Двічі на прем’єрі: “Дон Паскуале” Г.Доніцетті у Львівській опері

На кінець театрального сезону Львівська опера презентувала нову виставу – оперу Гаетано Доніцетті «Дон Паскуеле». Як в “золоті часи” музичної критики, коли кілька рецензентів були обов’язково присутні на прем’єрах, автори Moderato відвідали дві прем’єрні постановки з різними складами виконавців. Ділимося очікуваннями, враженнями та як насправді старий залицяльник «Дон Паскуале» підкорив наші серця 🙂  

Очікування

Стефанія Олійник: Ідучи на прем’єру опери, навряд чи можна буквально уявити, що на тебе чекає. Хоча спираючись на власний досвід, вивчаючи склад співаків, підглядаючи на фотографії з репетицій у Facebook, якими підігрівають інтерес публіки постановники, все виразніше формуються власні сподівання щодо нової опери. Виправдані очікування чи розчарування – завжди можна відчути у рецензії критика.

Опера «Дон Паскуале», комедія за жанром – ще той “міцний горішок” для виконавців. За сюжетом, банальні життєві перипетії: старий багач Дон Паскуале шукає молоду красиву дружину. І вона, стараннями друга – доктора Малатести, з’являється в його домі! Сама невинність, просто ангел, після підписання шлюбу в одну мить стає нестерпною фурією і доводить Дона Паскуале до відчаю… Та не знав старий багач, що насправді це хитрий план доктора Малатести, адже не гоже старим обирати в пару молодичку! Тому шлюб був фіктивним, а “молода дружина” Норіна насправді закохана у Ернесто, племінника Дона Паскуале, якого старий вигнав з дому і позбавив спадку. Та ось щасливий кінець: Дон Паскуале будь-яким способом прагне позбутися молодої дружини, і вся правда про несправжній шлюб й щире кохання Норіни та Ернесто стає йому хорошим уроком, а нам – чудовою казкою про перемогу любові.

Отож, всього 4 абсолютно контрастні голоси-персонажі, серед них – лише одна сольна жіноча партія, яка стає родзинкою опери, хитрощі та інтриги, легкість комедії в акторській майстерності та швидких емоційних аріях – ось мої очікування від прем’єри опери «Дон Паскуале».

Головною інтригою залишається те, в яку історичну епоху помістять постановники цю життєву історію? Адже молода дружина може вимагати і нову карету з білими кіньми, або ж новесеньке Феррарі… 🙂

Наталя Мендюк: Передчуття перед прем’єрою “Дон Паскуале” надзвичайно позитивні. Ця композиція є однією із найвідоміших у творчості Г.Доніцетті. В основі твору лежить захопливий сюжет, а прообразами героїв слугують персонажі італійської комедії дель арте. Кожна з ролей вимагає від виконавця не лише значної вокальної підготовки, а також і неабияких акторських здібностей. Тому дуже хочеться під час прослуховування опери відчути справжню атмосферу італійської опери-буффа з її ансамблевими перепалками, ліричними сольними номерами та неперевершеними інструментальними епізодами! Також цікаво, яким буде сценічне оформлення «Дона Паскуале» – класичним або ж сучасним, яким буде режисерський задум? Можна ще довго заглиблюватися в різні нюанси, однак від постановки очікую насамперед хорошого настрою та нових незабутніх вражень!

День перший. 14.07.

Стефанія Олійник: Львівська опера взяла курс на оновлення репертуару, і вже вдруге, після «Весілля Фігаро» В.А.Моцарта, обрали жанр комедії. Чи то бажання додати легкості до драматично-балетного репертуару опери, чи зробити приємним вечір численних туристів, яких завжди більшість серед публіки? Якими би не були мотиви у виборі репертуару, на нашу думку, постановники врахували помилки та зауваження, які лунали після «Весілля Фігаро». Тоді деяких слухачів бентежили еротичні сцени та переодягання прямісінько на сцені, які розпочиналися одразу з увертюри, надто сучасний вигляд персонажів, мінімалізм в декораціях, бажання спровокувати глядача на зміну уявлень про сучасну оперну виставу.

Вас зацікавить: Прем’єри львівської опери. «Весілля Фігаро»: розрив шаблону

В опері «Дон Паскуале» не бракувало ані сучасності, ані видовищності. Мультимедійні технології нарешті і у Львові стали невід’ємною частиною оперної режисури, а в поєднанні з хореографією розгорнули перед слухачем цікаву передісторію головних подій опери. Ми отримали відповідь на хвилююче нас питання історичного контексту постановки: початок ХХ століття (яке тепер часто окреслюють словом ретро), “німий” кінотеатр, в який ми перенеслися, слідкуючи за балетною постановкою під час увертюри, та галантні костюми головних персонажів з усіма атрибутами тієї доби – капелюшками, корсетами, тростями, віялами, шалями і боа з пір’я. Костюми виглядали насправді блискуче, а їх деталізованість та оригінальність, не тільки головних персонажів, але й всіх учасників хору (!) робить цю виставу справді вишуканою.

Дмитро Кокотко (Дон Паскуале)

Нехай трохи еротичності таки було присутнім в оформленні сцени: Дон Паскуале малював маслом стан молодої дружини і таких портретів в його оселі було чимало.

А тепер спробуємо уявити себе на місці виконавця під час прем’єри, а вірніше “виміряти” кількість його думок на секунду. Міміка, жести, скільки кроків по сцені, як рухатися, з якою силою давати ляпас (це у випадку Норіни), і при цьому співати, не забувати про партію, ноти та правильне дихання… З кожною наступною виставою, цей об’єм інформації вкладається, але на прем’єрі він електризує повітря і створює заряд напруження. У випадку комедії – ніякого напруження виникати не повинно, і заслуга виконавців у перший день прем’єри у тому, що їм вдалося швидко опанувати себе і створити відчуття легкості.

Уся четвірка головних виконавців «Дон Паскуале» – молоді солісти Львівської опери, вік яких переважно близько 30 років. Вони вже здобули сценічний досвід, природно почувалися на сцені та на них справді було приємно дивитися.

Дон Паскуале у виконанні Дмитра Кокотка на початку опери звучав досить глухо, але швидко опанувавши себе вражав і шалено швидкими аріями, і чудовою акторською грою. Зі старого спочатку насміхаєшся (ось який, надумав з молодою одружитися!), йому співчуваєш (коли молода дружина почала влаштовувати свої порядки), його жалієш (особливо після того лункого ляпаса). Його виконання гарно продумане і викликає ту гаму емоцій та їх змін, коли справді віриш акторові.

Дмитро Кокотко та Микола Корнутяк

Не менш складний персонаж доктора Малатести – друга, інтриганта та судді життєвої долі Дона Паскуале. Микола Корнутяк, якому дісталася ця комедійна роль, блискуче проявив себе у цій партії. А для нас це стало найбільш приємною несподіванкою, адже нам доводилося чути цього виконавця лише у ліричних ролях.

Одним із найяскравіших номерів опери є дует Дона Паскуале та доктора Малатести у ІІІ дії, який викликав величезні овації та щирі посмішки слухачів, особливо після несподіваного невеликого повтору, наче на біс, на авансцені.

Серед чоловічих персонажів менш показним є закоханий, палкий Ернесто (його виконав Олег Лановий), який є частиною інтриг та планів, але не впливає на їх хід. У його партії є красиві сольні тенорові арії, які добре вдалися Олегові Лановому, особливістю голосу якого є дуже потужне звучання. Сидівши на 3 ряді, мені здавалося, що від його верхніх нот точно тріскає скляний посуд.

Олег Лановий (Ернесто)

Єдиний жіночий персонаж в опері постійно приковує до себе увагу. Виконавиці – Наталії Курильців у прем’єрній постановці – не позаздриш, адже її перша поява у другій картині І дії – це одна з найвідоміших (і найскладніших) арій (її часто виконують окремо у концертних виконаннях), а згодом увесь хід подій зав’язаний на цій тендітній кокетці, яку не на секунду не відпускає увага глядача. Наталія Курильців прикувала погляди завдяки акторській майстерності, особливо блискуче – у ІІ дії. У її вокальній техніці мали місце кілька огріхів в верхніх регістрах, які сміло можна пробачити у зв’язку з прем’єрним виконанням.

