«Український контекст» в рамках фестивалю сучасної музики «Контрасти»: від спогадів до руху!

Концерт 18 жовтня у Львівській національній філармонії став завершальним у серії цьогорічних концертів-«Контекстів» на 25-му Міжнародному фестивалі сучасної музики «Контрасти».

Раніше перед цим – 13 жовтня, слухачі знайомились із «Галицьким контекстом #1» − фортепіанними творами львівських композиторів під проводом Оксани Рапіти. Власне, ця назва і належить іменитій львівській виконавиці.

«Український контекст #2» 18 жовтня, розширивши географічні межі, представив, окрім Віктора Камінського та Богдани Фроляк, твори Мирослава Скорика та Ігоря Щербакова. Виконував твори сучасників – один із найвідоміших львівських академічних колективів – Камерний оркестр «Академія», художній керівник – Мирослав Скорик, керівник і концертмейстер – Артур Микитка, диригент – Ігор Пилатюк.

Фестивалі із такою солідною тривалістю життя можуть похвалитися міцним та надійним зв’язком традицій. Все те, знайоме та оспівано близьке, що так приваблює львівських слухачів в українській музиці, відбилось у новому творі шанованого Маестро Мирослава Скорика. «Memory» − у перекладі «пам’ять» чи «спогад». Добре знайомі мелодії широкого дихання, мережива голосів, що сплітались у складні контрапункти, особлива гармонійність – що, без перебільшення, є стильовою рисою, − все поєдналось у цій мініатюрі. Приємні тембри камерного оркестру злагоджено відлунювали у серцях слухачів. Їхні вдячні оплески підтверджують тривалий і впевнений крок Року прем’єр Мирослава Скорика фестивалями України.

1996 року у Львівському органному залі звучав твір Віктора Камінського – Концерт для 2-х скрипок, 2-х флейт, органа, клавесина і струнного оркестру. Звучав він завдяки «Контрастам» − лише другим за рахунком, виконувався тоді ж оркестром «Академія» та солістами – родиною Шутко (відомою скрипалькою Лідією Шутко, її сином Остапом та сином Юрієм із своєю дружиною). Цьогоріч твір-старожил отримав нове дихання: солювали вже Андрій Карп’як, Зоя Ходан (флейта) та Катерина Назаренко, Марія Мельничук (скрипка). 4 частини твору з назвами «Увертюра», «Арія», «Канони» та «Антифони» контрастно розмежували сфери, про які йшлось у музиці. Особлива тонкість оркестрування та вкраплення солюючих інструментів у найважливіших частинах доводилось виконанням – звучав оркестр солістів. Велич останньої частини, що підводила до релігійної тематики, яскраво розгорнутої на фестивалі, викликала незмовкаючі аплодисменти. Питанням зависло ось що: чому звуки мобільника щоразу з’являються у генеральній паузі?

Від теплих спогадів до близької сучасності: наступним номером стала 2-а частина Другої симфонії львівської композиторки Богдани Фроляк. Назва «Адажіо». Твір став саме тією необхідною складовою пазлу українського контексту. Зараз він немислимий без ролі композиторки Фроляк. І ролі жінки-композитора загалом. Особливе враження залишив супровід дзвонів остинато, який нарощував затамовану напругу до самого завершення.

Практика композиторства, у якій твір пишеться для конкретного виконавця, зовсім не нова. Але почути у ній вигідні, творчо виправдані сторони вкотре вдалось публіці, що завжди з захватом слухає колаборацію Йожефа Ерміня та Ігоря Щербакова. І чого варта тільки вступна нота «до» репетиційної майстерності відомого піаніста! Непересічна віха української музики – її фортепіанний концерт – святкує своє оновлення у творчості київського композитора, голови Національної Спілки Композиторів України Ігоря Щербакова. Результат вдалої кооперації вилився і у новий твір-мініатюру «Motus». Арка концерту від спогадів до руху (буквальний переклад назви) успішно об’єднала панораму українського контексту сучасної музики.

Дзвенислава САФ’ЯН

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *