«Правда під маскою»: такий різний Стравінський

19 жовтня у Львівській національній опері відбудеться грандіозна прем’єра вистави «Правда під маскою», яка об’єднує два твори Ігоря Стравінського – балети «Пульчинелла» та «Весна священна».

Багато хореографів у різних театрах світу створювали балети «Пульчинелла» і «Весна священна» як дві окремі постановки, що могли існувати й одна без одної. Львівська опера ж вирішила створити єдиний цілісний твір, у якому ці два балети з такою різною за стилем музикою є частинами одного дійства. За задумом режисера Василя Вовкуна та балетмейстера-постановника Марчелло Алджері (Італія) балет «Пульчинелла» віддеркалює сучасне суспільство, яке часто готове змінюватися і пристосовуватися – “надягати маску” відповідно до обставин. «Весна священна», натомість, є правдивою реальністю, поверненням до глибинних почуттів, які ми часто не можемо або ж боїмося відкрити світові.

«Ця нова хореографічна вистава «Правда під маскою» намагатиметься показати обличчя життя та його грані й прокласти нову дорогу між добром і злом, між любов’ю і фарисейством…», – ділиться задумом режисер Василь Вовкун.

 

Балети «Весна священна» (1913) і «Пульчинелла» (1920) були написаі Ігорем Стравінським протягом невеликої часової дистанції – лише 7 років. Однак вони є показовими для зовсім різних етапів творчості митця. Якщо перший (ранній) пов’язується дослідниками із зверненням до фольклорної тематики, то вже «Пульчинела» – це перший крок І.Стравінського в напрямку неокласицизму. Композитор писав: – ««Пульчинелла» був моїм відкриттям минулого, моїм хрещенням, завдяки якому стали можливими всі мої наступні твори». У цих словах автор відзначає естетику нового неокласичного напрямку, яка полягала в зверненні до музики та образів давніх епох (від Античності до Романтизму), запозичення чи відтворення у музиці ХХ століття музичних прийомів, здавалось вже забутого, минулого. Звернення до мистецтва давнини ставало для митців своєрідним пошуком духовної опори, особливо після пережитого жаху Першої світової війни. «Неокласичний період» у Стравінського протривав аж 30 років…

На сцені Львівської національної опери впродовж однієї вистави під назвою «Правда під маскою» два кардинально різні балети Стравінського несподівано постануть у цілісній єдності через модерну пластику італійського хореографа Марчелло Алджері, режисурі генерального директора-художного керівника театру Василя Вовкуна та під орудою відомого американського диригента українського походження Теодора Кучара.

Для хореографа Марчелло Алджері – це не перша співпраця із Львівською національною оперою. Він готував кілька балетних номерів для опери «Дон Жуан» В.А.Моцарта, прем’єра постановки якої відбулася влітку. Однак «Правда під маскою» – це цілісна робота митця у співпраці з режисером Василем Вовкуном.

Мінімалістичні костюми балету (втілення костюмів – Жанна Малецька) яскраво підкреслюватимуть увагу до танцю, динаміки руху та модерної пластики. У сценографії використано багато дзеркал, що будуть підкреслювати рухи артистів у перспективі (художник-постановник – Тадей Риндзак).

Для диригента Теодора Кучара – це перша співпраця з Львівською оперою. Географія його виступів охоплює всю планету – від США до Австралії. Він співпрацював із найбільшими світовими «зірками» у сфері класичної музики, зокрема, Джеймсом Голвеєм, Джессі Норман, Лінн Гаррел, Іцхаком Перлманом, Йо-Йо Ма, Джошуа Беллом, Мстиславом Ростроповичем, а також, серед оркестрів – із оркестром Берлінської філармонії.

Прем’єра вистави «Правда під маскою» відбудеться 19, 21 та 24 жовтня о 18:00. Поспішіть, щоб стати першими, хто побачить виставу, про яку вже зовсім скоро говоритиме весь мистецький світ!

Фото зі сторінки Львівської національної опери у Facebook  

Стефанія ОЛІЙНИК 

Один коментар до “«Правда під маскою»: такий різний Стравінський

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *