«Шпилясті кобзарі» : «Бандура вабить своїми безмежними можливостями!»

«Шпилясті кобзарі» – сучасний музичний колектив, який долає стереотип архаїчного звучання бандури, виконуючи сучасні аранжування та обробки народних пісень, cover-версії світових хітів, джазову та авторську музику. Гурт веде активну концертну діяльність та вже встиг відвідати з концертами понад 20 країн світу!

Учасниками гурту «Шпилясті кобзарі» є шестеро молодих виконавців: Ярослав Джусь, Володимир Вікарчук, Юрко Миронець, Сергій Потієнко, Данило Носко та Ярослав Великий. Вони розповіли про репертуар для бандури, популяризацію коледжу кобзарського мистецтва та незвичайні концерти жестовою мовою.

В сучасному музичному просторі не так часто звучить бандура, чому Ви вирішили грати саме на цьому інструменті? Чим він Вас привабив?

– Кожен з учасників гурту має власну історію. Хтось навчався в музичній школі, дехто прийшов до Стрітівського коледжу кобзарського мистецтва з освітою піаніста, а дехто – навіть без музичної освіти. Бандура вабить своїми практично безмежними можливостями, мелодикою звучання та тим, що це наш український інструмент. Кому ж, як не нам грати на бандурі.

Як Ви підходите до вибору свого репертуару, чому надаєте перевагу?

– Для нас важливо показати можливості цього інструменту, тому ми граємо в різних жанрах, щоб донести різним віковим категоріям універсальність бандури. Варто сказати, що практично будь-який стиль підвладний нашому інструменту. Прихильники року будуть задоволені тим, як звучить бандура в піснях гурту «Тінь сонця», фани електронної музики можуть почути бандуру в співпраці Джусь Ярослава та DJ Tapolsky, джаз на бандурі ви почуєте від бандуристів Георгія Матвіїва та Марини Круть. На фестивалі Bandura Music Days ми зібрали різних бандуристів якраз для того, щоб продемонструвати це різноманіття.

– Тобто усе можливо зіграти на бандурі, чи для Вас існують якісь табу ?

– Бандурі підвладні практично всі стилі та жанри. Тому обмеження встановлює сам виконавець, виходячи з власних переконань. Є жанри, в яких ми не працюємо принципово. Один з таких – російський шансон.

– Більшість учасників вашого гурту опанували виконавство на бундурі в Стрітівському педагогічному коледжі кобзарського мистецтва, де навчають гри також на інших старосвітських інструментах – кобзі, лірі. Який Ваш досвід навчання в цьому навчальному закладі?

– Випускниками коледжу є п’ятеро учасників – Ярослав Джусь, Володимир Вікарчук, Юрко Миронець, Сергій Потієнко та Данило Носко. Там опановували навчання на бандурі, а також гру на старосвітських інструментах. У коледжі відбулися перші експерименти з бандурою, які й лягли в основу створення нашого гурту.

Яке зараз становище у навчального закладу і які Ви бачите шляхи його розвитку?

– Наразі стоїть завдання удосконалити систему вступної кампанії – промоція закладу, його популяризація серед майбутніх абітурієнтів. Ми намагаємося всебічно підтримувати заклад, долучаємося до розробки стратегії його розвитку. На фестивалі «Bandura Music Days» ми організували відкриту дискусію з цього питання, до якої запросили всіх небайдужих. Також ми запросили на інтерактивну експозицію майстра зі Стрітівського коледжу Тараса Козуба, який наочно демонстрував процес виготовлення бандури та знайомив усіх охочих зі старосвітськими інструментами.

Нещодавно у Києві відбувся фестиваль сучасної бандури «Bandura Music Days», в якому Ви брали участь. Якою була ідея фестивалю? Які Ваші враження від цієї події?

– Команда проекту Bandura Style були ініціаторами та організаторами фестивалю. Сьогодні чимало українців стереотипно уявляють бандуру. Нашою метою було показати, наскільки актуальним, модерним і універсальним є цей інструмент. Вперше ми представили співпрацю наших кобзарів з електронними музикантами. Загалом бандура звучала у найрізноманітніших жанрах та стилях. Щасливі, що захід відвідало понад 800 людей та відкрили для себе абсолютно нове звучання бандури.

На гостей чекали музичні експерименти з народними інструментами, інтерактивна експозиція рідкісних бандур і знайомство з електроакустичною бандурою Львівської фабрики «Трембіта» та електробандурою Івана Ткаленка.

Ми пропонували охочим виготовити власноруч справжню бандуру та взяти участь в обранні народного інструменту України на унікальній виборчій дільниці.

«Шпилясті кобзарі» іноді виконують твори жестовою мовою. Як виникла ця ідея?

– Наш повноцінний концерт жестовою мовою відбувся у травні 2017 року. Вперше в Україні ми вийшли на сцену Українського Дому разом із жестовими виконавцями – акторами театру міміки та жесту «Райдуга», Ігорем Маліком та Григорієм Гуком. Концерт став можливим завдяки співпраці проекту Bandura Style та соціальної ініціативи «Почути», що організовує інклюзивні культурні заходи (для людей із обмеженими можливостями).

На концерті звучали народні пісні, авторські твори, світові та ретро-хіти в жанрах року, джазу та дабстепу. Деякі композиції мовою жестів ми зіграли самі. Для цього кілька місяців працювали із сертифікованим перекладачем жестової мови Наталією Кравцовою. Увесь концерт був перекладений жестовою мовою. Те, що для нас уперше й унікально, на заході давно норма. На концерті Red Hot Chili Peppers чи Мадонни буденно присутній перекладач, аби люди з вадами слуху не відчували себе зайвими.

 

Гурт веде активну гастрольну діяльність. В яких країнах Ви побували?

– За сім років своєї діяльності ми відвідали з виступами понад 20 країн: Бельгію, Францію, Англію, Німеччину, Польщу, Узбекистан, Азейбарджан, Іран, Канаду, Словаччину, Китай, Іспанію, Італію, Румунію, Голандію, Королівство Саудівської Аравії, Швейцарію, Ліван, Данію, Фінляндію та ін.

Як Ви думаєте, чому важливо презентувати музичну українську культуру та бандуру зокрема, на міжнародному рівні?

– Тому що сучасна бандура дозволяє розширювати уявлення про те, якою модерною та різноманітною є Україна. Ми неодноразово переконувалися, як зачаровує іноземців звучання бандури. Особливо, коли це всесвітньо відомі твори чи їхня національна музика. Бандура – це справжній бренд культурної дипломатії. Бандура – це круто!

Розмовляла Олена СУШКО,

гурток музичної критики та журналістики

Наукового товариства Київського університету імені Бориса Грінченка

«Grinchenko MuzInform»

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *