Надяскравий, розкішний, урочистий, помпезний, той, що захоплює подих – такі характеристики подають провідні словники, пояснюючи термін «gala–concert» (і всі ці епітети завдяки маленькій частці «gala»)! То яким був гала-концерт міжнародного музичного фестивалю LvivMozArt?
Стих збуджений гул після концерту-відкриття, розставили останні крапки музикознавці на Форумі, вже не звучить у Домініканському храмі ні орган, ні голоси «У скельцях бароко», продзвеніла Літургія та слухачі вийшли за межі атмосфери камерності у відкритий простір очікування вечора неділі. Це, на правду, був один із найочікуваніших оперних концертів року.
Важко окреслити стиль концерту. Так, на перший погляд два відділи розпочиналися увертюрами Моцарта-батька і Моцарта-сина, а вокалісти світового рівня демонстрували арії, дуети та ансамблі із різних опер Моцарта. Проте це дійство вийшло за межі терміну «концерт», ба, навіть «гала-концерт». Попурі? – ніскілечки, і навіть «не концерт із елементами оперної постановки», як би синкретично це не звучало. Він став справжнім живим музичним музеєм Моцарта, де було представлено більшість його опер, увібравши філософію кожної в одну або декілька арій! Номери стали оперними реальностями, які вокалісти та оркестранти академічного симфонічного оркестру «INSO-Львів» із блиском та майстерністю відтворили.
Увертюра до опери «Весілля Фігаро» стала красивою червоною завісою, що ефектно відкрила музичний вечір. Незважаючи на гнучкість та витривалість академічного оркестру, увагу краще привернути саме до солістів-вокалістів. Перший відділ концерту став прекрасним знайомством як із більшістю солістів вечора, так і з багатьма операми Моцарта. Арії прозвучали із опер «Весілля Фігаро», «Милосердя Тита», «Король-Пастух», «Ідоменей, цар критський», «Дон Жуан», «Викрадення із Сералю», особливості та відмінності яких так чітко та граціозно були продемонстровані сольним складом. «Демонстрація сили», як висловлювалися деякі «колючі» глядачі, проте закулісна атмосфера говорила про зовсім іншу – теплу у спогляданнях, підтримці та жартах.
Після бурхливої словесної перерви знову увертюра, як предикт до зовсім іншої сторінки концерту.
І знову «прем’єра» від Франца Ксавера Моцарта – арія баса «Ich bin der erste Buffo», яка задумана як вставний номер до опери Моцарта-батька «Директор театру». Цей твір Моцарт-син писав ще до приїзду в Галичину, а отже він є демонстрацію таланту 17-річного композитора. Після цієї грайливої і ефектної арії, у виконанні Віктора Шевченко, розпочинається дійство, яке можна прирівняти до містерії.
Дон Жуан (Андрій Бондаренко) та Царліна (Софія Броммер) із такою сентиментальністю розкрили ці два поєднані образи у дуеті, що їх із впевненістю можна назвати найромантичнішою оперною парою! «Тут ми візьмемося за руки»… Не дочекавшись закінчення музичної фрази оркестру, закохані поспіхом покинули сцену…
Раптом з’являється Таміно (Едгарас Монтвідас), страх і стурбованість якого передавалася не тільки жестами та поглядами, а й голосом. Три Дами (Юлія Марія Дан, Софія Соловій, Зоряна Кушплер) захоплюють його зненацька, виголошуючи гнівні репліки. Тремтячий Таміно ховається за останньою скрипкою, поспіхом втікаючи геть. Три Дами різко виголошують репліки, зникнувши, взявшись за руки…
Аж тут виринають дві мрійливі подруги Фйорділіджі (Зоряна Кушплер) та Дорабелла (Софія Соловій). Сховавши личко за віялом, миленько погомоніли попліткувавши…
Розхвильований голос Донни Анни (Юлії Марії Дан), підхоплений оркестром, переніс знову в донжуанівські пристрасті. Дон Оттавіо (Едгарас Монтвідас) у дуеті гнівно дав клятву…
Аж тут Командор (Олександр Цимбалюк), Ліпорелло (Віктор Шевченко) та Дон Жуан (Андрій Бондаренко) розпочали незгасаючу суперечку. Грізний голос Командора постійно натякає на близьку смерть, яка чекає на Дон Жуана…
Фінальна сцена «Весілля Фігаро» захоплює всіх зненацька! Октет Сюзанни (Юлія Марія Дан), графині (Софія Броммер), Марцеліни-Барбаріни (Софія Соловій), Керубіно (Зоряна Кушплер), Дона Курца (Едгарас Монтвідас), графа (Андрій Бондаренко), Бартоло-Антоніо (Віктор Шевченко) та Фігаро (Олександр Цимбалюк) став кульмінацією вечора і був частково виконаний на біс! І знову, Софія Броммер, яка із неймовірною легкістю, проте одночасно часточками болю, відчаю та невіри, зачарувала у середині октету, де звучить дует між графом та графинею.
Гала-Моцарт по праву можна назвати однією із найграндіозніших подій не лише фестивалю, а й Львова у 2017 році: високий рівень виконання композицій викликав численні вигуки «Браво!» та гучні овації серед слухачів, які тупотінням ніг неодноразово підхоплювали оркестранти.
Гості вечора довго не хотіли відпускати солістів, ще і ще показуючи своє захоплення! Справжню хвилю веселощів серед публіки та музикантів викликав ще зовсім маленький хлопчик, який, маючи програму концерту в руках, спочатку боязко підійшов до солісток, із проханням про автограф, але побачивши, що усі вони із радістю залишають пам’ять про себе на папері, він уже із впевненістю підходив до кожного з вокалістів і диригента, та із дитячою наївністю радів кожному залишеному підпису!
P.S. Щиро надіємось, що оперних виконавців такого рівня у Львів будуть запрошувати частіше. Це стосується не лише окремих концертів, а й повноцінних оперних постановок, у яких подібні виконання стали б справжньою насолодою.
Фото надані організаторами фестивалю LvivMozArt
Петро ЖЕРУХА