Музика та її відлуння на “Східно-Західній вулиці”

Мистецький перформанс «Східно-західна вулиця. Повернення до Львова» вийшов за рамки презентації книги. На сцені в єдине дійство поєдналися розповідь про історію Другої світової війни та важливих її учасників зі Львова (злочинців та правозахисників), представлення документальних фактів, справжня театральна оповідь і музичне виконавство. Музика, як і належить, не була другорядним елементом, а «домовляла» те, що важко висловити словами…

Львів, ХХІ століття… Серед кварталу новобудов, я чекаю на громадський транспорт. Ледь не антикварним маршруткам і трамваям цього суботнього вечора зі мною «не по дорозі». Автобус, який нарешті приїхав, зможе мене «підкинути» лише до Органного залу, а звідти, минаючи початок вулиці Бандери, Коперніка і Ференца Ліста, хвилин 15 бігу на високих підборах. Цей вечір прохолодний й безлюдний, і мої швидкі та лункі кроки порушують тишу львівських вулиць…

Львів, початок ХХ століття… Тими ж самими вулицями, які мало змінилися до сьогодні, проходили шляхи двох юристів, студентів Львівського університету – Герша Лаутерпахта та Рафаеля Лемкіна. Їхні долі у цьому місті не перетиналися, але їх ідеї (хто-зна! можливо народжені у Львові?) були втілені згодом у міжнародному праві на позначення найжахливіших злочинів ХХ , та й ХХІ століття… «Злочин проти людяності» (Лаутерпахт) та «геноцид» (Лемкін) – обидва терміни вперше вжиті та обґрунтовані юристами як наслідок нацистської політики насилля, знищення окремих етнічних груп та воєнних дій впродовж ІІ Світової війни. Саме про історію злочинів війни, винних, способів засудження та їх авторів – книга лондонського юриста Філіпа Сендса «Східно-західна вулиця. Повернення до Львова».

Фото зі сайту “Видавництва Старого Лева”

11 листопада 2017 року. Той самий суботній вечір. Львів… Я прибігла саме вчасно, щоб побачити цілісінькій натовп відвідувачів біля входу у Львівську філармонію. Всі в передчутті, не лише презентації книги «Східно-західна вулиця. Повернення до Львова» власне її автором Філіпом Сендсом, але й мистецького (театрально-музичного) перформансу, який озвучили організатори.

У вщент заповненому людьми фойє філармонії я шукаю знайомі обличчя. У цьому залі на концертах я кожен тиждень, тому знаю багато шанувальників класичної музики з вигляду. Але майже не зустрічаю знайомих… Хто тут? Іноземці, юристи, літератори? Чию допитливу увагу привернула історія злочинів та правосуддя зі Львівських вулиць?…

Філіп Сендс

Однак я і кілька моїх знайомих музикантів тут все-таки через музику. Зокрема, через спеціального гостя вечора, знаменитого піаніста, володаря семи нагород Греммі – Емануеля Акса. А Львів – це місто його народження, востаннє він тут був у 1956 році! Ще й виявилося, що ми торували шляхи до однієї і тієї ж музичної-спеціалізованої школи, звичайно з різницею у півстоліття. Хіба можна достеменно знати чиїми шляхами ти ходиш?

Перформанс виглядав так: автор книги Філіп Сендс та актриса Катя Ріманн мали функцію оповідачів. Надзвичайно якісно, вдало та харизматично історія була не просто прочитана, вона була вражаюче зіграна та донесена… Так як вони розповідали англійською, на сцені був встановлений екран, де транслювався переклад.

Музика перфомансу підкреслювала оповідь та розставляла свої символічні акценти… Мелодія вже першого виконаного твору стала лейтмотивом звучання вечора: просто геніальне вирішення обрати для цього композицію для голосу і фортепіано «Вічна загадка» французького композитора Моріса Равеля. Цей твір входить до циклу – «2 єврейські пісні» для голосу та фортепіано композитора, який в ранній період своєї творчості зазнав сильного впливу французької символістичної поезії. Твір написаний 1914 року, в рік початку Першої Світової війни, і хоч композитор за станом здоров’я був звільнений від військової служби, він таки добився, щоб його взяли на фронт водієм артилерійських військ. Переживши війну, однак втрату матері та близьких, він відмовляється від ордену Почесного легіону Франції, в чому преса побачила вияв презирства до співвітчизників… Чомусь саме ці факти з біографії композитора одразу зринули у моїй голові, а також те, що Моріс Равель виступав з гастролями у Львові, на сцені львівської опери у 1932 році.

З перших нот справжніми героями цього вечора для мене стали Лоран Наурі – баритон, що виступає на сценах кращих оперних театрів світу, та французький джазовий піаніст Гійом де Шассі. Можливо, це спрага за дуже якісним оперним виконавством у Львові, можливо надзвичайне враження від перевтілення виконавця – за вечір він співав окрім романсів Равеля та Рахманінова (відповідно французькою та російською мовами), ще хвалебну німецьку пісеньку часів Німецької окупації, арії зі Страстей Й.С.Баха барокової доби (вони стали символічним музичним полем Нюрнберзького процесу – коли і засуджені, і ті, хто засуджував знаходили розраду у музиці Баха), і популярні твори середини та кінця ХХ століття. Все це вимагало від виконавця швидкої адаптації до вимог нового твору – технічної, мовної, стильової. Те ж саме, можна сказати і про піаніста Гійома де Шассі, який в цей вечір акомпанував Лорану Наурі, грав класику – другу частину з «Патетичної» сонати Л. ван Бетовена (середня частина цього твору дуже часто використовується як своєрідний символ «просвітлення після бурі», мається на увазі порівняння ІІ і І частини цієї Сонати), імпровізував на тему Равеля і навіть звуково наслідував приїзд потяга, зачіпаючи струни роялю.

Лоран Наурі і Гійом де Шассі

Для мене дует Наурі-Шассі став найбільшим враженням вечора, навіть аніж виступ Акса, який безумовно блискуче виконав під час перформансу лише один вокальний номер «Мельник і струмок» з циклу «Прекрасна млинарка» Франца Шуберта у фортепіанній транскрипції Ференца Ліста. Зрозуміло, що публіка почала вимагати «на біс!» після закінчення перформансу саме від Емануеля Акса. Два твори на вимогу – серед них Вальс ля-мінор Шопена, виконаний з геніальним відчуттям шопенівського rubato, залишили по собі захоплення і… невелике розчарування, що піаніст не дав у рідному місті повноцінного концерту. Але можливо шляхи долі знову приведуть його до Львова…

Фото – Ірина Середа, надані Центром міської історії

Стефанія ОЛІЙНИК

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *