Думками вдома: Віоліна Петриченко

Українська піаністка Віоліна Петриченко, що мешкає у Німеччині, включала фортепіанні композиції українських композиторів до сольних програм. Захоплені відгуки європейської публіки, надихнули піаністку на випуск двох альбомів з фортепіанними композиціями Косенка, Ревуцького, Колесси та Шамо, а також багатьох відео-записів, доступних на каналі YouTube.

Ми поспілкувалися з піаністкою перед серією її концертів містами України, які відбудуться 10-16 грудня.

Moderato: Віоліно,  як розпочалося Ваше становлення як музиканта?

Віоліна Петриченко: Музика завжди займала важливе місце вдома, адже мої батьки – музиканти. Потім була музична школа при музичному училищі Запоріжжя, де я добре вчилася, але це було для мене просто хоббі і ніяких думок ставати музикантом в мене не було. Все змінилося після закінчення музичної школи. Саме тоді я зрозуміла, що мені бракує музики. В той же час я потрапила до нової вчительки, Ади Арутюновни Казарян, яка абсолютно змінила моє ставлення до фортепіано і з того моменту вже сумнівів не було: я вирішила стати піаністкою. В училищі я навчалася на 2 факультетах (теоретичний і фортепіанний). Це був дуже насичений час і я дуже вдячна своїм вчителям у Запоріжжі.

11902268_10206432591566710_3717876698965860511_n

Moderato: Як розвивалася Ваша кар’єра? В яким момент вирішили продовжувати освіту в Німеччині? 

Віоліна Петриченко: Згодом із Запоріжжя я переїхала до Києва, міста, де я завжди дуже хотіла жити, але яке мене, на жаль, тоді скоріше розчарувало, ніж надихнуло на нове життя. На той час в мене просто не було можливостей там музично розвиватися : не було де займатися, часто не було уроків, з концертів були лиш “академи”, які я з жахом згадую 🙂 Мені стало зрозуміло, що треба щось змінювати і я вирішила змінити країну. Так я і опинилася в Німеччині: з великим бажанням навчатися далі і займатися тим, що дуже люблю. Звичайно  і тут було багато складнощів. Але в Німеччині зовсім інша система, де навчальний заклад підтримує студентів стипендіями, концертами, безкоштовними майстер-класами тощо. Моє навчання було дуже інтенсивним: спочатку у Веймарі, потім у Кельні і на завершення – ще вивчення камерної музики у Ессені.

Moderato: Ви багато зусиль присвячуєте популяризації української фортепіанної класики за кордоном. А як виникла ця ідея?

Віоліна Петриченко: Після закінчення навчання, постало питання: а що далі? І також питання, а що далі грати? Під час навчання я з сумом помітила, що тут ніхто не знає української музики. І з часом дуже захотілося грати нашу українську музику. Моя перша концертна програма з творами Віктора Косенка припала на часи Майдану, коли на серці дуже боліло за Україну і всі думки були з Батьківщиною. Через його музику я на той час відчувала зв’язок з Україною. Із виконання декількох творів Косенка виник задум записати диск і таким чином популяризувати творчість композитора.

Moderato: Як сприймали музику Косенка та інших українських композиторів у Вашому виконанні німецькі слухачі?

Віоліна Петриченко: Мене дуже тішило тоді ставлення німців до музики Косенка, які дійсно були у захваті і не розуміли, чого його тут ніхто не знає. Зараз я часто отримаю прохання надіслати ноти творів. Тобто є великий інтерес і це робить мене щасливою. Звичайно, Косенко не один такий “невідомий” український композитор. Так в мене виникла ідея записати диск з мініатюрами різних українських композиторів (окрім Косенка – Левка Ревуцького, Микори Колесси, Ігоря та Юрія Шамо) і показати різноманітність нашої музики. Тому диск я назвала “Українські настрої”, щоб продемонструвати їх у різних характерах і стилях. Готуючи цей диск, я приїжджала в Україну, щоб знайти деякі ноти і звичайно літературу про цих композиторів, бо я намагаюся на концертах також розповідати про композиторів, і в Інтернеті дуже важко було знайти хоч якусь інформацію про наших українських митців. Зазначу, що я зі Східної України і, на жаль, там грають мало української музики і я відкрила для себе справді багато нового, коли готувалася до запису другого диску. Насамперед – творчість Василя Барвінського, про якого я чула, але зовсім не знала його долі. Його історія мене настільки приголомшила, що я вже тоді вирішила, що наступний диск я присвячу йому. Зараз я готую програму з його творами і влітку 2017 року повинен вийти новий диск.

Стаття, що Вас зацікавить: Свої про своїх: Василь Барвінський

Moderato: Які, на Вашу думку, є найбільші проблеми в розвитку класичної музики в Україні і як їх подолати?

Віоліна Петриченко: Якщо б це були тільки проблеми в класичної музиці, то їх було б легко подолати. Але все пов’язано, і в країні, на жаль, дуже багато проблем. Важко очікувати від людей, які не знають, як дожити до наступного місяця, що вони будуть кожного дня ходити на концерти і обговорювати стиль виконання. Тобто суспільство не готово відійти від “побутових” проблем. Що мені не подобається, це відірваність мистецтва від нормального життя людей. Я не кажу про Львів і Київ, де кожного дня концерти, спектаклі тощо. Я кажу про інші міста, де культурних подій дуже мало, де у філармонії один/два концерти на місяць і ті, з пустим залом, бо люди просто не звикли так проводити свій вільний час. Дуже часто просто не має реклами, висить якійсь шматок паперу замість афіші, програма не “подається” цікаво, тобто її не роблять зрозумілою для звичайних людей. Серед публіки сидить пару колег і це все. І це дуже сумно. Ми маємо дуже талановитих музикантів, які прекрасно грають, але часто ні вони, ні організатори не знають, як донести цю прекрасну, так – інколи складну музику до звичайного слухача, щоб він зрозумів і захотів прийти на наступний концерт. Дуже хотілося б, щоб у нас відродилась традиція проводити камерні концерти. Щоб вони були не тільки у філармонії, але й у маленьких залах, щоб класична музика ставала частиною життя суспільства. Хотілося б частіше чути класичну музику по радіо, на телебаченні тощо. Звичайно, на мою думку, потрібно щоб змінилася система навчання. Щоб виділялися гроші на студентів, викладачів, інструменти. Щоб видавалися ноти і книжки. На жаль, я не бачу в магазинах книжок про українську класичну музику. А це частина історії і її треба знати, якщо країна хоче розвиватися!

Цикл інтерв’ю “Думками вдома” – це розмова Moderato з українськими музикантами, які працюють закордоном, але й надалі продовжують активно популяризувати та підтримувати українську класичну музику.

Розмовляла Стефанія Олійник.

2 коментарі до “Думками вдома: Віоліна Петриченко

  1. Сповіщення: Moderato

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *