Від ідеї до втілення: Оксані Линів довелося пройти довгий, в т.ч., кар’єрний шлях, щоб згуртувати музичні та фінансові сили навколо постаті Моцарта-сина. Їй це вдалося, а Львів отримав потужний фестиваль класичної музики та музичну візитівку міста. Про ключові концерти у відродженні спадщини Франца Ксавера Моцарта перших днів фестивалю LvivMozArt розповідає керівник проекту Moderato Стефанія Олійник.
Ідея
«Перший раз Він зустрів мене […] на вулицях Львова, коли я закінчувала своє навчання на диригентському факультеті музичної академії, і по-змовницьки […] сказав: «А Я – Син Моцарта, я жив тут у Львові, у вашому Львові – ти не знала ?»…
Другу нашу зустріч він продумав краще. Заманивши мене – в цей час вже свіжоспеченого диригента та музичного асистента у Баварській Державній опері, у пастку затишної побіленої кімнати в Зальцбурзі […], він, дочекавшись моменту, коли якраз нікого постороннього поряд не було, виринув раптом із білої музейної стіни, на якій була написана його […] біографія і сказав: «Нарешті вже ти тут…слухай уважно – я жив у Львові, чуєш? – жив, вірив, кохав, мріяв, творив, розвивав… для вас.. А ви – ???»…
І я зрозуміла тоді, що він не відпустить, що позбавить спокою і наповнить одержимістю своєї ідеї і заставить нас зрозуміти Його».
Так сокровенно для часопису «Ї» (86 / 2017) засновниця фестивалю, диригент Оксана Линів розповіла про Ідею, як містичний образ, який покликав за собою, Ідею відродження пам’яті та творчості видатного львів’янина за вибором – Франца Ксавера Моцарта, молодшого сина прославленого Вольфганга Амадея Моцарта, яка є надзвичайно актуальною в наш час. Час, коли культурна дипломатія є на рівні зі зброєю, а піднесення теми спільних для України та Європи культурних та історичних цінностей – це шлях політичного вектору України.
«Ім’я «Моцарт» — синонім ідеалу культури, мистецтва, гуманності та високих цінностей суспільства. А для нас воно є тим містком, який знову з’єднає сучасну Україну з великим світовим культурним простором», – у вітальному слові наголошує Оксана Линів.
Але одна річ – ідея, а друга реалізація проекту. Завдяки чому такий фестиваль, з двома десятками подій – концертами зі світовими зірками, міжнародною конференцією, виставкою та великою дитячою програмою впродовж 8-ми днів став можливим?
Тут варто більше розповісти про Оксану Линів. Вона вже здивувала усіх співвітчизників своєю блискучою кар’єрою диригента у європейській опері. А досягти таких успіхів допоміг характер: спробуйте сказати цій тендітній жінці, що щось є не можливим, що краще за це не братися, бо все одно не вийде (саме такі настрої переважно панують в українській галузі культури). Одним словом, краще не намагайтеся Оксані заперечити, бо побачите ці стріли в очах, яких так бояться оркестранти, які, не дай Боже, при ній сфальшивили.
Здається, для Оксани Линів немає неможливого і чим складніше завдання, тим більше в неї енергії (і те саме, вона вимагала від усієї команди фестивалю). Її характер виразно помітний у манері диригування: імпульсивні та чіткі зрозумілі рухи, дуже продумана логіка побудови драматургії твору, навмисно підкреслені контрасти, увага до дрібних деталей і любов до гранично швидких темпів. Очевидно, цією нестримною енергією, професійністю та наполегливістю вона підкорила європейську вимогливу публіку.
Львів має все, навіть власного Моцарта!
Франц Ксавер Моцарт 191 рік тому диригував у соборі св. Юра у Львові… А свої твори він писав також тут, ось ці полонези – у Підкамені, а Сонати, Фортепіанний концерт, пісні та камерні твори – у Львові… Чому аж 30 років у Галичині? Це неймовірна історія кохання до львівської заміжньої графині…
Раптом виявилося, що музичну історію Львова не можливо розповісти без наголосі на постаті Моцарта-сина. Блискучий піаніст, домашній вчитель музики у знатних родин, засновник першого хорового товариства св. Цецилії у Львові. Ось по цій бруківці він ходив, тут диригував, а тут – був на балах. І звичайно – багато писав: у цьому місті, в оточенні львів’ян, які високо цінували його, і не лише як нащадка свого великого Батька…
Моцарт і Львів (комерційний варіант: «Львів має все, навіть власного Моцарта!») – це тема вразила багатьох українців, адже здається, чому про таку неймовірно цікаву історію, до якої можна ледь не торкнутися у цьому місті, ніхто ніколи не говорив? Насправді, говорили давно, у музикознавчих колах – ще з часів Радянського союзу видавали перші дослідження та здійснювали перші записи на платівки. Але нІкому було зламати цю стіну, бар’єр між академічними й науковими установами, які давно займалися вивченням творчості Франца Ксавера Моцарта, та широким загалом слухачів, які б цю творчість гідно оцінили та гордилися, що ось, нарешті, в Україні з’явилася ще одна мистецька візитівка. Таким молотом, що продовбав цей широкий мур, стали бізнес кола і партнери фестивалю, які з мистецької ідеї зробили «популярний культурний продукт», який здатний привабити широке коло, в тому числі – закордонної публіки. Як не крути – всім вигідно… Хоча Львів вже має подібні прецеденти, хіба не тут кожного червня всі стають шанувальниками джазу?
Ренесанс творчості Моцарта-сина
Виконання творів Франца Ксавера Моцарта стало головною метою фестивалю. Партитури, рукописи, клавіри досі зберігалися в Австрійських фондах, які погодилися надати їх для виконання на фестивалі LvivMozArt. Австрійські науковці також приїхали до Львова, щоб познайомитися із львівськими фондами, і – були вражені! – раритетні видання, недосліджені твори, сотні рукописних сторінок з ще невстановленим почерком. Скільки ще секретів із львівських джерел ми дізнаємося про родину Моцарта та його сучасників?
Отож, відкриття фестивалю: Львівська опера заповнена по вінця. В залі, зважаючи на літню спеку, душне та наелектризоване повітря. Перший твір, “новітня прем’єра” – Варіації для фортепіано з оркестром Франца Ксавера Моцарта, які творилися для власних концертів: саме таким Моцарт-син хотів представити себе публіці і показати свою відмінність від спадку батька. Чи то через задушливе повітря, але здалося, що з перших нот ці містичні образи львівського Моцарта та його сучасників почали з’являтися у партері. В музиці Моцарта-сина вся їхня доба – епоха львівських салонів та балів ХІХ століття, із захопленням віртуозами, любов’ю до спільного музикування і бажанням зробити у провінційному Львові – маленькій Відень. Один із кращих піаністів України – Антоній Баришевський «приміряв» техніку Моцарта-сина і розповів Moderato про власні враження від виконання твору.
Moderato: – Перед виконавцями творів Франца Ксавера Моцарта на фестивалі LvivMozArt стояло непросте завдання: знайти вектор як виконувати його музику, не опираючись на стилістику Моцарта-батька. На вашу думку, в чому особливість стилю Франца Ксавера?
Антоній Баришевський: – Це досить специфічна музика, адже вона знаходиться на межі класицизму і раннього романтизму, про це багато говорять. Зі свого досвіду, я можу сказати, що на початку, це дуже каденційний класицизм в дусі каденцій Моцарта-старшого, а в середніх частинах, є досить романтичні теми та полум’яні характери, які передвіщають пасажі Шуберта чи Шопена. Варіації для фортепіано та оркестру, з одного боку – твір піаністичний, з другого – має досить дивну фактуру, іноді несподівану. Ця техніка, на мою думку, парадоксальна: вона зручна і незручна водночас, досить звична для цього стилю, в той же час – композитор по-своєму її використовує, наприклад, паралельні кварти, я такого досі не зустрічав.
Moderato: – На сцені Львівської опери Вам довелося грати, сидячи за оркестром на підвищенні, на якому стояв рояль. Чи було Вам зручно так взаємодіяти з музикантами та диригентом?
Антоній Баришевський: – Так, це було досить незвично, хоча в мене був такий досвід, я вже грав у такому форматі у київському театрі. Я адаптувався. Оксана Линів – неперевершений диригент, дуже зручно було з нею грати.
Виконання на відкритті фестивалю кантати «Перший день весни», яка писалася Францом Ксавером Моцартом у Львові для хору св. Цецилії, показала ще одну тенденцію таких “першовиконань”: музикантам разом із диригентом довелося пройти шлях першовідкривача. Жодних аудіозаписів, які можна послухати чи навіть порівняти виконання при підготовці до концерту. Ні! Лише власний самостійний шлях відкриття слухачам – та собі в першу чергу! – музики Франца Ксавера. Тому на початку Кантати відчувалася наче хвилююча невпевненість, яка швидко згасла завдяки спільній роботі професіоналів. Музичні сили, які задіяла Оксана Линів, були справді відмінними: солісти Юлія Марія Дан (сопрано, Гамбурзька опера), Зоряна Кушплер (мецо-сопрано, Віденська опера), Михайло Малафій (тенор, Львівська опера), Ігор Царьков (бас, театр Майнфранкен у Вюрцбурзі), львівські колективи – чоловіча хорова капела «Дударик» та Академічний симфонічний оркестр «INSO-Львів» відродили твір, який був так популярний серед львів’ян у ХІХ столітті.
І ще зовсім трохи з музичної історії міста: репертуар товариства св. Цецилії, куди переважно входили австрійці, здебільшого включав твори австро-німецької традиції, так-званого “високого стилю”, на противагу модній тоді італійській опері. Хорові товариства та загалом хорова музика були дуже популярними формами музикування в Австрійській імперії. Те, що щось подібне було створене у Львові Францом Ксавером Моцартом – це свідчення культурної окупації нового регіону імперії, в тому числі, його музичної сфери.
У тіні великого Батька
Як би не прагнули організатори зробити акцент на творчості Франца Ксавера, твори Вольфганга Амадея постійно супроводжували композиції сина у концертних програмах. Починаючи від відкриття – прозвучала знаменита Симфонія №40 та хорова мініатюра «Ave verum corpus» – особлива насолода для слухачів, а остання хорова композиція у виконанні «Дударика», щиро вразила публіку з Австрії. А Гала-концерт світових оперних зірок, які виконували найпопулярніші арії та ансамблі з опер Моцарта, став довершеною сторінкою фестивалю. І посіяв гіркоту, що за таким неперевершеним оперним виконанням, поки що потрібно їздити до Європи…
Сам Франц Ксавер Моцарт багато зробив для вшанування пам’яті свого батька. Зокрема, один з концертів фестивалю «Син – великому батькові» нагадав про ключову для музичної історії Моцартів у Львові подію. Ідеться про виконання «Реквієму» у 35-річницю з дня смерті В.А.Моцарта 1826 року у соборі св. Юра. На концерті фестивалю «Реквієм» прозвучав знову: в тих самих стінах Собору, а Оксана Линів можливо стояла на тому ж місці, що й Франц Ксавер Моцарт, диригуючи твором. Така історична паралель вразила до глибини душі… Поглиблювало сприйняття особливе трактування твору Оксаною Линів: притаманні їй різкі контрасти, осмислені переходи між частинами, фразами, темами, динамікою, знову ж таки – часом шалені темпи. Окрім «Реквієму» виконувалася кантата Моцарта-сина на відкриття пам’ятника В.А.Моцартові у Зальцбурзі 1842 року – музична історія Франца Ксавера, яка продовжилася на Батьківщині, після від’їзду з Галичини.
Ще кілька концертів LvivMozArt будуть містити камерні твори Франца Ксавера, однак друга частина фестивалю невпинно рухається до сучасності та вбік експерименту: сучасна опера, твори українських композиторів, концерти в трамвайному депо та презентація Молодіжного симфонічного оркестру України. Не втрачаємо пильність і насолоджуємося масштабним фестивалем класичної музики made in Ukraine.
Фото – Олександр Шамов, Сергій Горобець та Ірина Середа (надані організаторами фестивалю LvivMozArt)
Стефанія ОЛІЙНИК