«Спіритичний сеанс» на оперній сцені

Показ  містичної трагедії «Медіум» Дж. Менотті у постановці молодого режисера Олександра Співаковського відбувся 25 лютого в оперній студії Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського. 

Опера американського композитора італійського походження Джанкарло Менотті створена ще у 1946 році. «Медіум» був поставлений на різних сценах та з часом, набираючи обертів успішності, навіть двічі екранізований (у 1951 та у 1960 роках). В Україні музика Менотті, на жаль, практично не відома, не дивлячись на те, що композитором, починаючи з 1950-х років і завершуючи 1990-ми, написано 25 оперних творів.

В Україні «Медіум» вперше з’явився в рамках фестивалю театрального та кіномистецтва в жанрі містики «Німфа» у Києві (2016) й одразу виборов «Гран-прі». І це за умови, що постановка була екзаменаційною роботою Олександра Співаковського (творчий керівник Микола Гамкало), а всі виконавці вистави – студентами, в той час як у фестивалі брали участь професійні колективи. Далі опера звучала на міжнародному фестивалі українського театру «Схід-Захід» у Кракові (2017) і знову отримала дві нагороди: за «Кращу акторську трупу» та «Кращий сценічний дебют». Також «Медіум» прозвучав нещодавно на фестивалі камерних опер «Оперний вікенд» у Києві (2018).

На сцені оперної студії, як і на «Оперному вікенді», вистава пройшла в оновленому варіанті, у супроводі оркестру під керівництвом Костянтина Старовицького (асистент-стажист класу симфонічного диригування Володимира Кожухаря). Сценографію створила Сандра Крмаджян, а костюми для героїв пошили дизайнери бренду «2LFactura» («2LFactura» – бренд концептуального одягу, який створює образи для арт-проектів, а дизайнери Лана Тесленко і Олена Майстра – резиденти Ukrainian Fashion Week).

Приємно вразив той факт, що лібрето опери було перекладено українською Олександром Співаковським, і це надало змоги виконавцям краще вжитись у свої ролі, а слухачам краще зрозуміти зміст та заглибитись у містичну атмосферу.

За сюжетом медіум мадам Флора (Анастасія Поліщук) проводить спіритичні сеанси, обманюючи довірливих клієнтів за допомогою дітей, які імітують духів (донька Моніка – Дар’я Миколенко, прийомний син Тобі – Сергій Дерун). Та одного разу на черговому сеансі Флора відчуває присутність потойбічних сил, і це зводить її з розуму. У другій дії жах та п’яний чад призводять до трагедії – Флора стріляє у примару, а вбиває Тобі (за задумом Дж. Менотті роль Тобі виконує танцівник, у варіанті О. Співаковського – «німий» вокаліст). Також серед дійових осіб у виставі – відвідувачі сеансів Мадам Нолан (Олеся Мороз), подружжя Гобіньо (Інна Калугіна та Роман Лещов) та дух-фатум (Олександра Шевельова).

Моніка та мадам Флора

Цікаво, що сюжет зі спіритичним сеансом міг бути для автора опери невипадковим. Існують згадки про те, що у далекому 1936 році Дж. Менотті разом зі своїми друзями відвідував сеанс медіума, де чув голос загиблої дівчинки (доньки друзів) на ім’я Додлі (воно згадується в опері як ім’я дворічного загиблого хлопчика).

Усі виконавці відмінно вжилися в образи своїх героїв: тендітна, світла Моніка, пройняті горем відвідувачі, похмурий Тобі… Але центральною героїнею вистави була Мадам Флора – в минулому – людяна, співчутлива, яка не дала загинути маленькому Тобі, а наразі жорстока й меркантильна.

Музика Менотті – сучасна і достатньо складна, а вокальний стиль (швидка зміна декламації, співу та розмовної мови) вимагає професійної майстерності від співаків. Усі вони успішно впорались з труднощами; вільне володіння голосами та сценічним рухом створили на сцені динамічну, напружену дію. Але найбільшим відкриттям безперечно став виступ Анастасії Поліщук, яка подарувала слухачам неймовірно багату палітру звучання мецо-сопрано, а сцени гніву та божевілля її героїні просто вразили реалістичністю.

К.Старовицький, С. Дерун, А. Поліщук, Д. Миколенко, І. Шестеренко, О. Співаковський, І. Калугіна, О. Мороз, М. Гамкало, О. Шевельова та Р. Лещов (зліва напрво) після вистави в оперній студії

Робота диригента з оркестром була напрочуд акуратною: відчувалась детальна праця над партитурою, оркестр уважно слідкував за рухами диригента, а диригент, в свою чергу – чуйно йшов за солістами. Точно вивірені смислові паузи додавали свободи й водночас – переконливості виконанню. Невеликим мінусом стало подекуди незбалансоване звучання солістів і оркестру – не завжди можна було розчути слова (хоча до дикції вокалістів немає жодних претензій і це скоріше акустичний недолік залу).

Містичну атмосферу на сцені постановники створили мінімальними засобами: чорний кабінет, стіл, стільці та двері. Атмосферності виставі додавав одяг від «2LFactura»: чорно-бордовий колір і важкуватий багатошаровий костюм для Флори, білий колір та надлегка прозора накидка для Моніки, навмисна «застарілість» матеріалів, стриманість кольорів у відвідувачів… Дизайнери «2LFactura» дійсно знайшли відповідну кольорову гаму та фактуру костюмів для героїв «Медіуму».

Режисеру в ансамблі з усіма учасниками постановки без сумніву вдалося створити містичну атмосферу події – повна тиша у залі, напружена увага глядачів, мурашки по шкірі…

Маємо надію, що такий альянс молодих і талановитих очікують нові відкриття та звершення. І до ворожки не ходи…

Фото зі сторінок фестивалю “Оперний вікенд” та сторінки Антасії Поліщук:

 

Світлана ПОСТОВОЙТОВА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *