“Пори року” у виконанні Kyiv Metropolis Orchestra

Інформаційний медіапростір сучасності, такий багатоплановий та  невпинно зростаючий, вирує безліччю слухових та зорових образів, основна мета яких –  привернути увагу, викликати існуючі у людини асоціації та створити нові. Уже нікого не здивує, наприклад, почута у якому-небудь спортивному відеоблозі  Дев’ята симфонія Бетховена, увертюра до моцартівського “Весілля Фігаро” у рекламі чаю або хрустіння чіпсами на екрані під супровід «Польоту Валькірії» Вагнера. До переліку таких хітів, без сумніву, належать «Пори року» Антоніо Вівальді, – цикл мегапопулярний у всі часи з моменту його створення і до наших днів, незалежно від географії, аудиторії та формату.

Незважаючи на широку славу подібних композицій, їх публічне виконання на сценах столичних театрів та філармоній не відбувається надто часто, – іноді важко робити конкретний вибір серед усього різноманіття відомих класичних творів, при цьому віддаючи належне і менш відомим композиціям, і популяризуючи твори сучасних авторів. Однак нещодавно, 16 вересня, у київському Будинку Архітектора поціновувачі музики Вівальді зібрались, щоб насолодитися цією перлиною світової музичної спадщини у незвичній, театралізованій постановці.

«Пори року» – композиційний «надцикл»: до нього входять чотири скрипкові концерти, написані Антоніо Вівальді у 1723 році,  об’єднані ідейним задумом, у якому кожному з них відповідає пора року, і кожна частина концерту, відповідно, місяцю. За буквальним розумінням програмного змісту твору приховане філософське бачення композитора – пори року як віхи людського життя: від народження до старості. Ці та багато інших цікавих фактів, які стосуються персоналії Антоніо Вівальді та зокрема даного циклу, були представлені до уваги публіки у вступному слові-лекції, проте яке, з інтонацією обурення варто відмітити, було зачитане російською мовою.

Величавим, піднесеним «Березнем» відкривається концерт. На сцені   артисти «Kyiv Metropolis Orchestra» на чолі з солістом – Олегом Дудніченком, лауреатом міжнародних конкурсів, вихованцем Національної музичної академії ім. П. І. Чайковського. За момент до того, як музиканти беруть перші звуки твору, у залі роздається пташиний щебет, світло гасне. На фоні цього ноти концерту звучать по-особливому святково та по-справжньому весняно. Світло прожекторів обабіч сцени відтіняють різні настрої музики, а звуковий 3D-ефект уявно переносить слухача на весняні галявини, у квітучий травневий садок. «А що ж там з горобцями?» – мимоволі пробігало подумки, коли музика захоплювала уяву слухачів.

Пору дитинства змінює пора молодості – «Літо» звучить на фоні томливих звуків цикад. Одні з найбільш відомих частин циклу – «Червень» та особливо «Серпень», який ще називають «Грозою» – виконані оркестрантами та солістом із вправно витриманим швидким темпом і чіткою синхронністю, супроводжувалися бурними оплесками слухачів. «Осінь», помірна та задумлива, змінюється поривистою та стрімкою «Зимою», враження від якої посилюються звуками сніжної заметілі, і здавалось, що по залу й справді прокотилась хвиля пронизливого вітру.

Подарунком для гостей у додачу до «Пір року» прозвучали два концерти для скрипки «La Stravaganza», які логічно доповнили популярний цикл менш відомими творами композитора, створивши  повнішу картину його композиторського стилю.

Виконана на біс «Гроза» завершила концерт на життєрадісній та енергійній ноті. Слухачі справедливо відзначили майстерність виконавців гучними аплодисментами та криками «Браво!», адресованими Олегу Дудніченку. Зал, наповнений задоволеними відвідувачами, радісні виконавці, святкова атмосфера заходу свідчать про те, що незважаючи на закріплений за подібними широковідомими творами ярлик заядлого та «проїждженого», періодичне виконання їх на сцені з елементами креативного підходу завжди буде актуальною та бажаною подією, яка гармонійно доповнюватиме концертне життя міста.

Фото Artem Galkin

Любов БАРАНОВА

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *