують неймовірне естетичне задоволення!
Між скрипковими концертами виконувався твір Ґеорґа Філіппа Телемана – «Паризький квартет» TWV 43:a2, що також став музичною новинкою. Якщо говорити зрозуміліше, то Телеман мав дві збірки квартетів: Quadri and Nouveaux Quatuors. На концерті виконували твір із Nouveaux Quatuors (Нові квартети), а саме №2. Паризькими збірки було названо видавцем вже у ХХ столітті.
Флейта, скрипка, віола да ґамба (або віолончель) та бассо контінуо – оригінальний склад квартету, однак концертний склад відрізнявся: дві скрипки, віолончель та клавесин.
Твір був насичений багатьма бароковими деталями, із якими виконавці впоралися, однак не без труднощів. Камералісти виконали всі частини сюїтного квартету, а це робота для витривалих як виконавців так і слухачів. Музиканти зуміли пояснити музичними засобами логіку багато частинного квартету.
Крок назустріч
Кульмінацією концерту став останній твір – скрипковий концерт Стаміца – Міша Нодельман вийшов виконувати твір у вишиваній сорочці, яку тільки-но придбав, приїхавши до Львова. Фінал виявився настільки жвавою та рухливою танцювальною простою музикою, що слухачі невимушено розпочинали плескати у яскравих запальних моментах. Танцювала не тільки музика, а й сам Нодельман, проникшись музикою.
При кінці у момент паузи Нодельман спустився зі сцени, взяв келих пива та випив разом із своїм добрим другом прямо під час твору! Це стало несподіванкою навіть для оркестру Сollegium musicum та його диригента Івана Остаповича. Однак разом із товаришем Міша таким чином побешкетував під час такої частини-фестиції, поставивши недопитий келих на сцену та піднявшись, щоб завершити контрасний фінал.
Після довготривалих оплесків Нодельман знову підняв келих та виголосив тост, який не залишив байдужим нікого у концертному залі. «Нехай наступить мир! І нехай моя країна зрозуміє, що вона воює лише за свої фантазії, але ж гинуть люди, тому вип’ємо за них!», – сказав Нодельман.
Після концерту Нодельман був оточений багатьма людьми, які висловлювали йому вдячність та повагу за міцну позицію. Одною із таких людей була жінка, яка втратила чоловіка на фронті. Міша пізніше зізнався, що він, як концертмейстер оркестру у Neue Philarmonie Westfalen, не міг собі дозволити таку поїдку через свої обов’язки, але зміг переконати оркестрантів у важливості концерту для нього і для України!
Петро ЖЕРУХА