Дзеркальна зала Львівської опери не так давно стала постійним місцем проведення концертів камерної музики. Чудова акустика та вражаюче оздоблення стали тими принадами, що заохотили виконавців обирати цю локацію для сольних виступів, а містян і, особливо – туристів відвідувати в опері не лише вистави, але й концерти. Все частіше афіші концертних програм «Музика Дзеркальної зали» прикрашають відомі імена виконавців – зокрема, 28 січня у камерному колі тут виступила відома українська оперна співачка Ольга Пасічник.
Концертна програма, до якої приєдналася Ольга Пасічник, отримала назву «Барокове люстро», й містила композиції лише барокової доби – твори Й.С.Баха, А. Кореллі, Г.Ф. Генделя, А.Вівальді, Дж.Б.Феррандіні. Серед числа виконавців – ті музиканти, які в Україні завжди були в авангарді пропагування барокового мистецтва та історично інформованого виконавства – флейтистка Божена Корчинська і клавесиністка – Анна Іванюшенко. Відомі скрипальки – Мирослава Которович та Лідія Футорська, гобоїст Юрій Хвостов, камерний оркестр “Pinsel Ensemble” та диригент Сергій Хоровець завершили «комплектацію» зіркового складу цього концерту, що готувало публіку до надзвичайно якісного професійного виконання, а музичного критика – до особливої прискіпливості 🙂
*Початок концерту затримали на 12 хвилин (редакція Moderato відтепер у кожній рецензії буде повідомляти наскільки вчасно чи із запізненням розпочався концерт. Цим ми не хочемо образити організаторів, а навпаки – прагнемо виховувати у публіки звичку вчасно приходити на події!).
Музика барокової доби – опери, духовні композиції, інструментальні твори, давно полонили європейських слухачів своєю енергією, динамікою, контрастами виразових відтінків. Виконання цієї музики вимагає від музикантів особливої професійної підготовки, розуміння виконавської специфіки, а найкраще – практику музикування на автентичних інструментах тієї доби. З впевненістю можна сказати, що пік захоплення давньою музикою вже минув у західноєвропейських країнах, натомість в Україні мода на музичне бароко невпинно заповнює камерні зали, однак ще майже не торкнулася сцен оперних театрів.
Виконавці цього вечора щонайкраще розуміли стилістику цієї музики – її динаміку, строгу ритмічну пульсацію, драматургію контрастів та афектів, легкість та зовсім не поверховість пасажів, де кожна нота має бути обдумана та «проговорена», без зайвих емоційних перебільшень соліста.
Розпочнемо з творів інструментальних… Вже вкотре переконуємося у особливій ролі клавесиністки Анни Іванюшенко на концертах барокової музики. Її виконання партії бассо контінуо – своєрідний “ритм серця” цієї музики: чіткий та строгий, який не допускає хвилювань та стабільно тримає увесь ансамбль. Камерний оркестр “Pinsel Ensemble” нам доводилося чути вперше, однак він складається зі знайомих та знаних облич. Їм особливо вдалося виконання Concerto grosso op.6 №4 А.Кореллі і просто блискуче – Recorder Concerto мі-мінор Дж.Б.Феррандіні зі солісткою Боженою Корчинською (повздовжна флейта). Її виконання – легке і віртуозне, спричинило саме те відчуття, якого найбільше чекаєш на “живих” концертах улюбленої музики – хтось затамовує подих від дивування, а хтось вгамовує “мурах по шкірі”.
Меншою мірою вдалися твори А.Вівальді та особливо складний “челендж” – Концерт для двох скрипок і камерного оркестру ре-мінор Й.С.Баха. По при те, що відчувалося розуміння драматургії твору, відмінною була ритмічна пульсація, все-таки у цих двох творах, які розпочинали концерт, було присутнє деяке хвилювання, однак яке згодом виконавці вміло опанували.
Очікуваний виступ сопрано Ольги Пасічник припав на другу частину концерту. Першим твором солістка обрала світську Кантату BWV 202 “Weichet nur, betrübte Schatten”, яку часто називають “Весільною”, адже композитор, ймовірно, створив її до власного весілля з Анною Магдалиною. Кантати Баха, на нашу думку, “складний горішок” для української публіки, адже важко віднайти бодай переклади назв творів, вже не говорячи про об’ємні тексти кантат. Однак виконання Ольги Пасічник, яка задіяла увесь акторський арсенал свого таланту, вміло донесла суть твору – зародження почуття кохання, наче прихід весни після холодної зими. Пасторальні образи підкреслені у музиці партією гобоя, вдало змалював талановитий Юрій Хвостов, музикант, що навчався у Львові, але продовжив вдосконалюватися у Німеччині.
Наприкінці концерту Ольга Пасічник виконала арії з опер Г.Ф.Генделя, надавши перевагу аріям-ляменто, сповненими жалібними інтонаціями, після яких вибухали гучні аплодисменти. Барокова музика вже впевнено заполонила зал Львівської опери у майстерному виконанні українських музикантів. Сподіваємося, що незабаром вона лунатиме зі сцени цього ж театру у не менш відмінній інтерпретації. Чи готові українські співаки до власного “Барокового люстра”? Бо публіка вже зачекалася…
Фото з офіційної сторінки Львівської опери у Facebook
Стефанія ОЛІЙНИК
Один коментар до “Барокове люстро у Дзеркальній залі Львівської опери”