20 та 27 вересня Львівська національна опера представить глядачам поновлений балет «Створення світу» Андрія Петрова. Прем’єра присвячена 90-річчю із дня народження легендарного художника-сценографа театру Євгена Лисика. У сценографії, так і в музиці цього твору, що робить цей балет актуальним і в наш час, зашифровано чимало змістів та підтекстів, які спробуємо розтлумачити детальніше.
Захоплююча, трагічна і, водночас, несподівана історія написання та постановки балету «Створення світу» Андрія Петрова є показовою для мистецтва, що творилося у ідеологічній Радянській державі. Попри зовнішнє пристосування до вимог радянського мистецтва та тотальної цензури, гумористичний зміст і навіть викривальний жартівливий ефект, цей балет на Львівській сцені отримав неочікуване концептуальне втілення, яке вразило самого композитора.
Мазками пензля художник-сценограф Євген Лисик водночас виявив глибинний філософський зміст цього твору, з іншого боку – цей підтекст глядачі «відчитували між рядками». Приховане послання геніального художника не втратило актуальності до тепер, тож балет «Створення світу» знову і знову поновлюється в репертуарі Львівської національної опери.
Політичні обставини прем’єри
Балет «Створення світу» композитора Андрія Петрова (1930-2006) з часу прем’єри у 1971 році отримав велику кількість постановок у різних країнах світу – в Росії, Чехії, Україні, Білорусі, Естонії, Угорщині, Німеччині, США та ін. Однак, вистава мала непростий, тернистий шлях до прем’єрного виконання, зважаючи на політичні та ідеологічні обставини радянської дійсності.
Замовлення на написання музики до балету композитор Андрій Петров отримав від «Большого» театру у Москві. Постановниками мали б виступити подружжя балетмейстерів Наталії Касаткіної (*1934) та Володимира Васильова (1931-2017). Останньою їх роботою на сцені цього театру став балет «Весна священна» Ігоря Стравінського у 1965 році. І хоча незадовго, у 1962 році Стравінський після десятиліть еміграції вперше відвідав Радянську Росію, будучи помпезно зустрітий музичною спільнотою, в тому числі – низкою концертів з виконанням його музики, все ж постановка балету «емігранта» викликала незадоволення у партійного керівництва і стала приводом для звільнення балетмейстерів. Прізвища Касаткіної та Васильова потрапили у «чорний список» міністерства культури СРСР, а театрам не рекомендувалося ставити їх постановки. Підготовка балету «Створення світу» у Москві призупинилася.
Несподівано, попри заборону, постановку балету вирішив здійснити Маріїнський театр у Санкт-Петербурзі (на той час – Ленінградський державний академічний театр опери і балету імені С. М. Кірова). Прем’єра балету «Створення світу» А. Петрова відбулася 23 березня 1971 року за участі молодого Михайла Баришнікова у партії Адама, що по-новаторськи, імпровізаційно підійшов до втілення своєї ролі. До слова, після того як Баришніков після гастролей трупи театру в Канаді не повернувся в СРСР, в Центральному Комітеті Комуністичної партії заявили: «Падіння молодого Баришнікова почалося зі «Створення світу»». Це знову ж повпливало на подальшу кар’єру Касаткіної і Васильова та заборону їх призначення як керівників оперної та балетної труп.
А тим часом, балет «Створення світу» Петрова здобував велику популярність у глядачів, як і першоджерело, за яким він був створений.
Комікс про створення світу
В основі сюжету цього балету – малюнки французького графіка-карикатуриста Жана Еффеля (Jean Effel, справжнє ім’я – Франсуа Лежен (François Lejeune), 1908-1982). Автор сатиричних та політичних карикатур, він створив також популярний цикл на біблійну тематику – близько п’яти тисяч малюнків об’єднав під загальною назвою «Створення світу». Беручи за основу почерговість подій Старого Завіту, художник крізь призму гумору створює комікс, де головними персонажами є Бог, Янголи, Сатана, Адам і Єва. В СРСР видання малюнків Еффеля отримало кілька перевидань «для широкого кола читачів». Таке дотепне і легковажне змалювання біблійних історій було прийнятним для радянської ідеології, адже вважалося, що у даному циклі сміх використовувався як засіб боротьби проти релігійного вірування «як дитячої омани людства» (з радянського видання «Створення світу» 1989 року).
Таким чином «добрий дідусь» Бог постає як завзятий трудівник, якому допомагають пустотливі Янголята і шкодить Сатана; а Адам змальований як наївна й незахищена у земному світі дитина. Роль людини-творця, що прагне миру у всьому світі та дружби народів – це були «модні» заклики радянської влади 70-их років минулого століття. Тому балет, за начебто біблійним сюжетом, а насправді з веселими і неглибокими персонажами, зміг постати на радянській сцені.
Сім нот про Бога, людство та Сатану
Натомість музику балету не можна назвати лише легковажною чи комедійною. Для розкриття головних персонажів і протилежних образних сфер, умовно – людського, небесного та пекельного, композитор добирає різні музичні засоби.
Споконвічний хаос, що передує створенню Землі змальовується «хаосом» музичним – моментами імпровізації в оркестрі та перевагою ударних інструментів. Музика, що супроводжує діяння Бога і Янголят – прозора та мелодійна, наче класичні моцартівські мелодії, композитор використовує також і поліфонічні засоби. Атональними, з постійно пульсуючим гострим ритмом є номери балету з танцями Сатани та його оточення.
Під час створення і «перших кроків» Адама почергово звучать сім нот (до, ре, мі, фа, соль, ля, сі), наче основа всієї музики − сім звуків уособлюється зі створенням першої людини, прародичем всього людства. Чаруюча мелодія створення першої жінки Єви є проникливою та романтичною, з постійними змінами мінору та мажору, її розвиток від перших «тендітних» нот розгортається до масштабного симфонічного звучання.
Таким чином музика балету поєднує елементи різних музичних стилів. На цьому наголошував і композитор Андрій Петров, розповідаючи про власний задум у написанні музики до балету «Створення світу»:
«Хотілось об’єднати і узагальнити свій досвід, отриманий в роботі над симфонічними жанрами, з одного боку, і пісенними – з іншого. І ще я думав про те, що музичний світ сучасної людини включає і Баха, і пісні, і Шостаковича, і джаз. А якщо все це може гармонійно жити в одній людині, то чому воно не може існувати в одному творі? Цим пояснюється те, що в музиці «Створення світу» прослуховуються витоки, що йдуть і від музики бароко, і від джазу, і від сучасних течій…».
Саме музичний контекст твору, позбавлений винятково гумористичного ефекту, який є в основі лібрето, дав можливість постановникам до глибшого трактування цього твору. Це втілення ідеї постійної екологічної загрози нашій планеті, загрози існування людства, всього живого, миру та краси.
Саме так і сталося на Львівській сцені, де художник-постановник Євген Лисик розгорнув перед глядачами не просту дотепну історію, а її глибинний сюжет про Землю-мати та її алегоричне втілення у лику Матері Божої наприкінці вистави.
Сценографія Євгена Лисика: втілення у Львові та Мінську
Постановка балету «Створення світу» Андрія Петрова на сцені Львівського академічного театру опери та балету (на той час – імені Івана Франка), відбулася вперше серед інших театрів України, а саме – 30 липня 1972 року, за рік після прем’єри цього твору в Ленінградському театрі. З того часу балет отримав вже третє капітальне поновлення: перші два відбулися 12 липня 1986 року (диригент – І. Лацанич, хореограф – М. Заславський, художник – Є. Лисик) і 26 травня 2000 року (диригент – В. Гарбарук, хореограф – Г. Ісупов, художник – Т. Риндзак).
Перша постановка цього балету у Львові творилася у співпраці хореографа Михайла Заславського, диригента Семена Арбіта та сценографа Євгена Лисика. При чому видозміна основної концепції вистави, представленої у Маріїнському театрі, належала саме Лисику: він одразу відмовився від комедійного аспекту балету, розгортаючи перед глядачем величну картину створення світу та її філософського узагальнення – становлення, випробовування людства і питання про його подальшу долю.
Вже перше зображення Землі, втілене на величезному полотні-декорації – це крихітна планета, покрита польовими квітами, ніжно огорнута крилами ластівок та метеликів, що постає в своїй первозданній красі над безоднею Всесвіту. Це – зерно життя, якому потрібно прорости всупереч гріхам та спокусам, пройти кола пекла (що детально змальовані на сценографічних полотнах вистави) і пізнати цей світ. У фіналі Земля-матір сходить бліда і пустельна наче місяць із дитиною-людством у міцних обіймах. Колосальні враження, які справляли декорації Євгена Лисика на глядачів та його ідеї у трактуванні цього твору (які безумовно вплинули і на диригента та балетмейстера – адже Лисик виступив навіть редактором лібрето) описує товариш Євгена Лисика й відомий львівський митець Любомир Медвідь:
«Матір Лисика притискає до себе найдорожчий скарб із невтішною, безмежною тривогою, непогамованим розпачем. Вона жахається, оскільки бачить навколо надмір сміття, шлаків, ницості, безтямства, озлоблення, не гідних її материнської жертовності. Жартівлива й чисто естетична парабола «Створення світу» Петрова-Еффеля по волі Лисика отримує тривожний, грізний і трагічний сигнал».
Композитор Андрій Петров, вражений несподіваним трактуванням його твору, згадував про прем’єру балету у Львові та свою зустріч із Лисиком:
«Для мене було несподіваним і дуже приємним сюрпризом зустріч на прем’єрі свого балету «Створення світу» у Львові з талановитим художником Євгеном Лисиком. Чим більше я дивився виставу, тим більше мені подобалися його декорації. Несподіваність цього рішення була в тому, що він акцентував драматичні та філософські моменти балету і тим самим надавав спектаклю ще більш значущого і об’ємного звучання.
Я побував у майстерні Лисика і переді мною відкрився світ цього своєрідного художника. Що б він не малював, у всьому відчувалась його своєрідна манера і його неповторний погляд на світ, на людей. Як справжній художник Лисик не обмежує свою творчість одним лише жанром – театральним; він – майстер багатьох профілів, у живописі, в графіці його талант так само яскравий і переконливий. Як справжній художник він не повторює зробленого, навіть якщо це вистава, до якої він вже звертався. … Працюючи над новою постановкою «Створення світу» в Мінську, він шукає оригінального рішення, знову й знову випробовуючи сміливі та несподівані варіанти.
Я щасливий, що мені довелося працювати з Лисиком і буду ще щасливіший від нових творчих зустрічей з цим своєрідним і глибоким художником» (Галина Доманська. «За вільну Україну», 1995, 28.09).
Як пригадував композитор, над балетом «Створення світу» Лисик працював не лише у Львові. У 1976 році, через 4 роки після прем’єри у Львівській опері, художник створював декорації цього балету для Державного академічного «Большого» театру опери та балету у Мінську (Білорусь). Сцена Мінського театру, що відзначається винятковими розмірами та глибиною, особливо приваблювала художника. Тут він співпрацював над постановкою з відомим балетмейстером Валентином Єлізар’євим (*1947). Прем’єра твору відбулася 11 квітня 1976 року, і досі балет залишається в репертуарі Мінського театру.
Цікаво, що декорації «Створення світу» Євгена Лисика навіть зображені на поштовій марці Білорусі. У 2000 році була випущенна марка серії «Балет Білорусі» зі спектаклем «Створення світу»: на фоні балетної пари Адама і Єви – зображення квітучої Землі із ангеликом над нею авторства Євгена Лисика.
Поновлення балету «Створення світу» на сцені Львівської національної опери у 2020 році із оригінальними декораціями Євгена Лисика приурочене до 90-ліття з дня народження художника. В театрі також планується створення арт-простору, присвяченого Лисикові, та поновлення окремих вистав з його декораціями, зокрема, балетів «Лускунчик» П. Чайковського, «Ромео Джульєтта» С. Прокоф’єва та опери «Золотий обруч» Б. Лятошинського.
Фото сценографічних полотен та портрету Євгена Лисика – Олександр Новіцький, надані Львівською національною оперою
Стефанія ОЛІЙНИК