За Facebook-сторінкою українського піаніста Павла Гінтова стежать кілька тисяч підписників. Павло, мешкаючи і навчаючись в Нью-Йорку, активно проводить акції на підтримку України та, із чудовим почуттям гумору, веде політичні та мистецькі дискусії. Але своєю творчістю, він робить для України набагато більше… Зокрема, популяризує творчість забутих українських композиторів. Нещодавно Павло записав диск з фортепіанними мініатюрами Сергія Борткевича. Саме про творчість цього композитора Moderato вдалося поспілкуватися з Павлом Гінтовом перед його концертом у Києві на фестивалі Борткевича.
Moderato: – Як Ви вперше дізналися про ім’я та музику Сергія Борткевича ?
Павло Гінтов: – Мені траплялося бачити ім’я Сергія Борткевича в програмах фортепіанних вечорів в Америці. Але я нічого не знав ні про його музику, ані про його життя і долю. А відкрив для себе Борткевича я тоді, коли шукав твори пов’язані з Кримом, і натрапив на його сюїту “Кримські нариси”. Я подумав, що це, напевно, найкрасивіша музика написана про Крим, і мені захотілось дізнатися більше про цього композитора і його творчість. Був дуже здивований, коли виявилось, що він з України, з Харкова.
Moderato: – Нещодавно Ви випустили диск з фортепіанними мініатюрами Борткевича. Насправді Ви планували записати диск із композиціями різних українських авторів, але коли відкрили для себе Борткевича, плани змінилися. Чим підкорила Вас музика композитора?
Павло Гінтов: Спочатку я додав до моєї програми сюїту “Кримські нариси”, але швидко зрозумів, що мені дуже хочеться вивчити і записати ще багато інших творів Борткевича. Його музика мене захопила, і я вирішив записати диск виключно з його творів, а потім вже повернутися до мого первинного проекту із творами різних композиторів, над яким я працюю зараз.
Музика Борткевича вразила мене своєю відвертою емоційністю, ліризмом і надзвичайною шляхетністю, яка присутня завжди, навіть у найдраматичніших моментах. Хочеться виділити його талант мелодиста: мелодії Борткевича нестандартні, часто мають неочікувані повороти і модуляції, але завжди звучать щиро і натурально. Він був блискучим піаністом і писав для фортепіано у віртуозному і ефектному романтичному стилі, який є справжнім подарунком для піаністів (хоча і потребує багато роботи, бо планка технічних можливостей Борткевича-піаніста є дуже високою).
І, звичайно, мене вразило, що ця чудова музика є по-суті невідомою. Я, український піаніст, нічого раніше не знав про цього українського композитора! Я впевнений, що якби в Україні завжди добре знали музику Борткевича, сьогодні його портрети висіли би в музичних школах, консерваторіях і концертних залах поруч з портретами наших найвидатніших митців. І мені дуже приємно, що все більше музикантів зараз цікавляться творчістю Борткевича, і що в Києві вперше відбудеться фестиваль його музики.
Диск я записав в Нью-Йорку. Найважчим було переслухувати записанний матеріал і вибирати ті варіанти, які мені найбільше подобаються. На це переслухування я витратив набагато більше часу, ніж на сам запис. І я задоволений тим, що вийшло в результаті.
Moderato: Минулого тижня Ви мали концерт у Цюріху, де окрім Прокоф’єва, виконували музику Скорика, Мейтуса, Борткевича. Наскільки, на Вашу думку, музика українських композиторів цікава для європейських слухачів?
Павло Гінтов: Минулого тижня у мене було два концерти в Швейцарії разом з моєю сестрою Іриною. Вона скрипалька, і в нашій програмі здебільшого була музика для скрипки і фортепіано, а також я заграв “Кримські нариси” Борткевича. Я вже досить багато грав його музику в Америці, наприклад, минулого року я виконав програму української музики в залі Symphony Space в Нью-Йорку. Цього року заплановані концерти з творами Борткевича в Бостоні, Чикаго, Лос-Анджелесі та інших містах.
Під час таких концертів я завжди розповідаю про життя і музику Борткевича, про долю його творів, які багато років залишались забутими. Любителям музики дуже цікаво відкривати для себе щось нове і невідоме, особливо коли йдеться про мистецтво такої високої якості, як, скажімо, музика Борткевича. В цьому ракурсі, мені здається, що Україна – це справжня скарбниця для всього сучасного світу, адже, напевно, ніде більше не було такої кількості видатних митців, пам’ять про яких була стерта, а творчість – загублена до останнього часу через історично-політичні причини.
Сюїту “Кримські нариси”, етюди та сонату С. Борткевича у виконанні Павла Гінтова можна почути на фестивалі Сергія Борткевича 22 березня у Києві. Програма фестивалю: https://www.bortkiewicz-fest.com/programa
Розмовляла Стефанія Олійник