Цьому композиторові Бог подарував рівно століття життя. За цей час до невпізнанності змінилася музика, світ пережив дві Світові війни, незліченну кількість разів змінилася влада… А в якому “вимірі часу і простору” залишився композитор?
Станіслав Людкевич – справжній образ композитора “генія не від цього світу”.
З одного боку – він був супер-активним у всіх сферах культурно-музичного життя Галичини: крім композиторської творчості, організовував концерти, керував хорами, викладав, був музичним критиком, досліджував фольклор і ще багато-багато… І так ціле століття! З іншого – він залишився справжнім “романтиком”, у різних значеннях цього слова. У Львівській музичній академії ще досі згадують, як він довго чекав на трамвай, у місці де не було колій, чи ціле заняття при студентах щось шукав у шафці. І ці приклади не негативні, втрата реального часу чи заглиблення у внутрішній світ – хіба не звична справа для композиторів?..
А ось його композиторський стиль напевно таки залишився в нетрях Романтизму. Яскрава мелодика, часто з відгомоном українського фольклору, емоційна насиченість, витончена гармонія – ці риси притаманні навіть його пізнім творам, в яких можна ще переживати кожну ноту, в той час як увесь музичний світ гнався за експериментами та штучними техніками.
Ми навмисно обрали більш “інтимні”, інструментальні твори композитора, які легко сприймаються у будь-якому настрої та під будь-яку погоду)
ІІ частина Концерту для скрипки з оркестром:
Балада для струнного квартету у формі варіацій на тему народної пісні (1959):