Класичний кросовер: успішна колаборація чи музичний компроміс?

Шоу, вибух почуттів, баланс на грані вишуканого смаку і кітчу, минуле і сучасність музичного мистецтва – класика та інші жанри на одній сцені … Що відбувається?

Явище такого взаємопроникнення жанрів популярної і класичної музики отримало назву кросовера (від англ. cross over – перехрещуватися). Зважаючи на масовість появи, то початком кросовера як жанру можна вважати 70-ті роки ХХ ст. Зараз класичний кросовер ми розуміємо у вигляді жанру, який коливається між класичною та популярною музикою з метою залучення фанів обох типів музики, і можемо його вважати «дитям» новітньої епохи. У найбільш повсякденному вираженні кросовера виконавці, які пройшли класичну музичну підготовку (здебільшого, оперні зірки), співають чи виконують на музичних інструментах популярні, фольклорні, святкові пісні, композиції, які звучать у різних шоу. Поп-зірки, які виконують класичний репертуар, також входять у рамки кросовера.

Ванесса Мей

Візьмімо також до уваги так-званий «монтаж», коли в одній типово естрадній пісні цитується тема відомого класичного твору (наприклад, у приспіві). Чи варто це окреслювати як кросовер? Чи будемо цей синтез вважати прототипом, прообразом сучасного варіанту поєднань класичної і популярної музики, враховуючи брак чіткого визначення жанру і творчі пошуки композиторів-пісенників початку і середини ХХ ст.? Відповідь на такі питання часто неоднозначна. Підказки шанувальники кросовера впродовж 1999-2011 років могли отримати завдяки премії Grammy Awards. Альбоми музики, яку вважали кросовером, удостоювалися окремої ніші у цій премії, а саме “Найкращий кросовер-альбом”. Проте, зважаючи на велику кількість інших номінацій, цю нагороду вирішили відмінити, і на даний час розподіляють музичні альбоми строго за тематикою. Це означає, що пріоритет надається стилю музики (в його чистому вигляді), в якому записувався альбом, а не артисту-виконавцю. Так само не можемо, вочевидь, вважати класикою або кросовером пісні жанру поп, записані із симфонічними оркестрами і виконані естрадними співаками.

Наприкінці 80-х рр. ХХ ст. та впродовж наступної декади класична та поп-музика буквально «збирала стадіони». Відбувалися такі масові явища з нагоди масштабних спортивних подій, в честь яких відомі артисти заздалегідь записували альбоми та сингли і співали під час церемоній їх відкриття або закриття.

Найяскравішими прикладами таких шоу за участі вокалістів академічного спрямування були Фінал Кубка Світу ФІФА (Італія, 1990 р.), Олімпіада 1992 року в Барселоні та ін. З цього приводу згадаймо виконання Лучано Паваротті, Хосе Карерасом і Пласідо Домінго у 1990 р. під час фіналу Кубка Світу ФІФА арії “Nessun Dorma” (“Не смій спати!”) із опери Дж. Пуччіні. Знаковим також виявився рекорд, зафіксований у Книзі Рекордів Гіннеса, оскільки копій цього запису продано найбільше за всю історію класичної музики. Відтоді майже 15 років «Три Тенори» успішно гастролюють найбільшими аренами світу під час чемпіонатів світу з футболу та інших спортивних подій, збирають багатотисячну аудиторію на концертах.

У 1988 році відбувається запис альбому «Барселона» англійським рок-гуртом «Queen», чому передував вибір Барселони в якості господаря Літніх Олімпійських Ігор у 1992 році. Завдяки зусиллям вже сьогодні покійних оперної діви Монсеррат Кабальє та фронтмена гурту Фредді Мерк’юрі одним із найбільш гучних кросоверів класичної і популярної музики був їх виступ у 1988 р. у лондонському Royal Opera House в рамках промо-акції спільного альбому «Barcelona», а також запис пісень для вищезгаданого альбому.

Не лише вокалісти, а й інструменталісти також працюють у цьому жанрі. Тут яскраво виділялися кліпи скрипальки з Великої Британії Ванесси Мей, яка випускала рок-обробки музики Й. С. Баха, виступала на великих естрадах і зібрала шанувальників зі всього світу.

Поряд із Ванессою Мей ще одна молода скрипалька, а саме Ліндсі Стерлінг зі США, продовжує лінію творчості у жанрі кросовера, міксуючи жанр Dubstep із класичною музикою. У 2015 році артистка потрапила у рейтинг журналу Forbes як одна із тридцяти відомих музикантів віком до 30 років.

У кіноіндустрії виділимо колаборацію скрипаля Девіда Гаррета (який отримав вищу академічну музичну освіту у Європі, Великій Британії та США, як один із учнів Іцхака Перлмана у Джульярдській музичній школі, утім на даний момент, окрім записів класичної музики, займається тим же кросовером, виконуючи власні аранжування відомих творів класиків, також музичні теми із кінофільмів) і популярної артистки Ніколь Шерзінгер, що вилилося в англійську версію арії “Io Ti Penso Amore” з фільму “Паганіні: Скрипаль Диявола”. Ніколь (до слова, мама якої наполовину українка) також отримала музичну освіту класичного спрямування, втім зараз вона репрезентує жанр R’n’B та Dance-pop, де, окрім вокальних даних (а це чотириоктавний діапазон) цінується теж ефектна зовнішність і танцювальна майстерність співачки (згадаймо відому у 2000-х групу “The Pussycat Dolls”, в якій Ніколь виступала як фронтвумен).

Ще один хіт – «Con te partirò (Time to say Goodbye)» у виконанні Андреа Бочеллі і Сари Брайтман. Лірична ода коханню із більш ніж 20-річним віком та понад 12 мільйонами проданих копій стала знаковою для цього перехресного жанру, притому на батьківщині А. Бочеллі – Італії (вочевидь, для країни, де народилося bel canto та було написано десятки оперних арій, цей шлягер не мав принцопового значення), вона не зазнала такої популярності та комерційного успіху, як у Бельгії, Франції чи Німеччині, де займала чільні місця хіт-парадів.

Не оминув кросовер фортепіанної та віолончельної музики, де віднедавна шанувальникам цього жанру стало відомо ім’я американської групи «The Piano Guys», які виконують обробки класичної музики в сучасному стилі і записують кліпи, що дозволило їм набути значної популярності завдяки відеоплатформі Youtube.

Прикладів кросовера є набагато більше, лише домен allmusic.com пропонує нам великий список артистів (з-поміж портретів яких неважко впізнати відомих нам Андреа Бочеллі, Лучано Паваротті, Ванессу Мей, Девіда Гарретта і багатьох інших виконавців), а скільки ще таких прикладів можна і самотужки почути й побачити на телебаченні, радіо, живих концертах і т. д.

Славою, гонорарами, ефектністю, постійною присутністю в медіа, десятками мільйонів шанувальників і переглядів, можливістю проявити себе не лише у строгому академізмі, а й на великій естраді, презентуючи інші грані особистості приваблює кросовер молодих виконавців. Цей жанр вимагає від митця таланту виконавця у різних музичних напрямках, а також вміння бути одночасно і шоуменом, і актором.

То ж якою є місія цього специфічного жанру? Чи він трактується як відволікаючий фактор від класичної музики, чи навпаки, її рятівне коло? Британський музичний критик Хелен Воллес вважає його своєрідним ерзацом у мистецтві. А чим для вас є кросовер?

Юліана БУРДА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *