Нескорений. Життєвий шлях Бориса Кудрика

Новий музичний проект «Знати. Слухати. Любити» об’єднав музикантів задля благородної мети – популяризації музичної спадщини відомих, маловідомих, а то й зовсім невідомих українських композиторів. Дебютний концерт проекту буде присвячений творчості Бориса Кудрика – композитора, який відчув весь трагізм долі митця у тоталітарній системі та 1952-го зробив останній болючий ковток повітря на чужих землях Мордовії у засланні.

Бусьо. Ось так просто, тепло і ніжно називали другого з чотирьох дітей у родині Кудриків. Це вже пізніше він став поважним музикантом і отримав псевдонім «Рогатинець», адже народився та почав пізнавати світ у місті Рогатин, що на Івано-Франківщині.

Любов на все життя. Ні, прекрасної історії кохання ви тут не знайдете, адже композитор був одинаком. Проте, самотнім його точно не назвеш, бо крізь життя його вела одна і та сама любов – Музика. Вже з дитячих гімназійних років Бусьо опановував гру на фортепіано, любив виконувати твори Моцарта, Бетовена та Лисенка.

Блискуча освіта. У 1915-1918 роках навчався на філософському факультеті Віденського університету (німецька філологія та загальна історія), і водночас – у Віденській музичній академії у відомого професора Евзевія Мандичевського. Пізніше – у Львівському університеті на музикознавчій кафедрі у видатного польського професора Адольфа Хибінського, де в 1932 році захистив докторську дисертацію на тему «Історія української музики в Галичині 1829-1873».

Багатогранність. Композитор, піаніст, диригент, акомпаніатор, педагог, дослідник,  лектор,  музичний критик – все це Борис Кудрик зумів гармонійно поєднати  у своєму житті.

Церковна музика. Левова частина праць Бориса Кудрика присвячена вивченню української церковної музики, а першим масштабним  дослідженням в цій сфері була його докторська дисертація. У 1933 році розпочав читати курс історії української церковної музики у Богословській Академії, а згодом створив при ній Інститут церковної музики, де сформував бібліотеку духовних музичних видань та музикознавчих праць. Працюючи в Академії, Кудрик продовжував досліджувати церковну музику та в 1937 році опублікував ґрунтовну монографію «Огляд історії української церковної музики». В цій праці музикознавець один з перших досліджує грандіозний період часу – від часів княжої доби до музики композиторів першого десятиліття ХХ ст. Кудрик подає як загальні історичні відомості, так і окремі музичні зразки, які він аналізує. З «Огляду історії української церковної музики» можна дізнатися про самі початки церковного співу в Україні та іноземні впливи на його формування та розвиток.

Феномен. Із спогадів композитора Василя Витвицького:

«Невисокий, дрібний, завжди кудись задивлений і завжди у щось заслуханий, він був неначе з’явою не з цього світу. Мав феноменальну музичну пам’ять. Міг ту чи іншу сторінку одного  з-поміж знаних творів (а знав їх без кінця) покласти з пам’яті на папір з повною точністю. Я не раз висловлював йому свій подив з цього приводу. Він тоді кривився, відмахувався рукою й говорив: «Та що там! Це ж грамофонна плита!». До речі, нотний папір був у нього під рукою постійно. Це було з тією метою, щоб негайно записати якусь музичну думку, якийсь помисл або тему до сонати, сюїти чи іншого твору. Під час відвідин у мене, залишений сам на кілька хвилин, він встигав скомпонувати цілу нотну сторінку і записати її своїм великим нотним почерком».

Успіх. Його Соната ля мінор для скрипки з фортепіано була нагороджена в 1932 р. на конкурсі секції «Об’єднання українських організацій в Америці». Відомий скрипаль-віртуоз Р. Придаткевич увів цю Сонату до свого репертуару. Про цей твір Б. Кудрика газета «Свобода» (США, 1934, 11 червня) писала: «Твір цей написаний свіжо і одним з найкращих творів, які вийшли в останніх часах з рук українських композиторів». А у рецензії на авторський концерт із творів Бориса Кудрика український композитор та відомий музичний критик Василь Барвінський відзначав: «Львів одержав тепер щирого представника на нашій убогій музичній ниві… Вже тепер можна ствердити серйозність його праці, далеку від такого частого в нас дилетантизму, бо основану на глибокому музичному знанню».

Фатальний Відень. З театром «Веселий Львів», для якого аранжував музику до окремих номерів і писав твори для малого оркестру, митець навесні 1944 року виїхав до Відня. Радянська контррозвідка «Смерш» робила «зачистку» району, в якому проживав композитор, і зайшла в його напівпідвальне помешкання. Московські чекісти давно шукали його. При особистому обшуку в нього відразу було знайдене посвідчення члена Спільки композиторів УРСР. Композитора арештували. Закритим судом, який відбувся у Відні 7 червня 1945 року Борис Кудрик був засуджений на 10 років ув’язнення з конфіскацією всього майна. Вирок касаційному оскарженню не підлягав. Його відправили в табір для політичних в’язнів у Мордовській АРСР, станція  Потьма.

Метелик. Подальшу долю композитора описала У. Старосольська-Любович, яка сама пережила близько десятирічне заслання в Казахастані:

«І уявіть собі цього Буся у совєтському карному лагері, серед «урків», що грають в карти за те, хто має забити сусіда, де кусок хліба видирають собі силою. І, навіть там, голодний та споневірений, він на клаптиках паперу писав своє музичне «вірую». Але Бусьо помер там не тільки від фізичного насильства, – він помер від музики. Може, та смерть була йому визволенням від такого життя. Він застудився і опинився в лагерному шпиталі. Його виснажене тіло не витримало запалення легень. Він помер. Пишу це над потоком, сидячи на камені. Мала я писати про щось конкретне. Але на папір сів метелик. І я раптом почула, як грає потік і шумлять дерева. Бусьо зі свого музичного неба? Бо мусить таке бути – для музик…».

Незламність. З таборів Василь Барвінський, який в той час також відбував своє так-зване «покарання», привіз твори Бориса Кудрика, робота над відновленням яких є дуже складною – писані олівцем (рідко чорнилом) на розлінованих власноруч зошитах в косу лінійку чи клітинку, зшиті нитками в грубі манускрипти – ці рукописи викликають трепет, бо чудом уціліли в тюрмах і на далеких засланнях, ще не вповні оцінені, однак, є свідченням незламності духа, наперекір найважчим ударам долі – вірності музичному покликанню.

Не дивлячись на те, що могила Бориса Кудрика знаходиться на далеких чужих мордовських землях, душа його – на рідний землі. Адже та частина, яку митець вклав у свої твори, отримує нове дихання  тут – на Батьківщині.


Концерти-лекції присвячені Борису Кудрику в рамках проекту “Знати. Слухати. Любити” невдовзі відбудуться у Львові та Івано-Франківську. Фортепіанні твори композитора виконає лауреат міжнародних конкурсів Ірина Кірчанова. Лектор: викладач Львівського музичного коледжу імені С.Людкевича, музикознавиця Тетяна Фішер.

Львів: 17 жовтня о 17:00 у Храмі Св. Софії (аудиторія 013) (розташований біля Центру Шептицького), за адресою: вул. Козельницька, 4. Вхід вільний!

Подія у Facebook: https://www.facebook.com/events/750824805255993/

Івано-Франківськ: 3 листопада о 15:00 у Музеї мистецтв Прикарпаття,
за адресою: вул. А. Шептицького, 8. Квитки: 50 грн, знижка для студентів

Приєднуйтеся до проекту “Знати. Слухати. Любити” у Facebook: https://www.facebook.com/zslproekt/

Світлана ГРИГОРЧУК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *