«Страсті БЕЗ Матвія» Й. С. Баха

Lviv philharmonic Breaking news :

  • у Львові нещодавно пронеслися масштабні «Страсті за Матвієм» Й. С. Баха. Епіцентр зосередився у Львівській філармонії, кількість постраждалих невідома!
  • Реклама: гадали, що Бах може бути надзвичайно масштабним? Львівська філармонія – 25-26 березня! Удвічі більше наймасштабнішого Баха!
  • Після виконання партії Євангеліста у «Страстях..» Й.С. Баха, із багатьма професійними моментами, Мартін Латтке (Martin Lattke) безслідно зник на повторному виконанні твору вже наступного дня!

Про все це і більше читайте вже за мить!

Львів набирає все більших обертів у виконанні бахівської музики. Із ностальгією пригадується «Bach-marathon», «трамвай бахівської музики», часто Баха чути на камерних сценах, однак, можливо, найбільше він звучить у музичних закладах для наших шановних викладачів. Проте філармонія не вступається і вже минулих вихідних у залі ім. Людкевича прозвучали «Страсті за Матвієм» Баха, які виконували оркестр INSO-Львів, хорова капелла «Дударик» та хор Люблінської філармонії, а також солісти з Німеччини та України – сопрано – Штеффі Леманн, альт – Тетяна Вахновська, тенор – Мартін Латтке та бас – Володимир Андрущак, під керівництвом диригента Рейнґарда Зеєгафера. Перед музикантами стояло непросте завдання – стати єдиним-неподільним промовцем вічної християнської істини. Суботнє виконання  дало тверді аргументи для підтвердження такої думки, проте неділя стала неочікуваним переломним моментом березневої бахіани.

Кому це під силу?

Оркестр INSO-Львів демонструє дуже активну концерту діяльність: виконує надзвичайні твори, запрошуючи надзвичайних музикантів; здійснює надзвичайні експерименти у багатьох аспектах цього слова. Саме у «Страстях за Матвієм» Баха дуже  важливим елементом задуму була просторова акустика. Два хори, два оркестри, – усе це вказує на те, що все, навіть шлях звуку до слухача, мав певне смислове навантаження. Двома оркестрами даного виконання був INSO-Львів. Концерт-молитва давав уявлення про роботу оркестрантів саме у такий спосіб: були помітні старання максимально передати діалог декількох музичних одиниць.

Склад оркестру був  без романтично мендельсонівських мідних та ударних, наближаючись до оригінально бахівського. Хоча світ вже знає сучасні виконання цього твору максимально автентичними методами, однак прикрасою і львівського виконання став цікавий інструмент – віола да ґамба (viola da gamba) та його власниця Джулія Карпета. Маючи чудове реноме, вона виконала дуже суб’єктивне соло у другій частині твору.

Львівська державна академічна чоловіча хорова капела «Дударик» склала достойну компанію академічному хору Люблінської філармонії. Однак, під час виконання, ефектний концертний одяг був не єдиною відмінністю. Незважаючи на відносно молоде концертне життя Люблінського хору (заснований у 2013 році), на мою думку, він спокійніше та міцніше втримував глибокі омузичнені Бахом слова. Для капели «Дударик» ця музична дистанція стала неабияким цінним досвідом, виявивши багато цікавих та позитивних виконавських рис хору.

Антологія солістів була інтриґуючою та мінливою. Кожен соліст «квартету»: сопрано – Штеффі Леманн, альт – Тетяна Вахновська, тенор – Мартін Латтке та бас – Володимир Андрущак, – на даний момент являється цінною музичною одиницею на виконавському ринку. Без сумнівів, суботній вечір став можливим завдяки важливій зв’язуючій партії Євангеліста-тенора Мартіна Латтке. Досі живе виконання не дарувало мені кращих подарунків! Динаміка баса, здавалося, корелюється вглибленістю його у промовлені слова. Солістки ж старалися слідкувати за голосом, що так і хотів виплеснути щось аріозне. На щастя, Тетяна та Штеффі виконали арії бездоганно, але тінь напруженого контролю не покидала сцену.

Мартін Латтке

 

Петро Довгань виконував партію basso continuo на електронному органі. Це була достойна гра піаніста на органі, незважаючи на часті несинхронності під час акомпонування Євангелісту-тенору. Але це не варто вважати мінусом, так як у оригіналі партія continuo записувалася цифровано (тобто цифри вказували на гармонію, на базі якої органіст імпровізував, у межах дозволеного звичайно). Існують також партії прописаного басу. Виконання цифрованого басу є дуже складним та вимагає часу практики. Навіть якщо у Петра Довганя був він прописаний, відчуття синхронності із солістом + людський фактор, також виробляється не за мить.

Дириґент Рейнґард Зеєгафер має неабиякий досвід у роботі із оркестром. Прочитуючи його діяльність як керівника різних музичних сполук, неабияк дивуєшся кількості вдалих проектів диригента. Концерт продемонстрував найкращі сторони Рейнґарда, твір в суботу звучав, у загальному, цілісно. Він проробив велику роботу – одна із останніх репетицій тривала більше 5 годин.

Чому «Страсті», чому Бах?

На правду, таку подію як «Страсті за Матвієм» Баха важко оминути! Чому? Ну, рекламна компанія проекту наближалася за масштабністю до самого твору: численні згадки у ЗМІ та соціальних мережах. Гуляючи у Львові, не один раз можна натрапити на великі афіші, що вказують на «живий звук» у філармонії. Звичайно, що багато з них вже сотий раз розповіли історію і дату створення, а потім «воскресіння» цього твору. Тому акценту на хронології та причинно-наслідкових зв’язках не буде. Краще аналізуймо сам твір!

Отож, «Страсті…» – величезна колективна молитва. Бах далеко не був першим у цьому жанрі. До Страсної п’ятниці було написано велику кількість творів, що об’єднуються в єдиній ідеї: передати, пригадати останні моменти життя Ісуса Христа. Існує декілька періодів розвитку Страстей, однак Бах об’єднав у своїх багато рис із попередніх: поліфонічний розвиток голосоведення хорів, арії та дуети, підкреслення важливих слів мелізмами, діалоги, речитативи. Лібрето ділиться на три смислові частини : «зрада», «суд» і «розп’яття». Твір такого типу часто театралізується, таким чином довершуючи музичну проповідь та сенс частин правдоподібним дійством. Все це відбувається у храмі, для якого «Страсті…» й написані. Само собою, виконання храмового твору у академічному залі, що має інші закони акустики, відіб’ється негативним ефектом на виконанні. Сама музика без підтримки  храмового ехо занадто швидко розчинялася у філармонії, часто утворюючи звукові ями, а різні групи виконавців не один раз динамічно дистабілізовувалися. Але це не стало фатальністю для виконання. Якщо враховувати лише ті фактори, на які могли вплинути виконавців, то суботній вечір став непоганим способом для самозаглиблення через музику.

«Страсті» з Матвієм та без Матвія? 

Фатальністю став вечір неділі. Відчуття здивування не проходить й досі. Після суботнього повного задоволеного залу, наступного дня слухачів було стільки ж. Планувалося проаналізувати відмінність між двома виконаннями : краще-гірше, виправлення дефектів, можливо, відмінність у трактуванні певних номерів. Однак події вийшли за всі рамки очікувань. Недільні «Страсті…» були не до порівняння, бо це були фактично різні твори. У суботу  – це «Страсті за Матвієм» Баха, у неділю – уривки зі «Страстей…» без Матвія, Баха… Що ж сталося за одну ніч?

“Страсті” без Євангеліста

 

Повідомлення про те, що Мартін Латтке за станом здоров’я не вийде  на сцену приголомшило у ту ж мить. Промайнула думка: а як же тоді взагалі виконуватиметься твір? Так як Латтке-Євангеліст – це скелет усього твору, він промовець, читець слів Євангелія, але ні – виконавці займають місця. Чесно кажучи, страх пройняв все тіло – така велика робота може зруйнуватися без важливої опори. Страх виконавців зазвучав у перших тактах : вже не такий впевнений темп, не такі чіткі ритмічні акценти. Замість близько трьох годин двочастинного твору із антрактом, планувалося дві години без антракту – ціла година просто вирізана! А твір пошматований, але не музикантами, шматування відбувалося у той час, коли оркестранти намагалися якнайшвидше перегорнути тенорові номери до наступного їхнього, створюючи грозове нотне шелестіння. Після того, як два оркестри почали грати різні номери, а диригент зупинив їх, для мене концерт завершився. Можливо, він продовжився далі, але я вже покинув приміщення…

На мою думку, було мало таких людей, які злилися через не настільки високий для них рівень виконання. Навпаки, відчувалася стурбованість та хвилювання за виконавців. Це ніяким чином не можна назвати провалом, чи низьким рівнем, чи ще чимось негативним. Я трактую це, як певну «музичну зраду». Ніхто ж зараз не говорить про причину відсутності головного соліста, а мені, наприклад, цікаво, що змусило його підвести не тільки себе, а й оркестр із диригентом, і ще два хори із солістами, не говорячи вже про слухачів та адміністрацію. На перший погляд можна говорити про те, що це занадто мало, щоб все розвалилося, однак саме він разом із органістом (який вже не був потрібен) – центр тяжіння : уявіть собі службу, де є хор, солісти, прихожани, а священик не прийшов… як говориться, поганий досвід – це теж досвід.

Субота символізує мить життя, де більшість запланованого вдається зробити.

В умовах, сприятливих для виконання, оркестр, солісти та хори впоралися доволі добре. Можна вічність вишукувати дефекти та неточності, і ще довше їх доводити, але набагато доцільніше висловити те, що це дуже сміливо вибрати для виконання саме такий твір. Львів, дізнавшись про це, зразу став схожим на грецькі міста-поліси : скептики, стоїки та епікурейці. Можливо, дехто назве це дурістю, після неділі, але це буду точно не я. Неділя – це символ саме того моменту життя, де у тебе немає страхування від більшості непередбачуваностей. Цей момент – іспит на всі набуті навики. Сприймаймо це саме так, і тоді можна побачити, що виконавці достойно змогли завершити недільне випробування.

Надалі такі варіанти майбутнього вже варто розглядати для уникнення подібностей. Мартін Латтке безсумнівно чудовий виконавець. Його відсутність має, певне, якісь особисті причини, і на те вони й особисті, що невідомі. Незважаючи на здобутий досвід, не варто забувати про вдалі концерти кожного із учасників проекту. Найважливішим є те, чи будуть зроблені висновки. Висновок цієї статті такі : не потрібно оцінювати рівень виконання за одним концертом!

P.S. Варто також подякувати за цінний буклет до концерту, «укладення, дизайн і макетування» (як написано у ньому вкінці) якого зробили Тарас Демко, Іван Остапович, Тарас Тетюк. Було здійснено блискучий переклад та уклад початку кожного номеру «Страстей…» для найкращого слідкування за складним твором. Це саме те, що було потрібно.

Фото зі сторінки хорової капели “Дударик” у Facebook: https://www.facebook.com/Dudaryk.choir/

Петро Жеруха

3 коментарі до “«Страсті БЕЗ Матвія» Й. С. Баха

  1. Латтке був “на голову” вище і від колег-солістів, і від усього решти…Дивує диригент – чому погодився на виконання без Головного виконавця? А ще є спогад-досвід : адміністрація арендованого залу подала вимогу – відшкодувати 4.000Євро за скорочення оперної вистави на 24хв.через раптову втрату голосу баритоном-виконавцем головної ролі. І нікого не обходило – що і чому… Але це було в Німеччині. Львівська філармонія поки-що не може собі дозволити такий “моцний” жест…Будуймо Україну, друзі!

Залишити відповідь до Oleh Скасувати відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *