Окрасою складу журі Одеського міжнародного конкурсу скрипалів стала заслужена артистка України, завідувач кафедри скрипки Національної музичної академії України у Києві – Богдана Півненко. Після майстер класу в Одесі, вона розповіла про переваги нашої системи музичної освіти, власну колекцію скрипок, та хто був її особистим фаворитом конкурсу.
— Як скрипка поводить себе при такій вологості, в такі спекотні дні, які ми застали в Одесі, і як Ви вважаєте, чи не завадило це якнайкраще виступити конкурсантам?
Богдана Півненко: – Ви напевно чули тут про випадок, що у хлопчика розклеїлася скрипка і він грав на чужому інструменті. Це, звичайно, йому завадило. Це стрес і, взагалі, він би себе впевненіше почував і напевно краще б зіграв, хоча я вважаю, він і так дуже великий молодець! Так що всіляке буває на конкурсах: часто рвуться струни, треба бігати й шукати нові. Але такі умови…
Конкурс Чайковського в Москві проходить теж в кінці червня, і повірте, в Москві розжарюється асфальт часом до 45° градусів, і теж було дуже непросто. При цьому всі виходять і грають. Тому, в принципі, всі в рівних умовах – не те, що комусь холодно (сміється – ред.).
— Як Ви прокоментуєте результати конкурсу?
Богдана Півненко: – По-перше, я хочу сказати, що був дуже високий рівень, дійсно європейський рівень, не всі українські конкурси можуть похвалитися цим. Мені навіть важко навести аналоги, тому що приїхало дуже багато іноземців, які до цього конкурсу дуже готувалися. І знаєте, звичайно я завжди відстоюю українську школу, бо я є представник України, працюю в Київській національній музичній академії, тому мені дорогий кожен наш учень, кожен наш студент, бо всі вони – майбутнє України. І я, як ніхто інший, розумію, що ми маємо по-можливості зберегти те, що ми маємо хороше. Але я змушена визнати, що рівень конкурсантів із-за кордону, їхня гра вирізнялася більшої увагою до деталей і культурою звуку. Це те, над чим нам треба працювати! Хоча мій особистий фаворит цього конкурсу — це безумовно Дмитро Удовиченко, і це той скрипаль, на концерти якого ми будемо ходити ще не раз і будемо отримувати величезне задоволення.
— Яке тоді майбутнє української скрипкової школи? Чи потрібно нам з радянських традицій зберегти найкраще, чи все-таки прагнути до європейського підходу?
Богдана Півненко: – Давайте поговоримо про те, що більшість видатних викладачів у Європі – вихідці з радянського союзу, що виїхали. Тобто наші їдуть вчитися до наших, тільки за кордон, бо вони там отримують більшу зарплату. Це та ж наша радянська школа. Тільки змінився світ, змінилося трактування виконання (того ж Баха, наприклад), увага до стилю, на це більше звертають уваги. У нас більше звертають увагу на техніку. У нас є безумовно сильні діти, Дмитро Удовиченко є теж українець. Я вважаю, що особливо дитяча школа, яка існувала в радянському союзі: ми взагалі «жарили» всіх і зараз продовжуємо, тому що аналогів тих спеціальних шкіл, взагалі, тої системи музичної освіти, яка є у нас як залишок радянського союзу, в Європі просто немає. Там дати освіту дитині коштує шалені гроші, по-перше, а по-друге — система освіти, вона починається в 12-13 років, яка існує при консерваторії. А що робити до того? Тому наша система прекрасна, її треба зберегти за будь-яких обставин.
— І все ж, на початковому етапі навчання музики, мабуть, бракує хороших нотних видань, хороших інструментів?
Богдана Півненко: – В нас прекрасні бібліотеки. А от хороших інструментів бракує, безумовно. І це завжди була проблема, тому що колись була «госколекція СРСР». Вона залишилась Москві, тому в них більше можливостей і там більше хороших інструментів. В нас в Україні те, що було – куплено і вивезено. Знаєте, як ми все продаємо? Ми ж за гроші всі і все продаємо, на жаль. До мене приходять талановиті діти і переважно у них всіх «дрова». Знаєте, в мене є колекція скрипок, тобто всі мої діти грають на моїх інструментах.
Але я хочу дивитися позитивно, я знаю що наші діти коли їдуть за кордон, вони там перемагають, і у нас дитяча школа дуже сильна. Просто треба розуміти ті течії, які зараз є, іти в ногу з часом. Добре, що є YouTube, добре, що світ змінився і можна комунікувати.
Я спостерігаю, що наша «стара гвардія» (добре що вони живі, на них все тримається, бо молодь обирає контракти на кораблях, там більше платять і швидший результат) дуже ревниво ставляться до того, що їхні діти ідуть до когось на майстер-клас. Вони часто забороняють робити це дітям. На жаль, вони створюють штучний вакуум: «не дай Бог, ти від мене кудись сходиш, я більше тебе не візьму!». Можливо тому, що я іншої генерації, молодша, я навпаки стараюся моїх дітей, студентів, і особливо тих, кого я готую до конкурсу, тягати до всіх моїх колег. Краще я почую всю критику до конкурсу! Чужа думка завжди дуже цінна. Я ставлюся до цього дуже добре, адже чим більше майстер класів, чим більше спілкування один з одним, тим краще.
— Що мотивує дітей в сучасному світі масової поп-культури займатися класичною музикою?
Богдана Півненко: – Наша генетика. Ми ще не всі «перепрограмовані», що треба бути тільки депутатами чи прокурорами. Хоча, звичайно, нам це нав’язується, але залишається ще прошарок людей, які мають інші цінності. Адже колись пропагувалася, що бути музикантом – це престижно. Діти напевно на підсвідомому рівні вибирають інструмент, тому що хочуть займатися музикою, деколи батьки сприяють цьому. А десь діти напевно хочуть, як я, наприклад. Так було…
Мені не доводиться займатися з дітьми, які просто роблять це для свого задоволення, хоча я допускаю, що таких є багато, і це прекрасно, бо ми вирощуємо таким чином нового слухача. В тому числі, якщо вони ходять в музичні школи. Я займаюсь лише з тими, хто присвятив себе цій професії. Звичайно, таким чином вимоги більші, і від дітей це потребує великої роботи, дисципліни, яку зараз важко в часи IPad’ів і віртуальної реальності потребувати від дітей. Але ті діти, які займаються мистецтвом, не підуть бити однокласників і знімати це на відео! Тому якби наша держава підтримувала і розвивала цю сторону, тоді напевно ми б не мали тих проблем, які ми маємо зараз у суспільстві, і які нам всім, я впевнена, не подобаються.
Детальна інформація про членів журі на сайті конкурсу: http://odessacompetition.com/zhjuri/
Фото надані організаторами Одеського міжнародного конкурсу скрипалів
Розмовляла Стефанія ОЛІЙНИК