Тетяна Журавель: “Коли я співаю – я живу!”

Колоратурне сопрано Тетяни Журавель, справжньої перлини українського оперного мистецтва, заворожує з перших нот.  У її репертуарі є композиції, які припадуть до душі не лише поціновувачам музики бароко, класицизму чи романтизму, а й також твори ХХ століття та сучасних композиторів! Виконавиця розповіла Moderato про те, як вона обрала спів як професію, про секрети та важливі моменти у роботі над вокальною партією та про кіно, як спосіб натхнення.

Moderato: – Ваша творча біографія вражає: чимало конкурсів, фестивалів, концертів тощо. Як трапилось так, що спів став провідним у Вашому житті?

Тетяна Журавель: – Я з дитинства і до сьогодні займаюся музикою і не уявляю собі життя по-іншому. Хоча саме співом  почала займатися вже в досить свідомому віці, а професійно – коли вступила до музичної академії в Києві, на той час встигнувши закінчити музичне училище по класу фортепіано та педагогічний університет. Це було радикальне рішення, я розуміла, що часу і можливостей у мене менше, ніж в моїх однокурсників, та все ж зважилась. І не шкодую ні хвилини!

Звичайно, було багато труднощів, не все виходило так, як хотілося, було багато сумнівів, чи продовжувати займатись співом, чи варте це заняття всього часу та сил, чи вийде реалізуватись в майбутньому? Сумніви виникають і сьогодні. Та відповідь приходить з  глибини душі – так! Бо коли я співаю, музикую – я живу!

Moderato: – У Вашому репертуарі є багато різноманітних партій в операх та оперетах: як комічного, так і серйозного плану (твори барокових композиторів, романтиків, композиції українських митців та композиторів ХХ століття). Як Вам вдається увійти в той чи інший образ, та що є важливим під час роботи над партією?

Тетяна Журавель: – Дійсно, так виходить, що спектр досить широкий  – від Перселла (партія Белінди з «Дідони та Енея») до Петера Етвьоша, нашого видатного сучасника (партія Марії Сієрви з «Любові та інших демонів» – опера 2007 року).

Робота над образом починається з розучування музичного матеріалу насамперед, а також паралельно «дослідницька» робота: літературне першоджерело (якщо є), відомості про композитора, його твір, аналіз тексту, аналіз музичного тексту.

Важливим моментом для мене є «почути» музичний супровід вокальної партії. Це «чарівна кнопка», яка в певний момент спрацьовує, і все стає на місця! Іноді якийсь тембр, чи ритм, нібито малесенька деталь, може наштовхнути на новий рівень переживання та усвідомлення образу. І чим більше ти маєш таких деталей, тим більше знаходиш нових! І життя стає цікавішим!

Дуже допомагають налаштуватись кінофільми, близькі за атмосферою чи образами, знайти в собі потрібні емоції, настрої, адже опера, спів – це насамперед сфера почуттів.

Moderato: – У 2014 році разом із Олександром Журавлем Ви заснували проект «Музичний салон Тетяни Журавель». З моменту заснування вже відбулося чимало концертів у межах проекту, крім того, їх репертуар є надзвичайно різноманітним! Чи існує цей проект сьогодні, та яка мета його створення?

Тетяна Журавель: – Так, ми два роки (у 2014-15 рр.) проводили «Музичний салон», в його рамках відбулося 5 концертів з різними програмами. Це був дуже цікавий проект, адже ми поєднували салонне музикування з театральними та мистецькими перформансами театру «Парадигмаріум».

Метою було поділитись нашими проживаннями академічної музики як тієї, що резонує з нами сьогоднішніми, можливо, донесення до аудиторії маловідомих в Києві (але не в світі) вокальних творів. Також «здування нафталіну» з класики за допомогою камерної, салонної атмосфери та форми проведення концертів.

Moderato: – У кінці 2017 року Ви брали участь у Різдвяному концерті LvivMozArt. Які враження від цієї події? Чи плануєте подальшу співпрацю з фестивалем?

Тетяна Журавель: – Я була дуже щаслива стати часткою цієї грандіозної події! Фестиваль академічної музики такого рівня вже давно був потрібен.  Дуже тішить, що він з’явився і буде тішити нас новими постановками, концертами, виконавцями! Оксана Линів – непересічна особистість, завдяки якій все це стало можливим.

Мені було б цікаво співпрацювати з фестивалем і надалі!

Дует із мецо-сопрано Іриною Житинською на Різдвяному концерті Міжнародного фестивалю класичної музики LvivMozArt. Фото – Сергій Горобець

Moderato: – Що на Вашу думку має бути властивим музиці, щоб вона викликала захоплення? Та що значить для Вас поняття «краси» (у музиці, мистецтві, тощо)?

Тетяна Журавель: – Мені здається, що вкрай важливим моментом при сприйнятті музики є її інтерпретація, адже навіть найгеніальнішу музику можна «вбити» поганим виконанням, і навпаки. Хороша інтерпретація завжди несе певний емоційний та інтелектуальний сенс і завжди впливає на слухача. Можливо, викликає захоплення чи якісь інші емоції.

Поняття «краси» чи «потворності» в музиці для мене не існує, але існує її здатність впливати на думки, почуття, проживання свого життя!

Головне фото – автор Сергій Горобець. Фото 1-2 надані Тетяною Журавель.

 

Розмовляла Наталя МЕНДЮК

 

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *