Доба Відродження: музичний супровід для да Вінчі та Рафаеля

Якщо мова йде про епоху Ренесансу або Відродження, то насамперед пригадується живопис тієї доби. Величні полотна да Вінчі та Рафаеля, фрески та скульптури Мікеланджело, таємничі твори Босха та Дюрера. Їхні образи оживають перед очима, наче живі та реальні, долаючи історичну прірву в півтисячоліття. Та вони залишаються німі і беззвучні. Під яку музику посміхалася б Мона Ліза і “вершився” Адам на стінах Сікстинської капели?

Гармонія, пропорції, канони та симетрія доби Відродження, що так яскраво проявилися в архітектурі та живописі, перемандрували і в музику. Зокрема, під впливом математичних розрахунків, в музиці розвивається мистецтво поліфонії (правила за якими одночасно поєднується багатоголосся). У цьому стилі написана духовна музика – недосяжна, гармонійна та досконала, як і живопис тієї доби. Свого часу церковна влада навіть намагалися заборонити багатоголосу музику у церквах і повернутися до одноголосся, адже на їх думку, музика відволікала прихожан від змісту Богослужіння. Не відомо, як розвивалася б музична культура після такої заборони, але “за легендою” італійський композитор Джованні П’єрлуїджі да Палестріна написав настільки досконалу месу, так вдало поєднавши текст і музику, що церковники заслухавшись… не змогли здійснити таку заборону і зберегли музику вирувати під склепіннями церков.

Варто послухати цей історичний твір Палестріни, який має назву “Меса папи Мерцелла”:

Однак, музика доби Відродження, це не тільки духовна гармонія у серці величних храмів, це й музичний супровід для селянських святкувань з картин Брейгеля.

Пітер Брейгель-старший “Селянський танок” (1568)
Пітер Брейгель-старший “Селянський танок” (1568)

Надзвичайно живі та рухливі ренесансні танки, під час звучання яких і через 500 років важко всидіти на місці:) 

Нумо танцювати!

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *