Виконання Симфонії № 21 “Кадіш” Мечислава Вайнберга в Одесі

Не встиг початись новий рік, а в Одесі вже пролунала нова прем’єра.  Національний одеський філармонійний оркестр має широку популярність та щиру любов слухачів, як в Україні та і за ії межами. Під керівництвом народного артиста України Хобарта Ерла оркестр масштабно оновлює репертуар кожного року. Місяць тому всіх вразила симфонія Пендерецького під керівництвом самого Маестро, а вже сьогодні ми мали можливість почути нову сенсаційну програму, стати свідками нової прем’єри – Симфонії № 21 “Кадіш” Мечислава Вайнберга.

“Кадіш” (з івр. – “святий”) – іуєйська молитва. Хоча симфонія складається із шести частин, вона насправді є єдиним великим актом оплакування світу. Після трагічних для всього людства подій XX століття, пам’яті яким присвячений концерт, багато композиторів звертається до теми єврейської молитви (Симфонія № 3 “Кадіш” Леонарда Бернстайна, “Avodath Hakodesh” Ернеста Блоха, “Кадіш” Пендерецького та інші). Але Мечислав Вайнберг робить симфонію особливим твором у своїй спадщині, творчим заповітом людству, бо всі страшні події на які спирається симфонія, Вайнберг пережив особисто.

У симфонії слухач стикається з горем і скорботою, змішаними з люттю, опором і жахом. Саме особиста драма та палітра несамовитих відчуттів передає соло скрипки (виконував Кирило Марків) впродовж всіх частин симфонії. Скрипка являє нам всю самотність та повну безвихідь людини перед жахами ХХ століття, які відрізали людство від надії на щасливе майбутнє. Соло скрипки – це голос благання, який перериває вся міць звучання оркестру, що посилюється ударними інструментами, малює картини року. Далі голос переходить по черзі в соло інших інструментів. Особливою увагою варто відзначити проникливу духову групу і співучий контрабас, який переходить в діалог зі скрипкою за допомогою клезмерських мелодій, але всім спогадам приходить кінець, і голос перериває симфонічна буря, що змітає людину з лиця Землі.

Напруженість музики, в якій зосереджена вся біль композитора, не відпускає нас протягом усього симфонічного полотна. Ситуація не змінюється ні жалобою духових інструментів, ні прямою цитатою Шопена. У деяких частинах ми здатні вловити звуки щастя, але воно швидко переривається війною, важкими фанфарами мідної групи.

Фінальна частина – Lento – це остання пісня душі. Вступає виразне соло сопрано (солістка – Ксенія Бахрітдінова), чисте – немов остання молитва, що розгортається у крик благання, і нарешті, оркестр вивергається як один, за яким слідує мертва тиша.

Оркестр грав чудово, кожна зв’язка між соло скрипки, фортепіано та духовими відмінно зроблена, навіть складно уявити скільки роботи виконав художній керівник і головний диригент оркестру – Хобарт Ерл, який заслуговує окремих овацій. Було дуже помітно наскільки він перейнявся атмосферою симфонії, як емоційно поринув у музику особистого реквієму Вайнберга. Були невеликі шорсткості, які може помітити тільки професійний слухач, але нічого не зіпсувало найсильнішого емоційного стану, у яке слухача занурила музика симфонії, завдяки роботі Хобарта Ерла. Маестро Ерл завжди прагне оновити репертуар одеського оркестру, але цей рік запам’ятається одеситам особливо.

Ще хочу окремо відзначити Концерт № 2 для фортепіано з оркестром Шопена, який пролунав в першій частині концерту. Вперше в Україні виступив ізраїльський піаніст Амір Кац, який блискуче і дуже чуттєво виконав Шопена. Інтерпретація цього твору вдалася відмінно, як солісту, так і оркестру.

Приголомшливий вибір програми, який залишив дуже яскраві враження!

AETHER

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *