Клавесин крізь віки

7 березня у Великому залі Львівської національної музичної академії імені М.В.Лисенка відбувся концерт клавесинної музики «Cembalo Leopolis». До концертної програми увійшли твори для клавесину XVI-XVIII століть – від найдавніших зразків анонімних авторів до творів В.А.Моцарта у виконанні української клавесиністки Світлани Шабалтіної

Прозвучали п’єса Яна з Любліна «Єще Мартіне» з Люблінської табулатури, 3 п’єси зі Львівської лютневої табулатури, два граунди Генрі Перселла, Toccata ре-мінор (BWV 913) Йоганна Себастьяна Баха, Toccata і Secondo Азоліно Бернардіно делла Чайї, Пасакалія соль-мінор Георга Муффата, «Запаморочення» та «Марш скіфів» Жозефа-Нікола-Панкраса Руайє, «Засмучена» Луї Куперена та Соната Ре-мажор в 4 руки Вольфганга Амадея Моцарта.

Клавесин – інструмент з притаманним йому яскравим, сильним звуком, володіє високими технічними можливостями. Проте особливість його звучання полягає у недостатній виразності динамічного нюансування, яке досягається за рахунок контрастного співставлення, а також завдяки артикуляційній та агогічній майстерності виконавця. З появою фортепіано частина репертуару клавірної музики перейшла у репертуар піаністів, а манера гри на клавесині поступово втратила свою актуальність… Відродження виконавського стилю старовинного клавесинного мистецтва почалось на початку ХХ століття і пов’язане з іменем польської піаністки і клавесиністки Ванди Ландовської та її учнів, серед яких Аліса Елерс, Ета Харіх-Шнайдер, Едіт Вайс-Манн, Ральф Киркпатрик, Рафаель Пуйяна, Еме Ван де Віле, Казимеж Флатау. В Україні  дослідженням та відтворенням автентичної манери гри на клавесині послідовно займається Світлана Шабалтіна, яка присвятила цій темі ряд наукових статей, а також є автором книги «Клавесин крізь віки».

З ученицею, лауреатом міжнародних конкурсів Ольгою Шадріною-Личак

Світлана Шабалтіна закінчила Московський музично-педагогічний інститут ім. Гнєсіних, а також аспірантуру цього закладу за фахом фортепіано. Згодом вона стажувалася у Краківській музичній академії по класу клавесина у професора Е.Стефанської. Виконавиця концертувала як з сольними програмами, так і у складі камерних ансамблів у містах Великої Британії, Франції, Італії, Нідерландів, Німеччини, Швейцарії, Польщі, Чехії, Угорщини, США. Світлана Шабалтіна є учасницею численних фестивалів сучасної та старовинної музики в Україні та за кордоном, зокрема: «Musica Antiqua Europae Orientalis», фестиваль камерної та органної музики «Silesia», «Dni Bachowski», «Салезіанське літо» (Польща), «Cembalissimo» (Угорщина), «Бахівські читання», «П’ять вечорів біля клавесина» (Росія), «Фестиваль давньої музики у Львові». Клавесиністка має численні записи у фондах Українського радіо (фортепіано, клавесин), а також CD-релізи, серед яких: два альбоми зі серії «Українські виконавці» із музикою сучасних українських композиторів, «Музика восьмирічного Моцарта» (з флейтистом О. Кудряшовим), «Вітчизняна клавірна музика XVI-XVIII століть», «Сонати та фантазії В. А. Моцарта в чотири руки» (з О. Шадріною-Личак), «твори для двох клавесинів» (з Н. Сікорською).

У 1995 році завдяки ініціативі Світлани Шабалтіної вперше в Україні у Національній музичній академії імені П.І.Чайковського відкрився клас клавесина. Відтоді клавесиністка виховала цілу плеяду блискучих виконавців і педагогів, які на даний момент викладають у провідних навчальних музичних закладах України. З 2000 року Світлана Шабалтіна є професором кафедри старовинної музики НМАУ імені П.І.Чайковського.

Концерт «Cembalo Leopolis» став знаковою подією для академії. Вперше на сцені прозвучав клавесин, придбаний наприкінці минулого року у Мануфактурі історичних клавішних інструментів «Нойперт» («Neupert») ректором академії І.М.Пилатюком. Цей інструмент одномануальний і є копією франко-фламандської моделі фірми Ганса Рукерса, яку було засновано 1579 року. Клавесини цієї марки до середини XVIII століття  вважались найкращими в Європі. На відміну від італійських моделей, звук яких був уривчастим, інструменти Рукерса мають доволі сильне звучання, за конструкцією вирізняються продовгуватою формою, а також мають довші струни.

Першими у концертній програмі прозвучали п’єса «Єще Мартіне» з рукописної табулатури Яна з Любліна (1537-1548, Польща) та «Триптих» із Львівської лютневої табулатури, розшифрований Мирославом Скориком та відредагований Олегом Кудряшовим. Ці твори насичені поліфонічними прийомами (імітаційними, канонічними елементами) та контрастними співставленнями моторних, танцювальних мотивів з ліричними. Крайні частини «Триптиху» супроводжувались звучанням бубна, що підкреслило їх танцювальну природу.

З ученицею, лауреатом міжнародних конкурсів Наталею Сікорською

Вагома частина концерту була присвячена виконанню музики доби бароко. Серед творів варто виділити Токату ре-мінор Йоганна Себастьяна Баха, розгорнену композицію, багату на різні види поліфонічних та мелізматичних прийомів, Пасакалію соль-мінор Георга Муффата, Токату та Секондо із сонати №2 Азоліно Бернардіно делла Чайї. Інтерпретацію Світлани Шабалтіної вирізняє ритмічна свобода, імпровізаційність, хоча поширеною є думка, що музику бароко потрібно виконувати ритмічно рівно, одноманітно. У статті «Ритмічна свобода як засіб виразності клавесинної музики XVII-XVIII століть» виконавиця зауважує: «в бароковій музиці, часто записаній строго ритмічно, іноді передбачалось зміщення сильних долей такту, що призводило до подовження фрази, змінювало ритмічну пульсацію». Така особливість ритмічного виконання походить від вільного італійського стилю libero italiano та французького стилю прелюдій без тактових рисок non mesure. Клавесиністка впевнена, що від усвідомлення автентичних законів виконавства залежить стилістична правильність та яскравість інтерпретації.

«Родзинкою» концерту стали програмні твори французьких композиторів-клавесиністів – «Запаморочення» та «Марш скіфів» Жозефа-Нікола-Панкраса Руайє, «Засмучена» Луї Куперена. Із захопленням сприймалось «Запаморочення» Жозефа-Нікола-Панкраса Руайє, адже на відміну від більшості барокових композицій з їх плавною, «текучою» поліфонічною фактурою, цей твір насичений акордовим, емоційно-збудженим звучанням.

На завершення концерту Світлана Шабалтіна зі своєю ученицею, а нині – керівником оркестру Барокової капели Львівської музичної академії імені М.В.Лисенка, Анною Іванюшенко блискуче виконали Сонату Ре-мажор в 4 руки Вольфганга Амадея Моцарта.

Концерт «Cembalo Leopolis» відкрив низку подій, присвячених старовинній музиці. Можливості здійснення нових концертних проектів  завдячує поява у стінах Львівської національної музичної академії імені М.В.Лисенка нового якісного музичного інструменту.

Фото: головне фото та афіша надані Анною Іванюшенко, Фото 1, Фото 3

Дарія ГОРДІЙЧУК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *