Не вщухають емоції від дев’яти насичених днів третього сезону LvivMozArt, що тривав впродовж 3-11 серпня. Адже це унікальні локації, сотні яскравих виконавців та концертні програми, що об’єднали класику й сучасне мистецтво. У другій статті, присвяченій фестивалю, розповімо про події у стінах Львівської опери, адже разом із Трамвайним депо, саме ця сцена є однією із провідних. Тут виступили відомі музиканти та колективи, а цікава палітра подій поєднала проекти, започатковані ще у попередніх сезонах LvivMozArt, із зовсім новими й не менш оригінальними.
Читайте також першу частину із циклу статей, присвячену фестивалю: LvivMozArt-2019. Музика і література
Віртуозні вечори у Дзеркальній залі
Дзеркальна зала Львівської національної опери стала осередком для молодих зірок фортепіанного мистецтва зі всього світу – піаністів Катерини Тітової (Україна – Німеччина), Едґара Вірсоцкі (Білорусь – Німеччина) та Лю Сяою (Канада – Франція).
Першою із двох подій став проект «2+2» за участі Катерини Тітової і Едґара Вірсоцкі, що відбувся 6 серпня. Вони виконали відомі композиції фортепіанного репертуару, серед яких були як дуетні твори, так і сольні. Розпочалась подія чудовим «Ранком» Едварда Ґріґа, першим номером сюїти «Пер Гюнт» №1 (тв. 46) для фортепіано в 4 руки. Загалом ця сюїта стала ефектним початком концерту, адже усі її частини (серед яких також «Смерть Озе», «Танець Анітри» та «В печері гірського короля») є надзвичайно відомими композиціями, у тому числі й у сучасному медіапросторі. Продовжила подію «Маленька сюїта» Клода Дебюссі, чотири частини якої стали втіленням м’якості, ствердності, меланхолійності та грайливості відповідно. Вже під час виконання двох перших номерів вечора можна було помітити неабиякий емоційний зв’язок виконавців, який у повній мірі відчувався в їх інтерпретаціях, сповнених ніжності та лірики. Делікатні підголоски, плавні переходи між партіями – усе це заворожувало!
Далі кожен із виконавців продемонстрував себе сольно. Едґар Вірсоцкі виконав твір сучасного турецького композитора ФазілаСея (1970) «Чорна земля», що поєднував різні способи гри на фортепіано, однією із яких була гра на струнах. Композиція побудована за принципом параболи: похмуру сі-мінорну замальовку у басах змінила лірика, що далі перетекла в екстравагантний, піднесений епізод. Завершився він емоційним та динамічним спадом, повернувшись до початкової точки. Едґару Вірсоцкі інтерпретація цього твору вдалася відмінно: було помітно наскільки він перейнявся його атмосферою.
Катерина Тітова виконала три відомі прелюдії Сергія Рахманінова: соль-дієз мінорну (тв.32), до-дієз мінорну (тв.3) та соль мінорну (тв.23). У цих інтерпретаціях вразив запал і водночас неабияка зосередженість тендітної виконавиці.
Композиції С. Рахманінова продовжили вечір: піаністи виконали три дуетні композиції майстра – «Баркаролу», «Скерцо», «Вальс», а ефектним завершенням події стало виконання запального та не менш віртуозного «Libertango» Астора П’яццолли.
Не менш спекотно було в залі 7 серпня під час концерту-речиталю Лю Сяою. «Шопенівський вечір» складався із відомих композицій польського майстра: балади №2 (тв.38), етюдів №4, 5 (тв.10), №4 тв.25, знаменитої Сонати №2 (сі-бемоль мінор) та Варіацій на тему «Là ci darem la mano» із опери «Дон Жуан» В.А. Моцарта (тв. 2).
Легкість, невимушеність, увага до усіх нюансів та численних підголосків у вищевказаних композиціях – це, мабуть, лише сота частинка із того, що б характеризувало виконавську майстерність Лю Сяою! Чи не найбільше вразила інтерпретація Сонати №2, яку піаніст втілив зовсім в іншому ключі, поставивши акцент на експресії, а не героїці. Тож у такому сенсі центральними в частинах стали ліричні й світлі епізоди. Легко й блискуче промайнув «вітер» в останній частині циклу. Вражала також неабияка витримка Лю Сяою, адже у зв’язку з тим, що публіка намагалась аплодувати між частинами, що помітно йому заважало, піаністу довелось виконувати масштабну чотири частинну Сонату практично без перерви. А у літній вечір у спекотному Дзеркальному залі це було зовсім непросто!
Останнім твором програми стали Варіації на відому тему дуету Дон Жуана і Церліни із опери «Дон Жуан» В.А. Моцарта. Саме про цю ранню композицію Ф. Шопена (тв.2) у своїй рецензії в газеті «Allgemeine Musikalische Zeitung»від 7 грудня 1831 року Роберт Шуман написав: «Зніміть капелюхи, панове! Перед Вами – геній!» (нім. – «Hut ab ihr Herren, ein Genie!»). Віртуозна композиція у виконанні піаніста захопила й промайнула на одному диханні.
Завершив Лю Сяою концерт виступом «на біс» – надзвичайно віртуозною «Кампанелою» Ф. Ліста (транскрипція відомого фіналу Скрипкового концерту №2 Н. Паганіні), після виконання якої публіка ще довго його відпускала!
Перлини оперного мистецтва
Далі мова піде зовсім не про опери чи відомі арії, а про виконавців, які створили справжню атмосферу свята на Гала-концерті 8 серпня. Сопрано Пумеза Мацікіза із Південно-Африканської республіки та тенор Нуттапорн Тамматі із Таїланду – саме ці дві оперних зірки«сяяли» (як і було анонсовано організаторами) на сцені Львівської опери!
Виконавці із блискучими кар’єрами солістів попри свій молодий вік вже зуміли підкорити не лише провідні сцени у себе на батьківщині, а й також кращі європейські, що неабияк показово! Зокрема, Пумеза активно займається розвитком культурно-мистецької сфери у своїй рідній ПАР, також виступала із сольними концертами та брала участь в оперних постановках у Ріо-де-Жанейро, Страсбурзі, Вісбадені, Мілані, Далласі, Лондоні та інших великих містах. Нуттапорн Тамматі вже відомий українській публіці, адже в ролі запрошеного соліста у березні цього року він виконував роль Лоенґріна у прем’єрних постановках однойменної опери Р. Ваґнера у Львівській опері. Тенор підкорив також сцени Фрайбурга, Будапешта, Зальцбурга, Карлсруе.
Загалом у Гала-концерті цьогорічного фестивалю взяли участь лише два солісти, що порівняно із попередніми сезонами LvivMozArt виглядало дещо скромніше. Втім, підібраний репертуар перевершив будь-які очікування, адже поєднав «хіти» оперного репертуару, відомі арії та дуети із композицій Дж. Верді, Ж. Бізе, А. Дворжака, П. Чайковського, Дж. Пуччіні, К. Гольдмана, Ф. Леґара.
Окремо хочеться відзначити оркестр «INSO-Львів», що вже третій сезон поспіль бере участь у провідних подіях фестивалю. У 2019 році за участі колективу відбулось три концерти: грандіозний«Концерт пам’яті Йозефа Рота» у Бродах, про який йшлось у першій статті Moderato, Гала-концерт та GalicianStyle, про який мова піде далі. У всіх них колектив виступав під орудою засновниці й арт-директорки LvivMozArt, відомої диригентки та володарки престижних українських й європейських нагород Оксани Линів.
Та повернемось до Гала-концерту. Окрім вокальних номерів його програма включала також й інструментальні твори, серед яких згадаємо увертюру до опери «Сила долі» Дж. Верді, Інтермецо із опери «Сільська честь» П. Масканьї та твір патрона фестивалю – Увертюра Ре мажор, яку публіка зустріла бурхливими оплесками.
«Не забувай сині гори, зелені Карпати…»
Саме цими рядками починається кантата Леоніда Грабовського «Чотири українські пісні» для хору з оркестром, яка стала невід’ємною частиною окраси передостаннього дня фестивалю (10 серпня), події під назвою «Galician Style». Її програма об’єднала симфонічні композиції українських композиторів ХХ століття – Василя Барвінського, Левка Колодуба, Мирослава Скорика та Леоніда Грабовського.
Основною ідеєю концерту стала презентація колоритного регіону Західної України, що впродовж століть є носієм неповторної культури та який вже здавна надихає митців на створення цікавих композицій!
Однією із таких, безумовно є Концерт для фортепіано з оркестром Василя Барвінського, митця із непростою долею. Його ще називають «композитором без нот», адже за «антирадянську діяльність» він провів 10 років у Мордовських таборах, а його рукописи спалили на подвір’ї Львівської консерваторії. У зв’язку із цим, партитуру цієї композиції довший час не вдавалося знайти, і лише у 90-х рр. клавір Концерту віднайшов Роман Савицький-молодший у далекій Аргентині.
У переддень завершення третього фестивалю у супроводі симфонічного оркестру «INSO-Львів» під орудою Оксани Линів цей твір виконала Катерина Тітова, яка брала участь у першому сезоні LvivMozArt та у події «2+2». Інтерпретація Концерту для фортепіано з оркестром Василя Барвінського була здійснена в експресивно-драматичному ключі. У виконанні солістки чудово звучали кульмінаційні моменти, а також вразила делікатність та подекуди м’якість численних пасажів у фортепіанній партії.
Колоритне та масштабне симфонічне полотно Левка Колодуба «Українська карпатська рапсодія» стало ефектним продовженням вечора. Композиція, мов барвистий тканий гуцульський килим, поєднувала зображальні елементи, наслідування гри на народних інструментах, стилізацію народних пісень і танців тощо. Трактування цього непростого твору чудово вдалося «INSO-Львів»: приємно вразили делікатні соло духових інструментів, які пронизували його, а також відмінна гра групи ударних!
Знаменитий «Гуцульський триптих» Мирослав Скорика, сформований на основі його музики до відомого кінофільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» став наступним пунктом презентації краю та дав можливість ще раз зануритися у події повісті Михайла Коцюбинського. Завершила подію кантата Леоніда Грабовського «Чотири українські пісні» для хору з оркестром, що прозвучала у виконанні Галицького академічного камерного хору, Львівського муніципального хору «Гомін», оркестру «INSO-Львів» під керівництвом Оксани Линів. Композиція, написана ще в далекому 1959 році, зараз, у зв’язку із складними подіями, які вже впродовж п’яти років відбуваються в Україні, й досі є надзвичайно актуальною, а своєрідним підсумком вечора стали її фінальні рядки:
«Хай не рветься лютий ворог до нашого дому,
Наше щастя, нашу радість не дамо нікому!
Вічна слава України най над нами сяє,
З нами воля, з нами правда все перемагає!»
Молодіжні оркестри
У Львівській опері у третьому сезоні фестивалю виступили також два талановитих молодіжних колективи: Баварський симфонічний оркестр та Молодіжний оркестр України (YsOU).
Баварський симфонічний оркестр є одним із найуспішніших колективів такого плану у Європі. Він має тривалу 40-річну історію, а участь у ньому можуть взяти музиканти віком 13-20 років. Впродовж шкільних канікул, тричі на рік, оркестранти збираються для репетицій. Колектив співпрацює із багатьма відомими диригентами, світовими музичними залами та установами, а їх професійний рівень виконань і дисципліна вражає!
9 серпня оркестр виконав цікаву та надзвичайно складну програму, яку склали композиції німецьких й австрійських майстрів: «Трагічну увертюру» Й. Брамса, вокальний цикл «Пісні мандрівного підмайстра» Г. Малера (солювала Наталія Боєва) і симфонічну поему «Так говорив Заратустра» Р. Штрауса. Колектив виступив під орудою Ніколаса Раусса. Масштабні симфонічні полотна у виконанні молодих музикантів звучали довершено, а запал в їх очах (деякі музиканти натхненно підспівували соло інших інструментів під час того, як в їх партіях була паузи) викликав захоплення! Вразив також диригент, який виконав симфонічну поему Р. Штрауса напам’ять! Це надзвичайно непросто, адже твір відрізняється не лише значною тривалістю, а й наявністю складних поліфонічних епізодів.
Молодіжний симфонічний оркестр України (YsOU), засновницею, художньою керівницею та арт-директоркою якого є Оксана Линів, директоркою – Ірина Вакуліна, менеджеркою – Олександра Зайцева, – значно молодший за Баварський оркестр, оскільки існує лише три роки та є ровесником фестивалю LvivMozArt. Однак, його гастрольній діяльності та кількості вивчених програм може позаздрити будь-який професійний колектив. Зокрема, у 2019 році, за участі YsOU 11 серпня відбувся концерт-закриття, де спільно із Львівською державною академічною чоловічою хоровою капелою «Дударик» під батутою Оксани Линів, вони виконали кантату Ф.К. Моцарта «Перший весняний день» та першу і четверту частини Симфонії №9 Л. ван Бетховена із знаменитою «Одою до радості».
Після цього оркестр взяв участь у Фестивалі молодих артистів у Байройті (Німеччина), де за участі талановитих солістів Валерія Соколова (скрипка, Україна-Швейцарія) та Христини Михайличенко (фортепіано, Україна), прозвучали композиції українських та зарубіжних майстрів: Камерна симфонія № 1 для скрипки з оркестром В. Губаренка, «Українська поема» для скрипки з оркестром Є. Станковича, Симфонія №7 Л. ван Бетховена, Фортепіанний концерт №1 Ф. Ліста, симфонічна сюїта «Шехерезада» М. Римського-Корсакова і Танці з опери «Золотий обруч» Б. Лятошинського.
У вересні на YsOU також очікує відкриття концертного сезону у Musikverein Graz (Концертного залу у м.Ґрац, Австрія), де вони під орудою Оксани Линів виконають ту ж програму, якою завершився третій LvivMozArt.
Детальніше про діяльність BLJO та YsOU можна дізнатись на їх офіційних сайтах:
***
Кожна подія у стінах Львівської опери захоплювала, надихала та заворожувала. Шкода, що у програмах цих концертів композиціям Моцартів у 2019 року залишилося зовсім мало місця: у рамках Гала-концерту прозвучала Увертюра Ре мажор Франца Ксавера, а на закритті фестивалю – його кантата «Перший весняний день», якою також відкривався перший сезон LvivMozArt.
Та все ж провідну тематичну лінію фестивалю LvivMozart-2019, на нашу думку, вдалось втілити у повній мірі, адже у кожній події так чи інакше вона простежувалась.
Фото Назарій Пархомик, Сергій Сивяков та із офіційної сторінки LvivMozArt у Facebook
Наталя МЕНДЮК