Сара НЄМЦОВ: «Інколи твір має своє бажання»

Цьогоріч вперше в рамках фестивалю сучасної музики «Контрасти» у Львові відбулись Міжнародні майстер-класи нової музики «COURSE. New generation». Молоді композитори з України та Туреччини мали можливість навчатись у європейських митців. Ми поспілкувались із одним із викладачів майстер-класів, німецькою композиторкою Сарою Нємцов, яка розповіла про шлях її становлення та виклики, які стоять перед автором сучасної музики.

– Всі знайомляться з музикою по-різному – когось записали батьки до музичної школи, хтось разом з друзями почав відвідувати музичні заняття, для когось це було самостійне рішення. Що Вас привело до занять музикою?

Сара Нємцов: – З самого дитинства у нашій хаті домі лунала музика і тому це сталось досить природно. Моя мати виросла у сім’ї музикантів, проте вирішила стати  художницею. Вона любила грати на фортепіано та скрипці. Власниця нашої домівки була відомим музикантом та учасницею барокового тріо, а її донька була співачкою. Вона стала моїм вчителем щойно зрозумівши, що я схоплюю все дуже швидко. А мені було лише 7 років. Згодом я вже виконувала концерт із бароковим тріо.

– Ви  відчули себе композитором одночасно із заняттями музикою. Як ви зрозуміли що варто спробувати себе у цьому амплуа?

Сара Нємцов: – Так, все сталось досить рано я намагалась створювати свої власні мелодії. Спочатку вони були в бароковому стилі, або те, що я просто хотіла записати. Проте, я пригадую одну дуже цікаву гру з дитинства: коли мені виповнилося 5 років, на дні народження я відтворювала на фортепіано звуки (шторм, краплі дощу, схід сонця) та вигадані історії. Це було до того, як я почала займатись музикою.

© Camille Blake

– Під час навчання у таких відомих композиторів як Найджел Осборн (Nigel Osborne), Йоганес Шоельгорн (Johannes Schoellhorn) та Вальтер Ціммерман (Walter Zimmermann), що Ви почерпнули для себе. Які найголовніші ідеї мають, на Вашу думку, закладати викладачі з композиції?

Сара Нємцов: – На це питання складно відповісти кількома реченнями… Я думаю, що вчитель повинен психологічно відчувати студента та знати коли варто підштовхнути, а коли допомогти втриматись, коли критикувати, а коли сказати слова підтримки або додати сміливості. Зрештою, студент повинен знайти свій власний шлях та мову вираження, а також  вивчати техніки і розширювати свій світогляд. Мені надзвичайно пощастило з викладачами.

Мій дядько був композитором, проте ми не часто бачились. Він був першим, хто сказав мені,  що я не повинна створювати мелодії за фортепіано, а лише в своїй голові. І це було надзвичайно важливо.

Найджел Осборн  навчив мене аналізувати мої власні роботи. Це було дуже цікаво, тому що тоді я здебільшого керувалась своєю інтуїцією.

Натомість Йоагнес Шоельгорн розпитував мене про все, що я робила і дозволяв мені розпитувати саму себе.  Я навчилась усвідомлювати свої дії глибше. Він також розповів мені, що перша річ, яка прийшла до голови, це насправді те, що ти багато разів чув, і ти маєш це піддати сумніву. Якщо ти це зробиш то знайдеш істинні речі, які є справді твоїми. Він дав мені багато порад щодо техніки та шляхів вираження в композиції.

Згодом я була у Вальтера Ціммермана у Берліні і він був теж дуже-дуже особливим. Він не звертав уваги на технічні речі, проте більше акцентував мою увагу на внутрішньому значенні звуку, форми, музики. Завдяки йому я навчилась слухати себе десь глибоко всередині та довіряти самій собі, бути спокійною і не звертати уваги на афекти. Він чудовий композитор. Його музика – особлива. Він ніколи не ганявся за модою, він завжди мав свою думку, свій власний шлях. Він був трохи відстороненою людиною, а це потребує неабиякої сміливості. І це те, що я в ньому надзвичайно ціную.

– У Львові на «Ночі Контрастів» Ви презентували свої твори. Можете детальніше розповісти про їхню концепцію та ідею?

Сара Нємцов: – Перший твір називається «Nigun» для гобоя соло. Я написала його коли мені було 19 років, а зараз мені вдвічі більше (посміхається – ред.). Я скомпонувала його для себе, коли грала на гобої для конкурсу. Nigun – це хасидська традиційна мелодія без слів. Це радше фрагменти, які відповідають на запитання одне одного. Завдання цього твору – хизування технічними можливостями.

Інший твір – «Briefe – Heloisa» – для гобою та акордеону. За сюжетом це листи між Абеляром та Луїзою (ідеться про жінку-монахиню епохи Середньовіччя та Абеляра – французького філософа – ред.). Цей сповнений поваги та драматизму твір, призначений жінці, яка зважилась на заборонене кохання. Не доказано, чи ці листи є правдою чи вигадкою. Концепція твору полягає у тому, що кожен із виконавців є солістом який музикує, кожен у своїй сфері. Вони пов’язані між собою, проте досить вільні. Твір написаний для шому (попередника гобоя). В деякій мірі це дикий, грубий, різноманітний за можливостями інструмент. Цього досить важко досягти при виконанні на сучасному гобої, проте Максим Коломієць намагається віднайти це звучання. Звук зімнутого та рваного паперу я особисто надзвичайно люблю. Створюючи твір, я мну папір і кидаю на підлогу і для мене це все (посміхається – ред.).

Третій твір – для соло акордеону, написаний 2016 року має назвою «SCOP». Я багато думала про слова, які містять частку «скоп» – телескоп, калейдоскоп, мікроскоп. Я використовувала різний матеріал та дивилась на нього під кутом «скопу». Акордеоніст також має губну гармошку, тож інколи повинен на ній грати. В оригіналі на сцені не має бути видно акордеоніста, лише завдяки дзеркалам, і з часом його відображення збільшується, проте тут це можливо зробити лише завдяки акустиці.

– Яким чином у Вас відбувається процес написання твору? Спочатку концепція, натхнення чи як технічна вправа?

Сара Нємцов: – Кожного разу це відбувається по-різному. Зазвичай я маю багато подумати та зрозуміти, і вже потім починаю писати. Інколи спочатку я думаю про концепцію, певну ідею або матеріал. Якщо я маю більш конкретний матеріал – я починаю працювати над цим. Це зазвичай включає деякі вправи та освоєння серійної техніки. Згодом розумієш, що деякі речі працюють, а інші – ні. Проте інколи твір має своє бажання (посміхається – ред.) і не слідує туди, куди б хотіла я, і тоді вже я вимушена слідкувати за ним.

– Чи відчуваєте Ви дискримінацію як жінка-композитор?

Сара Нємцов: Так, це досі складне питання. Ситуація стає набагато кращою у Німеччині, принаймні зараз. Добре, що Ви згадали про це. Великі програми і виконання творів є здебільшого більш чоловічими. Проте зараз все змінилось –десь 50/50. Можна сказати, що це проблема старшого покоління, проте це досі є і в молодшому. Будучи підлітком, я відчувала себе трохи самотньо, тому що відвідувала курси композиції і була там єдиною дівчиною. Я була дуже сором’язливою і відчувала «укуси» оркестрантів. Складалось враження ніби я не відповідаю їхнім бажанням. Тому я була змушена навчитись не відчувати себе так. Мабуть деякі жінки мають цю проблему. Вони вважають, що щось не те відчувають, чи не можуть говорити так, щоб бути почутими, або не можуть бути такими ж наполегливими як чоловіки. Колись я отримала коментар: «Твоя музика звучить більше по-чоловічому, аніж по-жіночому». Чесно кажучи, я навіть не знаю, що мені з цим робити.

©Camille Blake

– Хто із сучасних композиторів Вам імпонує найбільше?

Сара Нємцов: – Їх дуже багато! Перш за все це мої викладачі, я дуже люблю їхні роботи. Також є багато інших, зокрема і з мого покоління, які мають зовсім різну естетику, зокрема Ребека Сандерс (Rebecca Saunders) та Самір Оде-Тамімі (Samir Odeh-Tamimі).

– А з українських?

Сара Нємцов: – З того, що я мала змогу почути мені дуже-дуже сподобалось. Я помітила що Захід і Схід ще досі є трохи відмежованими. Мій чоловік один із перших, хто виконав всі прелюдії і фуги В. Задерацького. Думаю що він досі єдиний, хто виконує цього чудового композитора за межами СНГ. Він виступав у Європі, зокрема у Німеччині у 5-тьох містах. Я не розумію чому так, але на жаль створюється таке враження ніби досі йде «холодна війна» в музиці.

– Чому для молодих композиторів важливі такі майстер-класи?

Сара Нємцов: – Наскільки я зрозуміла, для молодих людей в Україні не так вже й легко подорожувати чи поїхати до Європи на фестивалі. Я виросла в Німеччині, де цілком доступно сісти на потяг і поїхати до інших країн на фестивалі сучасної музики, наприклад до Англії, Австрії, Франції, Нідерландів, Швейцарії. Безумовно, на це впливає політична та економічна ситуація в країні. Тут я відчуваю голод, відкритість та пристрасть до сучасної музики. Я дуже заінтригована побачити цей фестиваль. Це дещо неймовірне – сучасна музика аж до третьої ночі. Це чудово! Це показуєте, наскільки людям це потрібно. У Європі є багато навчальних закладів та фестивалів, і це не є чимось особливим. Цей майстер-клас – це фантастична можливість та платформа для створення нових творчих зв’язків. Особисто я мала змогу поглянути на місто, поспілкуватись з людьми, та отримати величезний досвід викладання. Я щаслива бути тут.

– Можливо хтось із молодих композиторів Вам запам’ятався найбільше? Що Ви можете сказати про їхню музику?

Сара Нємцов: Я б не хотіла когось виділяти. Я думаю, що вони всі є дуже відкритими та цікавими. Це було відчутно на наших нетривалих заняттях. Кожен з них має свій унікальний підхід та «зерно», яке згодом може вирости та розквітнути. Мені сподобалось те, наскільки вони всі були різними. Навіть можна прослідкувати різницю між композиторами з Києва, Львова, чи Одеси. Також була одна пасивна студентка, яка мене дуже зворушила. Одразу після заняття вона натхненно вирішила написати щось зовсім нове. Це справді надихає.

– Композитори, як і всі люди, після тривалого та інтенсивного творчого процесу повинні відпочивати. Як Ви зазвичай відновлюєте сили?

Сара Нємцов:  – Граючись зі своїми дітьми (посміхається – ред.). У мене досить мало вільного часу та, коли випадає можливість, я люблю бути на природі або поїхати кудись велосипедом. Якщо в Берліні мені кудись дістатись – я сідаю на велосипед, навіть якщо це займе більше часу. Я важко працюю протягом дня і коли я граюсь із своїми дітьми, я відчуваю себе повною сил.

– Що Ви порадите нашим читачам, які вирішили відвідати концерт сучасної музики вперше?

Сара Нємцов: – Бути відкритим та не осуджувати. Можна зробити деякі висновки лише після концерту, проте варто сприймати це як досвід. Я спостерігаю за своїми дітьми на концерті сучасної музики, і бачу що їм такі концерти більш до вподоби аніж класичні. Напевно це тому, що я весь час забираю їх на репетиції (посміхається – ред.) і в нас з цим немає жодних проблем. Вони досить добре розуміють цю музику. Наприклад, для мого сина сучасна музика є більш цікавою, тому що там набагато більше відбувається. Вони не знають, що є правильним в звучанні, для них немає жодних рамок щодо того, яка музика правильна тональна чи атональна. Тож будьте дітьми!

Довідка:

COURSE – перші в Україні міжнародні майстер-класи для молодих композиторів, які відбуваються кожного року, починаючи із 2012-го. Це платформа для розвитку та створення нових творчих контактів із закордонними колегами. Перевагою майстер-класів є можливість співпраці та виконання творів студентів українським колективом «Ensemble Nostri Temporis», який спеціалізується на виконанні сучасної класичної музики. Ансамбль створено у 2007 році в Києві композитором і гобоїстом Максимом Коломійцем та композитором і піаністом Олексієм Шмураком.

Головне фото – © Camille Blake

Розмовляла Ірина ЛЮТА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *