Днями Київ сколихнула значна мистецька подія: концертне виконання опери «Дон Жуан», що відбулося у Національній філармонїі України 26 січня. Аншлаг, продані за кілька днів квитки та додаткові крісла у залі – такий ажіотаж спричинили кращі молоді виконавці України, що потужно висупають по всьому світу.
Опера Вольфганга Амадея Моцарта «Дон Жуан» полонить меломанів вже не одне століття. Неоднозначний за своєю мораллю головний герой став улюбленцем публіки у різних мистецьких амплуа. Окрім всесвітньо-відомої австрійської опери згадаймо лишень літературні опуси Дж. Байрона, О. Пушкіна, Лесі Українки. Вони демонструють Джованні як велелюбного серцеїда, який гірко за це поплатився.
Втім, якщо глибше зануритись у образ Дона Жуана, то діагноз є очевидним. Ні, це не звичайний собі спокусник, це – шопоголік. А об’єктом його пристрасті виступає жінка. Прекрасна особа для Дона Жуана як шалик. Саме шалик може бути звичайним шматком тканини, який у вмілих руках модельєра перетворюється на ексклюзивний витвір мистецтва. Єдиний мінус – це швидкоплинний інтерес до об’єкта захоплення.
«Дон Жуан» на сцені Національної філармонії України об’єднав всесвітньовідомих молодих і талановитих артистів. Виконавцями головних ролей виступили Андрій Бондаренко (Дон Жуан), Андрій Маслаков (Лепорелло), Сергій Магера (Командор), Олександр Харламов (Мазетто), Анатолій Погрібний (Дон Оттавіо), Дар’я Литовченко (Донна Анна), Людмила Осташ (Донна Ельвіра), Тетяна Журавель (Церліна). Вони створили захопливу театральну атмосферу попри те, що це було концертне виконання.
Чудова акторська гра не лишила байдужими глядачів. Виконавці спромоглися настільки точно передати атмосферу театрального дійства, що ні в кого не було сумнівів, що перед ними саме опера. Комічна гра Лепорелло із залученням публіки, викликала шквал позитивних емоцій у присутніх.
Цікавою стала й інтерпретаційна сторона дійства. Вже перший номер, у якому йде сцена зваблення Донни Анни Доном Жуаном, була вирішена у іншому емоційному амплуа. Зазвичай, номер вирішено як сцену супротиву героїні, адже постановники йдуть від слова, а не від музичного підтексту. У київській постановці Донна Анна не просто кокетує з Жуаном, а й сама «зависає» на ньому наче той шалик. Таке враження, що Джованні навіть не прикладає зусиль для отримання свого. Він легко орудує напрацьованим поглядом і приглушеним, еротичним тембром голосу, що чудово підкреслив своїм виконанням Андрій Бондаренко, адже глядачки, затамувавши подих, чекали його появи на сцені.
Показовим також є обмін чоловічими шаликами у другому відділі постановки. Це символізувало момент переодягання героїв у звичних постановках.
Звісно фінал опери відомий кожному: статуя Командора забирає Дона Жуана у паралельний вимір. Але Джованні, який вирішив не лікуватися від залежності шопоголізму, гідно приймає цю подію. Адже для нього головним був процес, а не результат.
Висновок: будьте пильні при виборі аксесуарів, адже модна окраса шиї може виявитися зашморгом!
Фото зі сторінки у Facebook Українського класичного артистичного агенства
Вероніка ЗІНЧЕНКО