50 років на світовій сцені: капела «Дударик» розпочала ювілейний концертний сезон

17 жовтня Львівська державна академічна чоловіча хорова капела «Дударик» розпочинає свій 50-ий співочий сезон. Ще одна вагома дата чекає на колектив 10 грудня, а саме – 80-ліття з дня народження засновника капели Миколи Кацала. Про славетні виступи колективу в Кернегі-хол, перед Папою Римським, численні світові гастролі та перемоги – розповідаємо про 50 сезонів розвитку від самодіяльного хору хлопчиків до Національної академічної чоловічої хорової капели «Дударик». 

Ідея створення першого хору хлопчиків в Україні

Засновник капели «Дударик» Микола Лукич Кацал народився у місті Хмельницькому 10 грудня 1940 року. У шкільні роки грав на гітарі та контрабасі, опанував нотну грамоту. 1961 року до річниці пам’яті Тараса Шевченка створив студентський хор. У 1962 році закінчив Львівський політехнічний інститут, де навчався на геодезичному факультеті, у 1970-му – Львівське музичне училище з відзнакою, а у 1973 – диригентський факультет Львівської державної консерваторії ім. Миколи Лисенка. У 1968 році створив і керував ансамблем хлопчиків Львівського будинку дітей працівників залізниці, збільшивши склад до хорового масштабу – 70 осіб.

“Кинь ти це діло, Миколо, ще не такі бралися…”, – так говорили до 30-літнього ентузіаста, коли чули про ідею створення хорової капели хлопчиків та мужчин. А він, послухавши добрих порад Володимира Пекаря, Євгена Вахняка, наважився заснувати у Львові хорову школу (першу з часів Гетьманщини!), що не поступається польській, литовській, німецькій, англійській – найвідомішим у світі. Микола Кацал хотів створити  виняткову школу, в якій поєднаються найкращі європейські традиції разом з українським музичним колоритом. Для молодого керівника важливим було створити не «капелу українських хлопчиків», а «українську капелу».

У 1971 році за підтримки Львівського обласного відділення Музично-хорового Товариства України, Микола Кацал заснував хор хлопчиків, залучивши до його складу найбільш обдарованих учнів загальноосвітніх та музичних шкіл міста. Микола разом з дружиною Любов Кацал прослухали майже 2000 дітей, з яких відібрали найбільш здібних. До уваги брався діапазон голосу, сила звуку, точність слуху та тембр. І лише після того, як вкомплектувався склад хору, розпочались репетиції. 17 жовтня у Львівській філармонії відбулася знаменна подія: зібрався на першу репетицію хор хлопчиків, пізніше названий «Дудариком».

Микола Лукич Кацал (1940-2016) – хоровий диригент, заслужений діяч мистецтв України, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка, народний артист України та почесний громадянин Львова

«Перед першою репетицією батько обійшов понад 500 сімей. Він вмовляв батьків віддати своїх талановитих дітей в хор. На першу репетицію у філармонію прийшло 80 хлопчиків, за півтори години дитячий хор розучив народну пісню на три голоси, а останній акорд звучав на чотири. Це був такий один на світі Микола Кацал з його феноменальним підходом до роботи», – згадує син Миколи Лукича і нинішній керівник капели Дмитро Кацал.

Від тоді хлопчики мали чотири репетиції на тиждень. Любов до хорового співу, окрім Миколи та Любові Кацал прищепляли однодумці та найближчі творчі помічники: педагоги підготовчої групи Світлана Стефан, Галина Голубєва, а згодом – хормейстер Леся Чайківська та Степан Кафтан, концертмейстер Тетяна Лагола.

При створенні колективу Микола Кацал покладався на творчість українських класиків – Дмитра Борнянського, Максима Березовського, Артема Веделя, Олександра Кошиця. Колектив ріс на виконанні творів Йоганна Себастьяна Баха, Бортнянського, Березовського: «Їхня пластика і гнучкість у співі, чарівний тембр й неповторні високі звуки здатні одухотворено передати ідеальне та романтичне, і донести його неушкодженим до людей», – вважав Микола Кацал.

«Дударик» виник наперекір черговому сплеску деукраїнізації під хибно зрозумілими гаслами інтернаціоналізму, який довго крокував проти течії. Змінити загальне річище йому було не під силу, однак прокласти своє, наснажене з джерела народної пісні, він зміг. І, мабуть, лише фанатична любов до своєї справи, невгасима віра у те, що часи рано чи пізно зміняться, врятували «Дударик» тоді», – розповів Максим Храмов видавництву «Молодь України».

В 1989 році завдяки старанням Миколи Кацала і його однодумців було створено першу в Україні Державну хорову школу. Спеціально для неї обласна та міська ради передали приміщення колишнього міського шпиталю Св. Лазаря. Ця школа стала основою чудового розвитку «Дударика».

Про назву хорової капели «Дударик»

Своєю назвою хор дає оптимістичну відповідь на риторичне питання присутнє у відомій народній пісні в обробці Миколи Леонтовича: «Діду, мій Дударику, ти ж було селом ідеш, ти ж було в дуду граєш. Тепер тебе немає, дуда твоя гуляє, і пищики зосталися, казна-кому досталися…».

Микола Кацал відстояв українську назву хору всупереч пропонованим адептами радянської ідеології – «внучата Ілліча», «пионерія», «красная заря». У цьому закладений секрет популярності «Дударика» серед українців та усіх, хто шанує національні традиції.

Про перші виступи хору хлопчиків

13 листопада 1971 року відбувся перший виступ хору, а 26 грудня «Дударик» виконав програму з тринадцяти творів. 11 січня 1972 року хор хлопчиків Львівського відділення музично-хорового товариства УРСР дебютував у приміщенні клубу університету ім. І. Франка. Разом із симфонічним оркестром Львівської філармонії виконали симфонічну сюїту А. Петрова «Створення світу». «Глядачі щедрими оплесками нагородили юних хористів, керівників колективу – диригента Миколу Кацала, хормейстера Ольгу Левченко та концертместера Юрія Анткова, які за лічені місяці з обдарованих дітей загальномузичних шкіл міста відібрали 85 хлопчиків та домоглися злагодженого звучання хору», – ділився враженнями від концерту М. Сухобра. Відтоді щороку колектив давав по 40-50 концертів.

1972 року хлопчачий хор виступив на телебаченні. Відомо, що близько тисячі глядачів дивилися концерт по телевізору. А про звітний концерт капели «Дударик», що відбувся березні 1973 року в газетах писали: «Концертний зал консерваторії не міг вмістити всіх бажаючих». Після концерту Євген Вахняк сказав: «Настільки свіжо й безпосередньо діти передали характер народних весняних мелодій, що буде важко перевершити їх навіть відомим професіональним хоровим колективам».

«Дударик» став невід’ємною частиною громадського життя Львова: щорічні виступи до Дня Незалежності України; «Акафіст до Пресвятої Богородиці» на площі біля пам’ятника Т. Г. Шевченкові; щонедільна участь капели у відправі Божественної Літургії у храмі св. Лазаря; щорічне відзначення роковин Т. Г. Шевченка; вшанування роковин Голодомору, святкування Дня Матері, Різдва та Великодня.

Про перші концертні подорожі за кордон

В червні 1973 року «Дударик» вперше виїхав за межі Української РСР. «Дударик» виступив з концертами в Вільнюсі (Литва) у 1973 та 1975 роках. В 1976 році хор їздив в Тарту (Естонія), де разом з Київським хором «Дзвіночок» представляв Україну.

У 1987 році «Дударик» взяв участь у VIII Міжнародному фестивалі ім. З. Кодая, що відбувся у місті Комло (Угорщина). На цьому фестивалі «Дударик» був єдиною хоровою капелою, яка представляла на Міжнародному фестивалі Україну. У фестивалі участь брали дитячі хори з 12-ти країн Європи, були присутні видатні угорські і зарубіжні майстри хорового співу. Серед них президент асоціації молодіжних хорів при ЮНЕСКО Марсель Корнелю, який сказав: «Де цей колектив був раніше?! Вони можуть показувати свою майстерність в концертних залах Європи. Їх стиль глибокий з захоплюючим ліризмом. Стискалося серце при звучанні одної тільки сюїти з українських народних пісень, оригінальної по композиції, виконаної з красою. Разом з тим в їхній програмі чудово прозвучали і твори модерного стилю, так само, як і хорова література будь-якої епохи».

Влітку 1990 року «Дударик» вирушив у Гастрольне турне по США і Канаді. Воно тривало 63 дні. Було дано 57 концертів у 25 містах, серед яких: Нью-Йорк, Вашинґтон, Чикаґо, Філадельфія, Детройт (США) та Торонто, Монреаль, Едмонтон, Ванкувер (Канада). «Дударик» був удостоєний честі виступити на відкритті української кімнати – музею у Пітсбурзькому університеті (право на це мають тільки державні нації), на з’їзді Українських кредитівок Америки, а також в знаменитому нью-йоркському Карнегі-гол (на головному фото), на сцені якого виступають лише кращі з кращих. У цьому концерті взяв участь відомий соліст Метрополітен-опери, бас Павло Плішка. «Нас скрізь приймали з радістю, оточували увагою, прихильністю. А скільки писали про наші виступи! Це була справжня злива рецензій, повідомлень. Про наші концерти сповіщали величезні афіші, проспекти з фотографіями, фірмові значки», – розповідав Микола Кацал.

В серпні 1991 у Ченстохові (Польща) «Дударик» дав концерт в рамках VI Всесвітнього дня молоді на якому був присутній Папа Римський Іван Павло ІІ.

Під час своїх щорічних подорожей капела бувала з концертами у Литві, Латвії, Білорусі, Грузії, Молдові, Естонії, Угорщині, Польщі, Чехії, Словаччині, США, Канаді, Швейцарії, Австрії, Німеччині, Франції, Бельгії, Голландії, Італії та Ватикані. 

Про досягнення та відзнаки

  • В 1976 році в «Дударику» створено юнацьку групу. Хор набув статусу «Хор хлопчиків і юнаків».
  • В жовтні 1978 року хор хлопчиків «Дударик» отримав своє перше звання – «Народна хорова капела».
  • У 1989 році нагороджена Національною премією ім. Тараса Шевченка.
  • У 1988 році приміщення колишнього шпиталю св. Лазаря у Львові передано народній хоровій капелі «Дударик» для заснування першої в Україні хорової школи.
  • 1989 рік відкриття першої української хорової школи хлопчиків «Дударик».
  • У 1998 році «Дудариком» було засноване екуменічне братство при церкві св. Лазаря.
  • У 1999 році Микола Лукич Кацал удостоєний звання «Заслужений діяч мистецтв України», а у 2009 році – «Народний артист України».
  • У 2001 капела стає державною, створюється штат працівників та артистів. У 2007 році розпочалося фінансування цієї структури.
  • У грудні 2009 року Львівській державній чоловічій хоровій капелі «Дударик» надано статус Академічної.
  • У 2008 році Микола Лукич Кацал отримав Медаль УАПЦ «За Вірність», 2010 року – Орден Св. Володимира УПЦ КП та Орден Св. Миколая УАПЦ.
  • Травень 2011 року Микола Лукич Кацал удостоєний звання «Почесний громадянин Львова».
  • 16 вересня 2020 року колективу надано статус Національної.

Про «Дударик» сьогодні

Сьогоднішня капела – це 1 художній керівник, 4 диригенти, 5 хормейстерів, 6 концертмейстерів, 30 педагогів, 80 хористів, 193 учні. Це – хорова школа, християнське екуменічне братство, Мистецьке об’єднання «Дударик – назавжди», тисячі родин батьків учасників, десятки тисяч шанувальників в Україні і світі.

Статистика свідчить, що час на музичні дисципліни займає 13 годин на тиждень, з них хоровий клас – 8 годин. В постійному репертуарі капели до 20 концертних програм що складає понад 20 годин музики в часовому еквіваленті. Впродовж року капела презентує від 100 концертів в Україні та за кордоном.

Про «Дударик» вустами видатних музикантів

Композитор і відомий диригент Микола Колесса зауважував: “Велику, благородну справу робить Микола Кацал зі своїм «Дудариком», пропагуючи народну пісню. Бо в школах, і це дуже сумно, так мало звертається уваги на народну пісню. То дуже негарне, недобре явище. А там, якраз навпаки, повинні починати з народної пісні, переходячи згодом до інших творів. Так, як це робить Микола Кацал: в репертуарі хору твори Баха, Генделя, Палестріни, Перголезі”.

Існування самодіяльного хору хлопчиків «Дударик» свого часу помітили й благословили на творчий злет Станіслав Людкевич, Анатолій Кос-Анатольський, Євген Козак: «Хор – неперевершена музична школа в широкому розумінні слова, де вивчають нотну грамоту і постановку голосу, сольфеджіо, виховують самодисципліну, естетичний смак, розширюють світогляд». 

А композиторка Богданна Фільц говорила про «Дударик» таке: «Творчу діяльність «Дударика» тяжко переоцінити, особливо з точки зору її значимості в естетичному вихованні дітей та юнаків, адже і учасники хору, і багаточисельні їх слухачі відкривають для себе незвичайний світ духовного багатства, створеного талановитими людьми минулого і сучасного, збагачують свої знання емоційним сприйняттям краси рідного краю, історії, народних звичаїв, розкривають перед собою істинну цінність людських ідеалів. Народна хорова капела хлопчиків та юнаків «Дударик» безперечно заслуговує бути удостоєною високого звання лауреата Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка».

Людмила БУРДА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *