Учень Леоніда Когана, близький друг Ієгуді Менухіна, світового рівня скрипаль, стиль якого відрізняється чуттєвістю і вишуканістю, та відкрита, щира людина!.. До Львова завітав Олександр Брусіловський!
Олександр Брусіловський – один із видатних скрипалів сучасності. Його концертний графік надзвичайно насичений: численні фестивалі, конкурси, майстер-класи. Також він є професором Версальської консерваторії, засновником оркестру «Ricercata de Paris» та директором фірми звукозапису марки «Suoni e Colori».
28 жовтня почути гру майстра мали змогу львів’яни у чудовій Дзеркальній залі Львівської опери. У супроводі новоствореного українського оркестру «Toccata nuovo»(керівник – Юрій Бервецький), О.Брусіловський представив програму із назвою «Salut d’Amur!». Програма концерту була надзвичайно різноманітною: від «Угорських танців» Й.Брамса до чудових та свіжих аранжувань Ігора Фролова (Фантазії на теми опери «Поргі та Бесс» Ільмара Лапінша чи «Smoke Gets inYour Eyes» Дж. Керна).
Напередодні концерту, Олександр Брусіловський, не дивлячись на щільний графік репетицій, поспілкувався з авторами Moderato про хорошу музику, красу і вміння їх сприймати та потребувати у житті.
Moderato: – Ви є особистістю «ренесансного типу»: поєднуєте викладання із активною сольною та диригентською діяльністю. Що на даний момент все ж переважає?
Олександр Брусіловський: – Переважає хороша музика (сміється – ред.)! Її не вистачає новому поколінню. Це покоління я називаю «людьми із закрити вухами», оскільки більшість зараз дуже захоплюється навушниками. Це не лише ознака того, що вони полюбляють щось слухати, це також свідчить про їх відмежування від зовнішнього світу, своєрідний спосіб захисту. Вони переважно слухають лише один вид музики, а насправді вона є різною. Музика не лише спонукає рухатися в такт, а й може збагачувати духовно. Саме цим я й займаюсь!
Moderato: – Більшість композицій, які входять у програму концерту, також є частиною диску, який Ви записали разом із оркестром «Ricercata de Paris»у 2003 році. Цей диск має назву, яка у перекладі із французької звучить як «Привіт любові! Гімн красі!». Чому Ви обрали саме таке назву?
Олександр Брусіловський: – Ця назва підходить до всієї хорошої музики, адже без любові і краси людське існування немає мети!
Moderato: – Ви вказуєте на те, що молодь в переважній більшості не сприймає класичної музики. Як їй привити любов до неї?
Олександр Брусіловський: – У всьому світі зараз колосальна криза освіти. Це доволі болюча тема для мене, і я нею активно займаюсь. Впродовж кількох років я працював з Ієгуді Менухіном, який теж дуже переймався цією темою.
Криза полягає в тому, що в нас є Інтернет, без якого ми вже не можемо обійтися: замовляємо квитки, спілкуємось і т.д. А освіти, як правильно користуватися цим, немає. Це зумовлює до того, що діти з раннього віку сприймають з Інтернету величезну кількість сміття, яке їм лише шкодить.
Те ж саме й стосується YouTube, в якому разом із чудовими виконаннями знаменитих та талановитих музикантів є тисячі низькоякісних інтерпретацій, за якими стоять аматори. Тому хочеться зробити так, щоб люди слухали й відрізняли хороше від поганого.
Ще складніше з дітьми. Одного разу до Ієгуді Менухіна прийшла мама і запитала: «Знаєте, у мене є хлопчик чотирьох років. Коли можна починати долучати його до музики?» А він їй відповів, що потрібно починати ще тоді, коли дитинка ще в утробі.
Якщо ж батьки не привили своїх дітей до хорошої музики, у такому випадку це може ще зробити школа. Наприклад, у японських школах дітей вчать розрізняти кольори на прикладі квітів, а це в свою чергу посприяло в свій час зменшенню кількості криміналу в країні. Це свідчить про значну роль освіти!
Якщо не навчати дітей розуміти наскільки любов і краса є важливими в нашому житті, це може призвести до поганих наслідків!
Moderato: – Як Ви відноситесь до різних течій та напрямків в академічній музиці ХХ-ХХІ століття? Чи має місце тут краса?
Музика ХХ – ХХІ сттоліття по своїйсуті не відрізняється від музики XVIII століття, а за мовою – відрізняється. Адже ми ж не можемо зараз розмовляти так, як люди розмовляли у XVIII столітті. Тоді нам потрібно було б одягнути довгі сукні із прикрасами, повернутись в палаци або в села, де селяни активно співали. Зараз же селян практично немає, є фермери, а фермери не співають.
Є чудова книжка Карела Коваля під назвою «Моцарт в Празі». Її із чеської переклала моя близька знайома у Москві, Лідія Гончарова. В ній описаний той факт, що коли композитор їхав з Австрії в Прагу, на кордоні митник впізнав його, і запитав: «Маестро Моцарт? Вибачте, будь ласка, але це ви написали «Весілля Фіґаро»?» Він знав про нього, не дивлячись на те, що був звичайним митником. А через кілька хвилин з-за його спини виринув учень пекаря з корзиною булочок. Він ввійшов через ворота, та насвистував собі теми з «Весілля Фіґаро». Це свідчить про те, що люди цим жили. Ці мелодії їм були близькі.
Час змінився, а потреба у красі в людей залишилася! Музика не буває сучасна і Моцарт, музика буває хороша або погана! Теж саме стосується й композиторів: є хороші, а є видатні!
P.S. Перед концертом, за участі проректора Львівської національної музичної академії ім.М.Лисенка Остапа Майчика, Олександр Брусіловський отримав звання почесного професора Академії! Щиро сподіваємось, що відтепер ця видатна особа буватиме в Україні частіше та радуватиме усіх своєю гарною музикою та вмінням творити красу в наш час!
Фото із офіційної спільноти Львівської опери у Facebook
Наталя МЕНДЮК