Нещодавно, знайомий, який абсолютно не пов’язаний із академічною музикою, мене довго розпитував: “А що, зараз існують композитори? І що вони пишуть? Я б хотів почути… Насправді!… Просто цікаво!”. Мені залишалося лише відповісти: “Так, вони живуть серед нас!” 😉 А ось яку музику творять сучасні львівські автори, маємо нагоду почути на фестивалі “Львівські прем’єри”.
Фестиваль відбуватиметься впродовж 9 – 13 вересня у різних концертних локаціях Львова. З найбільшим нетерпінням очікуємо на відкриття фестивалю 9 вересня у Львівській філармонії, на якому прозвучать твори львівських сучасних композиторів – Любави Сидоренко, Золтана Алмаші, Остапа Мануляка, Віктора Камінського, Богдани Фроляк та Юрія Ланюка. Думаю, усі вони будуть присутні в залі, і Ви переконаєтеся, що композиторський талант не є ознакою лише поважного віку, але й молоді люди є успішними у цій “екзотичній” професії.
Ніхто не розповість краще про свій твір, окрім його автора! Отже, ми вирішили звернутися до самих композиторів з проханням дати коментар про композицію, яка прозвучить на відкритті фестивалю. Дякуємо усім, хто погодився на таку пропозицію!
Любава Сидоренко:
Твір «Oktagon» було написано 2008 року для октету віолончелей варшавської групи «Cellonet» (мистецький керівник — Анджей Бауер) під час «XII Radziejowickich spotkań» (м. Раджєйовіци, Польща). У 2010 році повстала версія для струнного оркестру в рамках проекту Романа Кофмана “Український авангард”, де вперше і прозвучала в оновленому вигляді у виконанні оркестру “Київські солісти”.
Золтан Алмаші:
Твір для струнного оркестру “Concerto grosso” я написав на початку своїх студій у Євгена Станковича (асистентура-стажування у київській консерваторії). Це був час багатьох початків – починалось нове століття (та що там століття – тисячоліття!!), у мене починалось самостійне життя у новому місті тощо. Тому мені захотілось…Розпочати музику з нуля!! Написати якийсь такий твір, ніби перед ним ніякої музики не існувало взагалі, хотілось забути весь цей неймовірний тягар всілякої музики, який на той час ( 2001 рік!) вже був створений, і в’ївся в мій мозок і підсвідомість.
Отже, цією утопічною ідеєю і була сформована структура твору – перша частина є “розгляданням” з різних ракурсів однієї ноти (“мі”) . Це так, ніби людина вперше видобула музичний звук, і, в захваті від магічної дії цього звука, повторяє його тихо, голосно, в різних регістрах, різними тембрами. У наступній частині вже музиканти бавляться мі-мажорним тризвуком, поступово додаються нові ноти, аж поки не назбираються всі дванадцять, а далі вже не так цікаво (це був жарт, буде цікаво, навіть дуже!). Коли конструював у голові цей твір, уявляв собі струнний оркестр із кращих музикантів світу, концертмейстером сидів чомусь Гідон Кремер, досі бачу, як він бере цю ось першу ноту… Ех , уява , уява!
Чому нота “мі”, Ви спитаєте? Чому не “ре”, наприклад ? (До речі, це було перше, що запитав мене Станкович, коли я йому приніс цю партитуру!). Я тоді це запитання потрактував як жарт, аж поки на практиці не пересвідчився, що якби в основі була нота “ре”, то музикантам було б цей твір виконувати набагато легше, адже не секрет, що в ре мажорі на струнних грати комфортніше, ніж в мі-мажорі, і ризик фальші значно менший (струни “ре” і “ля” резонують, що дуже допомагає якісному звучанню). Але я довіряю своєму внутрішньому слуху, а він вперто мені підказував ноту “мі” і раціонального пояснення я не знаходив. І лише зараз осяйнуло: Мі- мажор – це тональність “Весни” Вівальді! Весна – початок всього. І концерт “Весна” Вівальді з циклу “Пори року” є для мене символом одужання і початком нового етапу в житті, і він міцно сидить у мене в підсвідомості. Насправді, я був надзвичайно зворушений цим своїм відкриттям!
Остап Мануляк:
“Музика на другий розділ Євангелія від Луки” – спроба поглянути на біблійну історію Різдва крізь призму людських переживань і хвилювань, де радість від народження немовляти поєднується із тривогою та драмою вимушеної еміґрації з рідної землі.
Віктор Камінський:
В основі партитури “Богородиця” для струнного оркестру, як cantus firmus (головну тему) я використав першу і другу строфу найстарішого варіанту Bogorodzicy з бл. 1407 року. Це найстаріший запис який існує. А оригінал запису знаходиться в бібліотеці Ягелонського університету. Твір був написаний для концерту в Польщі.
Богдана Фроляк:
“Блукаючі вогні” для флейти і струнних – написаний у 2015 році і присвячений молодій львівській флейтистці Наталі Кожушко. Прем’єра твору відбулася під час фестивалю “Контрасти” 2015 року в Львівській Філармонії у виконанні Камерного Оркестру “Віртуози Львова”. Солісткою виступила Наталя Кожушко, диригував Роман Ревакович (Польща).
Сподіваємося, що такі “підказки” від композиторів зроблять Ваше прослуховування та сприйняття творів набагато яскравішим!
Олійник Стефанія