Микола Корнутяк та Наталія Курильців

Атмосфера опери залишила по собі приємне відчуття радості: слухачі виходили усміхненими, кивали один одному під час вистави в знак похвали та приязні, а саме це є найбільшою похвалою виконавцям та всій команді, хто працював над постановкою опери. Головне, щоб «Дон Паскуале» зайняв достойне місце в репертуарі театру, виконавці не втрачали свою легкість та відповідальність у його виконанні, а оформлення – від білосніжних рукавичок камердинера до яскраво рожевого пір’я боа – не губило свого ефекту. Адже саме все це, в комплексі, створює надзвичайне враження від нової постановки львівської опери!

 

День другий. 16.07. 

Наталя Мендюк: Другий прем’єрний показ «Дона Паскуале», який відбувся 16 липня,  промайнув на одному подиху.

Перший сюрприз, який очікував гостей одразу після того, як вони потрапили у глядацький зал, – це оригінально оформлена завіса, на якій перед кожною дією коротко висвітлювався сюжет. Крім того, опера була  побудована у вигляді вистави-кіно, що неабияк збагатило увесь твір: вже починаючи із симфонії-увертюри, глядачі мали змогу бачити на сцені балетний квартет, склад якого відповідав чотирьом головним героям та який коротко зобразив основні сюжетні моменти. Це надзвичайно прикрасило прослуховування вступної симфонії та допомогло познайомитися із основними характеристиками героїв. Квартет також неодноразово з’являвся впродовж опери, що додало виставі особливого шарму.

Загальна атмосфера та рівень підготовки солістів виправдав усі очікування, починаючи від їх зовнішнього вигляду та закінчуючи акторською майстерністю та вокальними даними.

Людмила Осташ та Ігор Міхневич

Хочеться відзначити неперевершену гру Людмили Осташ у ролі Норіни. Виконавиця чудово впоралася із складною партією та органічно відповідала образу. Сольні номери героїні (насамперед 2 картина І дії) звучали грайливо і легко,  а акторська гра була на висоті. Особливо це проявилося у дуеті з Малатестою та у 1 картині ІІІ дії – у дуеті з доном Паскуале. У своєму образі Л.Осташ зуміла передати і кокетливість, і граційність, і ліризм.

Не менш захопливою була гра Петра Радейка (доктор Малатеста) – виконавець просто заворожував своїм тембром та неабиякими акторськими здібностями: кожен рух, міміка, жест – усе лише доповнювало образ хитрого Малатести, учасника усіх інтриг, які відбуваються в опері.

Петро Радейко

Образ дона Паскуале, мабуть, є одним із найскладніших у творі, адже кількісно його партія зустрічається дещо частіше, та й технічно вона доволі складна для виконання. Ігор Міхневич, який виконував цю роль у другій постановці, на нашу думку, чудово влився в образ та зумів показати усі його особливості. Хочеться згадати дует із Малатестою із ІІІ дії, де мали місце численні скоромовки у партіях обох героїв. Хоча у деяких моментах ці скоромовки розходились із партією оркестру, все ж обоє вокалістів чудово впоралися з непростим завданням – дует видався просто неймовірним та викликав численні овації у глядачів!

Лірична сфера опери теж не могла залишити нікого байдужим – вона пов’язана із образами Ернесто (Олег Садецький) та Норіни (Людмила Осташ). Найбільш вдалими епізодами цієї драматургічної лінії стали арія Ернесто із ІІ дії, де він впадає у відчай від того, що змушений розлучитися із коханою, та любовний дует із ІІІ дії.

В цілому постановка була надзвичайно продуманою: від завіси, яка слугувала екраном для «фільму», до найменших деталей на костюмах героїв, масок з комедії дель арте чи парасольок у дуеті Малатести та дона Паскуале. Всі ці деталі утворили чудове прочитання опери Г.Доніцетті, яким Львівська опера порадувала усіх гостей перед закриттям сезону!

Фото – з офіційної сторінки Львівської опери у Facebook.

Стефанія ОЛІЙНИК, Наталія МЕНДЮК

2 коментарі до “Двічі на прем’єрі: “Дон Паскуале” Г.Доніцетті у Львівській опері

  1. – насамперед це БЕЛЬКАНТО. Стиль?
    – гра оркестру ?
    – ансабль та знання кожної ноти соліста ?
    – хор ?
    – опера це музично – театралізоване дійство !

Залишити відповідь до Шанувальник Опери Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *