«Продиктовано Пінзелем»: Богдана Фроляк пише твір для органа й оркестру

На початку літа композиторка Богдана Фроляк підписала із Львівським органним залом договір на створення музичного твору для органа й оркестру. Авторка численних симфонічних, хорових та камерних творів, лауреатка Національної премії ім. Тараса Шевченка (2017) Богдана Фроляк є однією з найвиконуваніших сучасних композиторок України. Це вже друге для неї замовлення на органний твір від органного залу.

Пані Богдана привідкрила завісу таємничості та розповіла про майбутній твір, прем’єра якого запланована на цю осінь. Чи відрізняється композиторство на замовлення від писання за покликом душі, яка музика змушує думати і чому саме Пінзель — читайте у інтерв’ю з композиторкою:

 — Львівський органний зал замовив Вам великий твір для органа з оркестром, тематика якого навіяна творчістю Йогана Ґеорґа Пінзеля. Розкажіть, будь ласка, докладніше, яке творче завдання перед Вами стоїть.

Богдана Фроляк: — Так, я отримала пропозицію від дирекції Органного залу написати твір для органа та струнного оркестру. Однак ідея пов’язати цю музику з творчістю Ґеорґа Пінзеля була моєю. Постать цього митця давно хвилює мою уяву. Його неймовірні скульптури надихають та бентежать. А простір Органного залу з його архітектурою зовні і зсередини, церковною акустикою, якнайкраще пасує до звучання саме такої музики. Та й поєднання органа та струнних дає простір для фантазії.

 — Чи вірно, що твір має бути готовий до середини вересня?

Богдана Фроляк: — Так, маємо домовленість саме про цей термін.

— Чи Ви вже знаєте, хто виконуватимете цей твір уперше?

Богдана Фроляк: — Поки що ні, та, не сумніваюся, що це будуть гарні виконавці.

Богдана Фроляк та дирекція органного залу – Іван Остапович та Тарас Демко. Джерело: Львівський органний зал.

— Можливо, у Вас вже є певні напрацювання чи ідеї, які хотілося б втілити у цьому творі?

Богдана Фроляк: — Так, я вже працюю над твором, вже є певні музичні образи, поволі вимальовується загальна драматургія та колористика цієї музики. Скульптури Пінзеля мені тут допомагають.

Та насправді, це невдячна справа — говорити про майбутній твір, тому зараз завданням для мене є завершити його та здійснити прем’єру, а далі, побачимо…

 — Пані Богдано, у Вашому доробку — десятки творів, як оркестрових, так і камерних. Маєте досвід написання музики для певних виконавців, Вам неодноразово замовляли твори до різних подій. Поділіться, чи відрізняється для Вас процес компонування на замовлення та за покликом душі?

Богдана Фроляк: — Нічим. Хіба що часові рамки у випадку замовлення можуть бути визначені. А відповідальність як композитора щодо музики, яку твориш, залишається така сама.

— В одному з інтерв’ю Ви казали, що музика має залишати відчуття світла, катарсису. Що є ключовим для Вас у Вашій авторській музичній естетиці?

Богдана Фроляк: — Так, мені важливо, щоб музика залишала відчуття світла. Та музика має також і спонукати до роздумів. Неможливо говорити, скажімо, після прослуховування симфонії Малера, Лютославського чи Сильвестрова лише про відчуття світла чи катарсису. Слухач переживає цілу гаму емоцій і рефлексій. Слухаючи цю музику, ніби проживаєш життя, з усіма його злетами та падіннями. Ця музика змушує думати, аналізувати, ставити собі запитання про високе, духовне, те, чого не маємо в повсякденному житті.

Класична музика, зрештою, не є інтуїтивним мистецтвом. Це у великій мірі наука, без якої митець не здатен створити музичний твір, наука, до якої приходиш у результаті довгих років навчання та праці, наука, яка ніколи не закінчується, принаймні для композитора.

Весь шлях творця — то постійна праця над собою, шлях композитора — то шлях довжиною в життя. Якщо композитор перестає самовдосконалюватися — він перестає бути композитором. Така правда.

— В Органному залі минулого року був виконаний фрагмент із Вашої симфонії “Orbis Terrarum”. Його виконували органістка Олена Мацелюх та Ukrainian Festival Orchestra під керівництвом Івана Остаповича. Чи сподобалося Вам виконання?

Богдана Фроляк: — На цьому виконанні я не була присутня фізично, чула потім запис. Це було Адажіо з моєї симфонії “Orbis terrarum”, в оригіналі воно написане для симфонічного оркестру, але саме для цього концерту на прохання Івана Остаповича я зробила версію для струнних та органа, де орган несе навантаження не сольного інструменту, а, швидше, оркестрового тембру. В цьому концерті це прозвучало гарно.

Джерело: День https://day.kyiv.ua/uk/article/kultura/muzyka-vichnosti

— Як Ви сприймаєте поєднання органа та оркестру? На скільки важко писати твори для такого складу?

Богдана Фроляк: — Орган сам по собі є інструментом дуже багатим в плані колористики, має багато тембральних можливостей, в певному сенсі цей інструмент є таким собі оркестром. Є багато випадків в історії музики, коли орган включався в оркестрову партитуру, зокрема у Малера, Сен-Санса, Мессіана та інших композиторів.

Часто партія органа трактується як сольна партія. В моєму творі, однак, орган буде трактований як оркестровий інструмент і зі струнним оркестром буде творити єдину музичну канву, підсилену акустикою храму. В якомусь сенсі цей твір можна трактувати як духовну музику в прямому значенні цього слова. Це продиктовано сакральними скульптурами Ґеорґа Пінзеля.

— У сучасній Україні не так багато з’являється нових творів для органа.  Звичайно, це пов’язано в першу чергу з тим, що у радянський період було перервано органну традицію. Ми знаємо твори для органа Валентина Бібіка, Олега Янченка, Віктора Гончаренка, Миколи Колесси, Арсенія Котляревського, Олександра Козаренка, Адріана Корчинського, але хотілося б, щоб імен та творів було більше. Що потрібно для цього, на Вашу думку? Які б твори та імена в українські органній музиці Ви могли б відзначити?

Богдана Фроляк: — Не буду тут називати вже класиків української сучасної музики, а серед композиторів середнього покоління та серед молодих композиторів, на мою думку, є багато талановитих, які працюють і можуть писати, зокрема і для органа. Тому, це гарний прецедент з боку Органного залу — замовляти твори українським композиторам, хочу побажати нам усім терпіння і виходу з цієї кризи, в якій знаходимося зараз, і реалізації всіх творчих планів та проєктів.

Головне фото – скульптура Йогана Ґеорґа Пінзеля.

Спілкувалася Діана КОЛОМОЄЦЬ

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *