“Вона з легкістю зачаровує всіх, коли виходить на сцену!”- відгукується австрійська преса про українську оперну виконавицю Наталію Степаняк. Moderato поспілкувалося із молодою співачкою про труднощі на шляху оперної кар’єри, як їй вдалося завоювати серця віденської публіки та про сольний проект “Перевтілення”, з яким вона невдовзі виступить в Україні.
Moderato: Наталю, як розпочалося твоє становлення як музиканта? Хто надихнув тебе обрати професію оперної виконавиці?
Наталія Степаняк: Моє становлення як музиканта розпочалось у Львові. Думаю, не випадково я обрала саме музичну професію, адже насправді я почала співати швидше, ніж говорити.Через те, що у дитинстві я заїкалася, лікар-логопед порадив моїм батькам віддати мене в хор, бо якщо я співатиму, то заїкання минеться. Так і сталось! З 3-ох років з дитячого хору розпочалось моє знайомство з музикою. У 4 роки я вже виступала в палаці “Україна”, де був мій перший досвід великої сцени. Саме у хорі почали проявлятись музичні, вокальні та акторські здібності. Я полюбила сцену! Згодом,батьки відвели мене до музичної школи, і хоч опановувати вокал у віці 8 років було ще зарано, мене віддали на бандуру, бо саме на цьому інструменті я могла співати. Вже на третьому році навчання я зайняла 2-ге місце на обласному конкурсі, де головою журі була народна артистка України Людмила Посікіра, яка запросила мене на навчання до Львівської спеціалізованої музичної школи ім. С. Крушельницької.
Я екстерном завершила навчання у школі і вступила до Львівської музичної академії по класу бандури. Навчання в академії принесло мені знайомство геніальним співаком та педагогом Ігором Федоровичем Кушплером. Він мене прослухав і без вступного екзамену запросив вокальний факультет, одразу на 2 курс. Вже за два тижні я підготувала виступ у концерті-виставі та постановці оперних фрагментів. Це був час відкриттів, я відкрила для себе оперу, театр, адже мала змогу працювати з блискучими педагогами, що відкривали нові грані мого таланту – Ігором Федоровичем та Іриною Дуркот – не просто концертмейстером, людина, яка дала мені розуміння стилю!
Під час навчання я багато виступала як і в Україні, так і за кордоном, Ігор Федорович організував для мене сольний концерт і це була ще одна сходинка до мрії.
Та скоро Ігор Федорович Кушплер загинув у автокатастрофі, це було шоком і трагедією для нас усіх! Він був геніальним співаком, педагогом, наставником, другим батьком.
Moderato: Чи змінилося твоє ставлення до музики, оперного виконавства після смерті улюбленого педагога?
Наталія Степаняк: Після смерті Ігора Федоровича мені було складно повернутися на сцену. Я завжди прямувала до своєї мети, та після цієї втрати в мене були думки навіть змінити професію. Та, дякуючи моїм батькам, їх підтримці і любові я знову відчула своє життя у музиці. Я часто виступала у Варшаві, і подумала продовжити навчання саме там, адже у Львові після смерті вчителя, мене більше нічого не затримувало.
Moderato: Де з європейських музичних академій ти продовжила своє навчання?
Наталія Степаняк: Знайшла хорошого педагога у Варшаві і ніби все почалось налагоджуватись, доки одного дня він не повідомив, що більше не буде викладати, але порадив хорошу консерваторію у Відні. Це було новим шоком для мене, адже я не говорю німецькою і Відень – це ж так далеко! – вважала я тоді. Та сюрпризи не закінчувалися, бо найголовніше, що дата подачі документів у віденську академію завершувалася менше як за тиждень. Я встигла подати документи в останній день, але після пережитого стресу захворіла і подивившись, що список вступників складає 120 персон і я була наймолодшою, я вже й не думала вступати! Та батьки мене налаштували, що ми їдемо просто подивитися як вступні екзамени проходять за кордом. І, що ви думаєте, із 120 вступників, я була серед восьми зарахованих до магістратури! Я була на сьомому небі від щастя, адже потрапила до світової музичної столиці!
Через пів року навчання у світової зірки Елени Філіпової, яка відкрила для мене італійську оперу, вирішила вступити також до оперної студії. Ми обрали програму, яка складалась, напевно, з найважчих арій для мого голосу. І я не осилила вступний екзамен, бо мене підвело здоров’я, я співала хворою. Це був знову удар для мене, та були і плюси. Про мій вступний екзамен австрійське телебачення знімало передачу “Тернистий шлях до зірок”, і коли мені дали ще одну можливість заспівати вступний екзамен, я була одразу зарахована до оперної студії, а канал 24 випустив програму з “хеппі ендом”.
На оперному факультеті я почала співати різні партії, була запрошена виконати партію Віолетти у віденському молодіжному театрі “Джунглі”. Пройшла відбір на партію Деспіни в опері “Так чинять усі” В.А.Моцарта – спільного проекту Віденської філармонії та оркестру академії, що дало можливість працювати із кращими диригентами, режисерами і музикантами. Це був великий досвід, і найголовніше можливість виступити на найбільших сценах Австрії, таких як, Konzerthaus Wien, Musikverein Graz, Brucknerhaus Linz.
Moderato: Розкажи про свій сольний проект “Перевтілення”. Невдовзі ти з цією програмою виступиш у Львові…
Наталія Степаняк: За три роки навчання і перебування в Австрії, я ні разу не виступала вдома, і чесно, це дуже хвилююче! Я вирішила нестандартно підійти до вибору як програми, так і подачі, і цим постаратись стати ближчою до публіки. Бо вважаю, чи ти в джинсах, чи у пишному платті, чи стоїш, чи лежиш, це не важливо, коли ти розказуєш свою історію, це навпаки має додати інтимної нотки до концерту, можна сказати концерту-вистави!
Концерт “Перевтілення” складатиметься з двох частин — оперної та камерної музики. Всі мене питають, ну опера, це театр, тут все зрозуміло, а романси? Кожен романс, це маленька опера і завершена історія, тому її можна цікаво подати і розповісти. Так як я співатиму різними мовами, які не всі глядачі розумітимуть, то я постараююсь донести суть і думку завдяки акторському перевтіленню, звідси і назва концерту. Не хочу відкривати усі карти, але скажу, що це не гра одного актора, це подорож у різні століття та історії різних людей. Це подорож у музику.
Moderato: Хто ще візьме участь у концерті “Перевтілення”?
Наталія Степаняк: У виконанні камерної музики мені акомпануватиме піаністка Мар’яна Самотос, і я надзвичайно рада, що матиму змогу з нею працювати.
У другій частині концерту я співатиму оперні арії під супровід симфонічного оркестру, диригент Ірина Вакуліна. Чесно, я вже чекаю цього дня, адже оркестр – це невід’ємна частина оперної музики і Ірина Вакуліна, я вважаю – одна і кращих диригентів нової генерації. Чудово, що вона прийняла пропозицію взяти участі у проекті “Перевтілення”!
Музикознавець і людина, яка буде з нами протягом всього концерту на сцені і вестиме нас через моря і століття, це Ольга Лозинська, яка не просто вестиме концерт, а передаватиме все те, що відтворюватимемо музикою, словами.
У нас склалась дуже хороша команда молодих людей, які готові будувати українськ мистецтво.
Я справді щаслива, що так багато людей відгукнулось, щоб долучитись до проекту. Ми маємо багато партнерів, таких як Colegium Musicum, канал НТА, радіо Вголос, ресторан Buon Gusto, сукні радо презентує Olya Mak. І це тільки початок, я думаю що нас буде все більше.
Moderato: Які ще музичні проекти хочеш реалізувати в Україні найближчим часом?
Наталія Степаняк: Цей проект перший із багатьох, які я вже виношую в собі. Насамперед, я б хотіла допомогти своїм колегам, молодим співакам, які починаюсь будувати свою кар’єру так як і я, але не мають можливості до співпраці зі світовими викладачами чи диригентами. Я знаю вже багато імен, які б відгукнулися провести в Україні майстер-класи, літні академії, це – диригенти, режисери, музиканти, співаки, викладачі. Я вважаю, що це було б хорошим досвідом, бо таких талантів як у наших людей у світі мало. І їх потрібно віднаходити, розвивати і робити найкращими.
Moderato: Які, на твою думку, є основні проблеми в розвитку класичної музики в Україні і як їх подолати?
Наталія Степаняк: У нас немає проблем, у нас не достатньо можливостей для співпраці і партнерства зі світовими іменами. На мою думку, це дуже важливо працювати над репертуаром тих чи інших країн з викладачами тих національностей. Адже погодьтеся ніхто краще це не пояснить італійську школу вокалу чи стиль Моцарта, як людина, якій ця музика передалася “з молоком матері”. Також дуже важливо в підготовці до любого виходу на сцену відпрацювати вимову, адже ти ніколи не знаєш, хто сидить в залі і тебе розуміє.
Скажу із свого досвіду, коли ми готуватись до постановки опери Моцарта “Так чинять усі” з нами займались перші два тижні до 3-4 години на день італійською мовою, і після кожної репетиції ми отримували листок зі словами, які ми вимовили не правильно! І повірте, це працює. Після прем’єри до мене підійшов чоловік і почав говорити італійською, а я подякувала і спитала, чи можу я відповісти німецькою, бо мені так зручніше, а він здивовано мене запитав, – а що ви не італійка? А я усміхнулась і відповіла, що українка. Він тоді похвалив мою вимову і сказав, що був впевнений, що я італійка. Було надзвичайно приємно! Тому мушу підкреслити, що вимова, це надзвичайно важливо, як і школа вокалу чи стиль, в якому написаний твір.
І ще на останок, хочу повторити, що проблем у нас немає. Українці надзвичайно талановиті!
Сольний концерт Наталії Степаняк “Перевтілення” відбудеться 8 лютого у Львівській філармонії.
Деталі: https://www.facebook.com/events/528592047349448/
Розмовляла Стефанія Олійник