Марші, які з часом стали “весільними”

З перших акордів ми впізнаємо марш Мендельсона і чітко розуміємо його призначення – весільна церемонія! Але коли і чому цей марш був створений, і хто зробив його “весільним”? І які ще “весільні” марші з опери перемандрували до церкви?

Коли весільний марш став весільним маршем

За давніших часів, коли ще королева Вікторія творила вишукане мистецтво етикету, вона, як і будь-яка коронована особа, запрошувала на чашку чаю багатьох тоді видатних людей. Одним із них був Якоб Людвіг Фелікс Мендельсон-Бартольді або просто – Фелікс Мендельсон.

Отож Фелікс відвідував Англію, виконуючи свої твори для королеви та її сім’ї, навіть не підозрюючи, що саме старша дочка королеви Вікторії – Вікторія Аделаїда Марія Луїза, відкриє для світу музику Мендельсона, знайшовши для неї трон, де вона коронує й досі. Мова звичайно ж йде про «весільний марш». Він не був написаний окремо, виконуючись як частина більшого циклічного твору «Сон літньої ночі» – музики до однойменної комедії  Вільяма Шекспіра.

Спочатку Фелікс написав лише концертну увертюру (фр. оuverture – відкриття, від лат. apertura — відкриття, початок) – це інструментальний початок театрального твору чи опери. Але тодішній король Пруссії Вільгельм IV, ознайомившись із його музикою, запропонував доповнити цей твір. Ось тут і появилися ті 11 частин, одною з яких є «Весільний марш». Перше його виконання безслідно зникло між іншими тодішніми прем’єрами, але воно не змогло заховатися від принцеси Вікторії, яка, маючи чудову музичну освіту та смак, виявила бажання самій вибрати музику на власну весільну церемонію із принцом Фрідріхом ІІІ, який був племінником Фрідріха Вільгельма IV. Після неї «Весільний марш» став чи не найпопулярнішим церемоніальним маршем за всю історію.

Весілля Вікторії Аделаїди Марії Луїзи та принца Фрідріха ІІІ. John Phillip [Public domain], via Wikimedia Commons

Декілька слів про твір

«Сон літньої ночі» В. Шекспіра  –  його найпоетичніша комедія. Твір став парадоксальним поєднанням античної міфології й літератури, та англійського фольклору. Саме на шекспірівський манер інтерпретували своїх героїв майбутні автори. Однак, для Мендельсона важливим був не лише сюжет, а й сама поетика та її звучання як музичної одиниці. Він намагався передати звуком те, що Шекспір здійснив словом. Кожна із 11 частин має або свою програмну назву, або жанр, який говорить сам за себе.

Перед тим як слухати твір, прочитайте короткий опис комедії «Сон в літню ніч» Шекспіра, і лише після цього вмикайте музику, заплющуйте очі та поринайте у неї  з головою!

 

Головний конкурент маршу Мендельсона

На моє здивування принцеса Вікторія вибрала ще один твір для своєї весільної церемонії, який став братом по славі та приуроченню до виконання. Цим твором був «Весільний хор» із опери «Лоенґрін» Ріхарда Ваґнера. Смілива принцеса нарекла цих двох композиторів на довголітню музичну співпрацю, існуючи як символи своїх весільних творів.

Однак здивування не припиняються. Опера «Лоенґрін» Ваґнера, як зазвичай, має дуже заплутаний сюжет із багатьма необґрунтованими моментами. Один із них – одруження молодої дівчини із невідомим їй Лоенґріном, що хоч і врятував її від кари за вбивство брата, що зник, яке вона не скоювала, але змусив її дати обіцянку, що Ельза ніколи не запитуватиме його, хто ж він, і звідки. Дівчина погоджується, але інші персонажі намагаються посіяти сумнів, і, врешті решт, їм це вдається. Після весілля Ельза ставить ультиматум, боячись, що Лоенґрін покине її. Через суму обставин Лоенґрін розкриває свою особу – лицаря Ґрааля. Тепер він змушений її покинути, так як Ельза не дотримала слова. Все закінчується тим, що Лоенґрін покидає Ельзу…

Хоч для опер Вагнера це є буденний сюжет, але музика написана саме до нього, і все більше люду говорять про негативний його підтекст для подружньої пари. Однак, на мою думку, інколи потрібно абстрагуватися від різного роду провокацій у сприйнятті музики. «Весільний хор» Ваґнера хоч і має дуже цікавий сенс у контексті опери, але музика, позбавлена важкої ваґнерівської музичної ідеології, стає настільки легкою, що чудово вписується у весільну церемонію. Сьогодні у цього твору є також інша назва «Here Comes the Bride» («Ось і наречена йде»), тобто він звучить у момент крокування нареченої до вівтаря, тоді  як мендельсонівський звучить при виході молодих із церкви.

Петро ЖЕРУХА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *