Показ містичної трагедії «Медіум» Дж. Менотті у постановці молодого режисера Олександра Співаковського відбувся 25 лютого в оперній студії Національної музичної академії України ім. П. І. Чайковського.
Опера американського композитора італійського походження Джанкарло Менотті створена ще у 1946 році. «Медіум» був поставлений на різних сценах та з часом, набираючи обертів успішності, навіть двічі екранізований (у 1951 та у 1960 роках). В Україні музика Менотті, на жаль, практично не відома, не дивлячись на те, що композитором, починаючи з 1950-х років і завершуючи 1990-ми, написано 25 оперних творів.
В Україні «Медіум» вперше з’явився в рамках фестивалю театрального та кіномистецтва в жанрі містики «Німфа» у Києві (2016) й одразу виборов «Гран-прі». І це за умови, що постановка була екзаменаційною роботою Олександра Співаковського (творчий керівник Микола Гамкало), а всі виконавці вистави – студентами, в той час як у фестивалі брали участь професійні колективи. Далі опера звучала на міжнародному фестивалі українського театру «Схід-Захід» у Кракові (2017) і знову отримала дві нагороди: за «Кращу акторську трупу» та «Кращий сценічний дебют». Також «Медіум» прозвучав нещодавно на фестивалі камерних опер «Оперний вікенд» у Києві (2018).
На сцені оперної студії, як і на «Оперному вікенді», вистава пройшла в оновленому варіанті, у супроводі оркестру під керівництвом Костянтина Старовицького (асистент-стажист класу симфонічного диригування Володимира Кожухаря). Сценографію створила Сандра Крмаджян, а костюми для героїв пошили дизайнери бренду «2LFactura» («2LFactura» – бренд концептуального одягу, який створює образи для арт-проектів, а дизайнери Лана Тесленко і Олена Майстра – резиденти Ukrainian Fashion Week).
Приємно вразив той факт, що лібрето опери було перекладено українською Олександром Співаковським, і це надало змоги виконавцям краще вжитись у свої ролі, а слухачам краще зрозуміти зміст та заглибитись у містичну атмосферу.
За сюжетом медіум мадам Флора (Анастасія Поліщук) проводить спіритичні сеанси, обманюючи довірливих клієнтів за допомогою дітей, які імітують духів (донька Моніка – Дар’я Миколенко, прийомний син Тобі – Сергій Дерун). Та одного разу на черговому сеансі Флора відчуває присутність потойбічних сил, і це зводить її з розуму. У другій дії жах та п’яний чад призводять до трагедії – Флора стріляє у примару, а вбиває Тобі (за задумом Дж. Менотті роль Тобі виконує танцівник, у варіанті О. Співаковського – «німий» вокаліст). Також серед дійових осіб у виставі – відвідувачі сеансів Мадам Нолан (Олеся Мороз), подружжя Гобіньо (Інна Калугіна та Роман Лещов) та дух-фатум (Олександра Шевельова).
Цікаво, що сюжет зі спіритичним сеансом міг бути для автора опери невипадковим. Існують згадки про те, що у далекому 1936 році Дж. Менотті разом зі своїми друзями відвідував сеанс медіума, де чув голос загиблої дівчинки (доньки друзів) на ім’я Додлі (воно згадується в опері як ім’я дворічного загиблого хлопчика).
Усі виконавці відмінно вжилися в образи своїх героїв: тендітна, світла Моніка, пройняті горем відвідувачі, похмурий Тобі… Але центральною героїнею вистави була Мадам Флора – в минулому – людяна, співчутлива, яка не дала загинути маленькому Тобі, а наразі жорстока й меркантильна.
Музика Менотті – сучасна і достатньо складна, а вокальний стиль (швидка зміна декламації, співу та розмовної мови) вимагає професійної майстерності від співаків. Усі вони успішно впорались з труднощами; вільне володіння голосами та сценічним рухом створили на сцені динамічну, напружену дію. Але найбільшим відкриттям безперечно став виступ Анастасії Поліщук, яка подарувала слухачам неймовірно багату палітру звучання мецо-сопрано, а сцени гніву та божевілля її героїні просто вразили реалістичністю.
Робота диригента з оркестром була напрочуд акуратною: відчувалась детальна праця над партитурою, оркестр уважно слідкував за рухами диригента, а диригент, в свою чергу – чуйно йшов за солістами. Точно вивірені смислові паузи додавали свободи й водночас – переконливості виконанню. Невеликим мінусом стало подекуди незбалансоване звучання солістів і оркестру – не завжди можна було розчути слова (хоча до дикції вокалістів немає жодних претензій і це скоріше акустичний недолік залу).
Містичну атмосферу на сцені постановники створили мінімальними засобами: чорний кабінет, стіл, стільці та двері. Атмосферності виставі додавав одяг від «2LFactura»: чорно-бордовий колір і важкуватий багатошаровий костюм для Флори, білий колір та надлегка прозора накидка для Моніки, навмисна «застарілість» матеріалів, стриманість кольорів у відвідувачів… Дизайнери «2LFactura» дійсно знайшли відповідну кольорову гаму та фактуру костюмів для героїв «Медіуму».
Режисеру в ансамблі з усіма учасниками постановки без сумніву вдалося створити містичну атмосферу події – повна тиша у залі, напружена увага глядачів, мурашки по шкірі…
Маємо надію, що такий альянс молодих і талановитих очікують нові відкриття та звершення. І до ворожки не ходи…
Світлана ПОСТОВОЙТОВА